Згідно з ч. 2 ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача. Проте, враховуючи специфіку договору довічного утримання, це положення має узгоджуватись із загальними правилами припинення зобов'язання смертю фізичної особи, встановленими ч. 2 ст. 608 ЦК, де закріплено, що зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Враховуючи специфіку договору довічного утримання, необхідно виходити з того, що припинення цього договору пов'язане з виконанням набувачем своїх зобов'язань, проведених належним чином, що передбачає утримання відчужувача або третьої особи, на користь якої було укладено договір, протягом усього життя та поховання у разі смерті. Отже, мова йде про припинення договору довічного утримання смертю утриманця, з особою якого нерозривно пов'язане виконання зобов'язань набувачем.

Цивільний кодекс України не встановлює диференційованого регулювання відносин щодо припинення договору довічного утримання у зв'язку з належним його виконанням щодо різних категорій утриманців: безпосередньо відчужувача за договором чи третьої особи, на користь якої його було укладено. Тому в договорі необхідно чітко визначити умови та підстави припинення зобов'язань набувача, з якими пов'язується належність виконання за таким договором (зокрема, необхідно чітко зазначити, зі смертю якої особи сторони пов'язують припинення зобов'язань щодо утримання).

Факт смерті фізичної особи підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

За обставин, визначених у ст. 46 Цивільного кодексу України, особа може бути оголошена судом померлою. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлений Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі факт смерті фізичної особи підтверджується рішенням суду про оголошення особи померлою, що набуло законної сили.

Припинення договору довічного утримання у зв'язку зі смертю відчужувача (утриманця) оформлюється нотаріусом, який здійснив посвідчення договору довічного утримання, на підставі заяви набувача та відповідного документа (свідоцтва про смерть, рішення суду про оголошення фізичної особи померлою).