2. Порядок перепаювання майна колективних сільськогосподарських підприємств

Сторінки матеріалу:

  • 2. Порядок перепаювання майна колективних сільськогосподарських підприємств
  • Сторінка 2

Процес паювання майна багато в чому мав формальний харак­тер, а тому його основної мети так і не було досягнуто. Мета паюван­ня майна КСП була багатофункціональною і полягала у досягненні: спрощення процесу адаптації колективних форм господарювання до ринкового середовища; наближення селян до усуспільнених засобів виробництва; розширення сегменту приватних форм господарювання в сільському господарстві; підвищення ефективності сільськогосподар­ського виробництва за рахунок зростання продуктивності праці членів КСП; покращення матеріального становища селян і їхнього соціально­го захисту.

Такий стан на фоні загального падіння ефективності сільськогос­подарського виробництва на кінець 1999 року спричинив застосуван­ня значно радикальніших заходів у сфері розширення приватних за­сад у розвитку аграрних відносин в Україні. Початок ґрунтовних пере­творень у сільському господарстві поклав Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрно­го сектора економіки» від 3 грудня 1999 р. за № 1529/99, який було прийнято з метою забезпечення реалізації державної аграрної політи­ки на засадах приватної власності. Указ містив імперативну вказівку щодо реформування протягом грудня 1999 — квітня 2000 р. колектив­них сільськогосподарських підприємств на засадах приватної влас­ності на землю та майно. Такий захід передбачалося втілити в життя шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі прива­тних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських коопе­ративів, інших суб´єктів господарювання, заснованих на приватній влас­ності.

Проте здійснити перетворення колективних форм господарюван­ня на приватні було можливим лише за умови виділення майнових паїв у натурі. Для цього, щонайменше, необхідно чітко знати вартість майнових паїв кожного члена КСП. Майно пайових фондів колектив­них сільськогосподарських підприємств за час, що минув з початку паювання, зношувалося як фізично, так і морально. Як наслідок відбу­валося щорічне знецінення як загального пайового фонду майна, так і, відповідно, індивідуальних паїв окремих членів КСП. Цілком при­родно, що процес реформування колективних сільськогосподарських підприємств вимагав уточнення розміру пайового фонду і здійснення повторного паювання, тобто фактичного перепаювання майна КСП.

Складність і тривалість процесу перепаювання майна КСП спри­чинили появу ще одного Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29 січня 2001 р. за № 62/2001. Цим Указом передбачалося здійснити протягом поточного року ряд послі­довних основних організаційних заходів щодо: 1) уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП; 2) визначення розмірів паїв колишніх членів КСП, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також встановлення осіб, які є їх власниками; 3) запровадження документального посвід­чення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право влас­ності на пай члена КСП (майнових сертифікатів); 4) виділення власни­кам паїв чи їх правонаступникам індивідуально визначених об´єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Указом доручалося Кабінету Міністрів України у місячний строк затвердити: 1) методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП, у тому числі реорганізованих; 2) порядок визначен­ня розмірів паїв та документального посвідчення права власності на паї; 3) форму свідоцтва про право власності на пай члена КСП (майно­вого сертифікату); 4) типове положення про комісію з організації вирі­шення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграр­ного сектора економіки. При цьому надання офіційних роз´яснень щодо здійснення зазначених заходів було покладено на Міністерство аграр­ної політики України.

З метою конкретизації положень зазначеного Указу Кабінетом Мі­ністрів України було прийнято постанову «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформу­вання аграрного сектору економіки» 28 лютого 2001 р. за № 177, якою було затверджено цілу низку нормативних документів з питань перепа­ювання майна КСП: 1) Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; 2) Порядок визначення розмірів майно­вих паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; 3) Типове положення про комісію з ор­ганізації вирішення майнових питань, що виникають у процесі рефор­мування аграрного сектору економіки.

Зазначена методика була розроблена з метою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП, у тому числі реорганізова­них, у яких не було завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав. Інвентаризація активів і зобов´язань підлягала проведенню комісією з організації вирішення майнових питань на основі матеріалів бухгалтерського обліку підпри­ємства, результати якої підлягали затвердженню рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого підприємства, тобто зборами співвласників.

Наступним основним етапом було уточнення вартості активів під­приємства шляхом їх переоцінки на дату перепаювання, яке здійсню­валося комісією за результатами інвентаризації. Далі на підставі пе­реліку уточненого складу і вартості майна здійснювався розрахунок уточненого пайового фонду майна членів КСП. При цьому визначався перелік і вартість майна, яке не включалося до складу уточненого пайо­вого фонду: що передбачалося для задоволення боргів; соціальної ін­фраструктури; майна, яке не підлягало паюванню.

