Класифікація видів допиту:

•      за суб'єктом проведення допиту (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя);

•      за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого);

•      за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);

•      за послідовністю проведення (допит первинний, додатковий, повторний);

•      за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);

•  за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);
•  в залежності від використання науково-технічних засобів (із

використанням звуко- та відеозапису, без використання технічних засобів).

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами:

•  за суб'єктом допиту її можна поділити на такі види:

•  інформація, що виходить від слідчого;
•  нформація, що виходить від допитуваного;
•  інформація, що виходить від інших осіб, які беруть участь у допиті.

•  за функціональним призначенням на такі види:

•  комунікабельно-забезпечувальну (використовують для забезпечення успішного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним);
•  субстанціональну (спрямовану на з'ясування основних відомостей по справі, що виявляється у постановці питань, які визначаються предметом допиту);
•  спонукаючу (використовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився від їх викладу);
•  викриваючу (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного);
•  коригуючу (дозволяє уточнити показання або виявити та усунути викривлення, які є наслідком добросовісної помилки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована за такими критеріями:

•  за характером вираження:

•  змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесії допиту);
•  паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини);
•  мімічна (мімічні прояви, безпосередньо не пов'язані з мовою допитуваного);
•  конклюдентна (рухи, указання на що-небудь, з котрих можна зробити висновок про наміри особи або її ставлення до чого- небудь);
•  така, що відображає психофізіологічні реакції (почервоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.);

•  за характером виявлення (така, що вільно викладена, та викладена із спонуканням);
•  3. за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, і така, що не відповідає їй).