«…відсутність формальних міжнародно-правових гарантій постійного нейтралітету Австрії означає лише, що виступ кожної з цих чотирьох держав, як разом з іншими, так і окремо, на захист австрійського нейтралітету є правом, але не обов'язком кожного з них, тобто вони зобов'язалися лише самі поважати, але не змушувати інших поважати цей нейтралітет». В.Н. Дурденевский, не вказуючи прямо на гарантію постійного нейтралітету Австрії з боку великих держав, вважає, що хоча «формальних договірних гарантій австрійського нейтралітету не встановлено,… навряд чи, однак, підлягає сумніву, що австрійський нейтралітет підтримується визнанням з боку широкого кола країн, так і міццю світової громадської думки, і особливо прагненням величезної більшості австрійського народу до миру. Постійний нейтралітет Австрії має за собою реальне забезпечення». На підставі проведеного аналізу змісту гарантії постійного нейтралітету автор поділяє думку тих, хто вважає, що формулювання статті 2 Державного Договору може трактуватися лише як зобов'язання не порушувати даний статус країни, тобто формальні гарантії постійного нейтралітету Австрії відсутні. На відміну від Швейцарії Австрія в 1955 р. стає членом ООН, а в 1956 р. - Ради Європи. В 1995 р. країна вступає до ЄС, тобто з'являється курс керівництва країни на адаптацію постійного нейтралітету до нових міжнародних реалій, все частіше лунають заклики до скасування статусу постійного нейтралітету. Відповідно формулюються нові пріоритети австрійського зовнішньополітичного курсу: - Посилення ЄС і місця Австрії в ньому, - Просування економічних інтересів країни на міжнародних ринках, - Сприяння зміцненню ролі ООН та інших міжнародних організацій у справі забезпечення міжнародного миру і безпеки, і т. п. При цьому особливу заклопотаність, на думку автора, викликає той факт, що в рамках ЄС вирішальне значення для Австрії набуває єдина політика в галузі безпеки і оборони, яка в справі врегулювання криз покликана стати важливим доповненням до діяльності ООН. Крім того, викликають побоювання про все наростаючі зусилля Австрії щодо зближення з НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». У зв'язку з цим, беручи до уваги нинішній внутрішньополітичний розклад сил, автор робимо висновок про те, що конституційний закон про постійний нейтралітет Австрії збережеться і вступ країни в НАТО в найближчому майбутньому не відбудеться. Це визнається і правлячим австрійським керівництвом, адже для вступу країни в Альянс потрібно 2/3 голосів членів Національної ради. Небезпека буде представляти саме участь країни в GASP, особливо в міру формування військової складової ЄС. Це може привести до того, що країна де-юре збереже закон про постійний нейтралітет, а де-факто стане учасником військово-політичного союзу, що очевидно суперечить змісту нейтралітету (участь у військових організаціях і блоках). У зв'язку з цим зазначається, що ув'зязка питання скасування статусу постійного нейтралітету з необхідністю розширення можливостей здійснення миротворчої діяльності неспроможна. Така діяльність вільно може здійснюватися в рамках ООН, ОБСЄ та ЄС (з певними застереженнями), про що свідчить історія зовнішньої політики Австрії після 1955 р. До того ж, залишаючись нейтральною, країна зможе краще «враховувати специфіку своїх власних інтересів і тривог і суверенно приймати по ним адекватні рішення». Нейтралітет Туркменістану за своїм походженням є загальновизнаним; за формою - постійним; по суті - позитивним, конструктивним, а це основа активності держави при розвитку дружніх відносин між країнами і підтримці миру, сталого розвитку в усьому світі. У своєму виступі на 66-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов коротко сформулював цілі Туркменістану, що випливають із сутності нейтралітету як «світ через розвиток», і з цієї точки зору запропонував ряд нових ініціатив, виклавши також логічне продовження ідей, висунутих в ході пройшли сесій Генеральної Асамблеї ООН. Таким чином, Туркменістан вносить лепту у розвиток міжнародних відносин і міжнародного права. Крім того, порівняльні дослідження показують, що цілі нейтралітету Туркменістану та Цілі Розвитку Тисячоліття ООН єдині, вони спрямовані на мир і стабільний розвиток, виходячи з людських вимірів. Про це також свідчать міжнародні ініціативи нашої країни і заходи по їх реалізації. Геополітичне розташування Туркменістану і активно реалізується політика позитивного нейтралітету обумовлюють його істотну роль у регіональному і глобальному масштабах. Нова модель туркменського нейтралітету стала відбувся феноменом в системі міжнародного права, механізмом поєднання геополітичних інтересів, важливим фактором забезпечення регіональної стабільності та встановлення цивілізованого діалогу на конструктивній основі. Сутність сучасної політики позитивного нейтралітету, її фундаментальні положення аргументовано розкриті у виступі Президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова на відкритті нової будівлі Інституту міжнародних відносин МЗС Туркменістану як «миролюбність, невтручання в справи інших держав, повага їх суверенітету і територіальної цілісності, неучасть у міжнародних військових організаціях та договорах». Концепція нейтралітету країни своєрідна тим, що охоплює досягнення ряду гуманітарних питань світової культури, тобто демократія, приватна власність, ринкова економіка, права і свободи людини є його складовою частиною. Дана концепція характеризується гармонійним поєднанням національної та світової культури. Уважне ставлення до культурної спадщини народу збігається з цілями і завданнями міжнародних норм і національного законодавства. 