До уточненого переліку майна соціальної інфраструктури включа­лися: об´єкти житлового фонду; табори для відпочинку і оздоровлення дітей, об´єкти культури і спорту, приміщення будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, об´єкти побуту, охорони здоров´я тощо; дитячі дошкільні заклади, заклади середньої та середньої професійно- технічної освіти, дитячі музичні та художні школи, школи мистецтв; мережі електро-, тепло-, газо- і водопостачання, водовідведення, а та­кож інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування жит­лового фонду і об´єктів соціальної інфраструктури.

Наведений перелік майна соціальної інфраструктури стосувався майна, яке залишилося на балансі КСП і не було передане у комуналь­ну власність відповідних сільських територіальних громад як того ви­магала постанова Кабінету міністрів України «Про поетапну передачу у комунальну власність об´єктів соціальної сфери, житлового фон­ду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на ко­лективній та інших формах недержавної власності» від 5 вересня 1996 р. за № 1060. При цьому з переліку майна соціальної інфраструктури, складеного на дату реорганізації підприємства, виключалися об´єкти, передані до комунальної власності в період між датою реорганізації та датою уточнення складу і вартості пайового фонду.

Методика визначала склад майна, що взагалі не підлягало розпаю­ванню. До нього належало майно, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю: дороги загального користування, побудовані за рахунок колективних господарств; капітальні вкладення на поліп­шення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи, гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги); ін­ші об´єкти, які перебували у загальному користуванні.

Як бачимо, в основу визначення переліку майна, яке виключалося з пайового фонду, було покладено критерій підлягання загальному ко­ристуванню. Цим забезпечувався принцип оптимізації індивідуальних і суспільних інтересів. Дійсно, набуття у приватну власність частини школи, будинку культури, проїжджої частини дороги чи зрошувальної системи так чи інакше порушує баланс між приватними і суспільними інтересами. Уточнені таким чином склад і вартість пайового фонду майна КСП давали змогу перейти до визначення розміру персональ­них майнових паїв кожного із співвласників.

Загальну процедуру уточнення майнових паїв співвласників КСП розкриває вищенаведений Порядок визначення розмірів майнових па­їв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх доку­ментального посвідчення, затверджений постановою Кабінету Міні­стрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору еконо­міки» від 28 лютого 2001 р. за № 177. Визначення розмірів майнових паїв членів КСП передбачало здійснення таких етапів: 1) розробки і затвердження Положення про порядок паювання майна; 2) уточнення списку осіб, які мають право на майновий пай; 3) безпосереднього об­рахування розміру вартості персональних майнових паїв.

У основі обчислення вартості майнових паїв залишається крите­рій індивідуального трудового внеску працівника у створення майно­вої основи КСП. Трудовий внесок кожної особи повинен визначатися з урахуванням розміру всіх форм оплати праці за період членства у цьому підприємстві. За своєю сутністю процес перепаювання майна становив уточнення вартості майнових паїв, уже визначених у ході па­ювання.

Дуже важливим моментом було затвердження єдиної форми Сві­доцтва про право власності на майновий пай члена колективного сіль­ськогосподарського підприємства (майнового сертифікату). Це є свід­ченням державного визнання і посвідчення майнових прав селян ко­лишніх членів КСП з метою надання їм юридичного значення.
 

 

 
Видачу майнових сертифікатів було віднесено до компетенції від­повідних за територіальною ознакою органів місцевого самоврядуван­ня. Сільські, селищні або міські ради оформлювали майнові сертифіка­ти на безоплатній основі згідно зі списком осіб, які мали право на май­новий пай підприємства. Факт оформлення майнового сертифікату підлягав засвідченню гербовою печаткою та підписом голови відповід­ної ради. Крім того, видача сертифікатів підлягала реєстрації у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колектив­ного сільськогосподарського підприємства.

Усі зміни щодо власників майнових сертифікатів внаслідок повно­го або часткового відчуження майна підлягають реєстрації у книзі облі­ку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. У разі втрати чи пошкодження свідоцтва видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

Поряд із цим, механізм перепаювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпе­чення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28 лютого 2001 р. за № 177, не зміг охопити всі сторони цього складного процесу. Зокрема невизначеними залишили­ся питання регламентації порядку затвердження рішень з перепаюван­ня майна, а також використання майнових наїв, що залишилися неви- требуваними їх власниками.