Одним з ключових міжнародно-правових актів, автори якого спробували накреслити основні принципи і шляхи формування та розвитку інформаційного суспільства, безперечно є "Хартія Глобального Інформаційного Суспільства", прийнята лідерами "вісімки" найбільш розвинутих держав світу в Окінаві 22 липня 2000 р.[350]. Згідно положень цієї Хартії (п. 2) сутність стимульованої інформаційно-комунікаційними технологіями (ІТ) економічної і соціальної трансформації полягає в її здатності сприяти людям та суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство, як його розуміють автори Хартії, дозволяє людям використовувати свій потенціал і реалізовувати свої устремління.

Визначено також, що при формуванні інформаційного суспільства (п. 3) головним принципом повинно бути те, що "всі люди скрізь, без винятку, повинні мати можливість користуватися перевагами глобального інформаційного суспільства", а стійкість цього суспільства базується на демократичних цінностях, таких як вільний обмін інформацією і знаннями, взаємна терпимість і повага до особливостей інших людей.

При цьому сама Хартія розглядається (п. 5), перш за все, як заклик до всіх в державному і в приватному секторах ліквідувати міжнародний розрив в галузі інформації і знань.

Для виконання такого завдання пропонується (п. 6) будувати роботу на наступних ключових напрямках:

• проведення економічних і структурних реформ в цілях створення обстановки відкритості, ефективності, конкуренції і використання нововведень;
• раціональне управління макроекономікою, що сприяє більш точному плануванню з боку ділових кіл і споживачів, і використання переваг нових інформаційних технологій;
• розробка інформаційних мереж, що забезпечують швидкий, надійний, безпечний та економічний доступ за допомогою конкурентних ринкових умов;
• розвиток людських ресурсів, здатних відповідати вимогам століття інформації, шляхом освіти і постійного навчання та задоволення зростаючого попиту на спеціалістів ІТ в багатьох секторах нашої економіки;
• активне використання ІТ в державному секторі і сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для підвищення рівня доступності влади для всіх громадян.

В процесі розбудови інформаційного суспільства одним з головних завдань держави на національному рівні визначається (п. 19-а) вдосконалення системи управління, формування нових методів комплексної розробки політики та відповідного нормативного забезпечення.

Ми вважаємо, що Україні також було б доцільно створити (поряд з вже існуючою "Національною програмою інформатизації") власний комплексний законодавчій акт концептуального характеру зі всього кола питань інформаційного розвитку держави і суспільства: політичних, економічних, соціальних, військових, врахувавши при цьому положення Окінавської Хартії.

Ми відносимо окреслені нами проблеми до прогностичної сфери державної інформаційної політики з тої причини, що реалізація відповідних її векторів (інформатизація, захист інформаційного ринку, інформаційна зброя та інформаційний тероризм) впливає не стільки на сьогоднішню ситуацію в інформаційній сфері нашої держави, скільки на те, наскільки Україна в майбутньому буде готова до викликів глобального інформаційного суспільства з його глобальними перевагами і такими ж глобальними загрозами.