Загальні тактичні прийоми допиту:

•  прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);
•  встановлення психологічного контакту;
•  викладення показань у формі вільної розповіді;
•  постановка запитань;
•  пред'явлення доказів;
•  актуалізація забутого в пам'яті допитуваного;
•  оголошення показань інших осіб;
•  допит на місці події;
•  роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину;

-       переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

Основні тактичні прийоми допиту:

-       маскування цілей допиту;

-       створення враження поінформованості слідчого;

-       обмовлення;

-       раптовість при допиті.

Види типових ситуацій допиту:

-       повідомлення правдивих показань;

-       добросовісна помилка допитуваного;

-       суперечності у показаннях допитуваного;

-       відмова від дачі показань;

-       повідомлення неправдивих показань.

Найпоширеніші тактичні прийоми допиту:

1.    Встановлення психологічного контакту:

-       бесіда з допитуваним на сторонню тему або на тему, що становить інтерес для слідчого;

-       демонстрації слідчим поінформованості.

2.    Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного:

-       постановка допитуваному нагадуючих запитань;

-       допит на місці події;

-       оголошення показань інших осіб.

3.          Викриття неправди в показаннях. Виділяють шість підсистем, характерних для допиту обвинуваченого (підозрюваного):

-       викриття неправди при повному запереченні обвинуваченим своєї вини і висуненні ним своєї версії;

-       викриття неправди у ситуації часткового визнання обвинуваченим своєї вини;

-       подолання замовчування обвинуваченим фактів, які інтересують органи розслідування;

-       викриття неправдивої заяви про алібі;

-       встановлення обмови;

-       встановлення самообмови.