4 серпня 2011 Туркменістан ратифікував Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини Організації з освіти, науки та культури ООН. XXI століття тісно пов'язане з інноваціями, перетвореннями в сфері науки і освіти, відповідно в основі інноваційної моделі розвитку, обраної Туркменістаном, лежить розвиток нових підходів до науки й освіти. Впроваджуючи в науку і освіту світові стандарти, країна нарощує взаємодію в гуманітарній сфері з ООН, Євросоюзом, провідними науково-освітніми центрами інших країн. Розвитку конструктивного, взаємовигідного співробітництва з усіма закордонними партнерами сприяють спільні заходи з ООН та її спеціалізованими установами та іншими міжнародними організаціями. Столиця Туркменістану Ашхабад за останній час стала центром міжнародних конференцій, семінарів та «круглих столів». Унікальний, що не має аналогів у світовій практиці, міжнародно-правовий статус «постійний нейтралітет», закріплений за Туркменістаном Спеціальної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, ось вже впродовж 16 років підтверджує свою історичну доцільність. Країна послідовно розвиває дружні відносини і взаємовигідне економічне співробітництво з багатьма державами світу. Статус нейтралітету дозволяє Туркменістану вирішувати проблему забезпечення безпеки свого суверенітету і територіальної цілісності, адже гарантом туркменського нейтралітету є світове співтовариство в особі ООН. Крім того, статус постійного нейтралітету дозволяє грати Туркменістану роль центральноазіатського миротворчого центру. Прикладом може служити діяльність Регіонального центру ООН по превентивній дипломатії для Центральної Азії зі штаб-квартирою в Ашхабаді. Дотримуючись у зовнішній політиці принципів постійного нейтралітету, Туркменістан приєднався до багатьох міжнародних конвенцій, імплементує їх норми в національне законодавство. При цьому відповідно до статті 6 Основного Закону Туркменістан визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права. Приміром, з урахуванням рекомендацій ВОІВ прийнятий ряд законів Туркменістану в сфері інтелектуальної власності і засобів індивідуалізації, а також підготовлено проекти нормативних актів про охорону авторських і суміжних прав. Сьогодні поняття нейтралітету істотно розширилося і дещо змінилося його тлумачення. Якщо раніше воно малося на увазі виключно у військовому сенсі, то зараз це явище розглядається і в багатьох інших аспектах: економічному, політичному, екологічному та ін. У статуті ООН подається визначення нейтралітету як одного із інститутів міжнародного права, який базується на визнанні прав кожної нейтральної держави на її територіальну недоторканність і цілісність; на власні збройні сили, чисельність яких не повинна перевищувати потреб самооборони; на право країни надавати притулок біженцям і постраждалим внаслідок конфліктів; на економічну допомогу інших держав, якщо це не порушує принципи нейтралітету Політика та поведінка нейтральних держав регулюється положеннями різних конвенцій та договорів. Концепція нейтралітету Туркменістану своєрідна тим, що охоплює досягнення ряду гуманітарних питань світової культури, тобто демократія, приватна власність, ринкова економіка, права і свободи людини є його складовою частиною. Дана концепція характеризується гармонійним поєднанням національної та світової культури. 2. Види нейтралітету у міжнародному праві 2.1 Нейтралітет як вид статусу держави в міжнародно-правових відносинах Зростання кількості конфліктів неміжнародного характеру і відрізняє їх жорстокість, що надає особливого значення поширенню на них певних гуманітарних норм. Основні загальновизнані норми щодо конфліктів неміжнародного характеру містяться в ст. 3, загальної для всіх Женевських конвенцій 1949 р. Нейтралітет - один з найдавніших інститутів права війни. Однак у сучасному міжнародному праві він знайшов чимало нових рис. Як інститут міжнародного гуманітарного права він розглядається насамперед як інструмент, покликаний захистити населення держави від лих, пов'язаних із збройним конфліктом. Після набуття чинності Статутом ООН, що поставив застосування сили поза законом і зобов'язав держави співпрацювати в підтримці миру і безпеки, в літературі почали висловлюватися погляди, що заперечують можливість нейтралітету. Необгрунтованість такого роду поглядів була підтверджена Міжнародним судом. У Консультативному укладанні про ядерну зброю Суд визначив, що принцип нейтралітету має кардинальне значенням, аналогічне тому, яке належить іншим гуманітарним принципам і нормам. У класичному вигляді нейтралітет являв собою персоніфікацію міжнародної політики держави в умовах традиційної політики «балансу сил». Країна намагалася набути нейтрального статусу, коли опинялась між різними центрами силового протистояння. Аналіз розвитку і специфічних рис нейтралітету дозволяє з упевненістю констатувати, що він склався в самостійний інститут міжнародного права. Це доводять як особливі форми його встановлення, так і специфіка правовідносин випливає як для постійно нейтральних держав, так і для тих країн, які визнали цей статус. Постійний нейтралітет - встановлюється шляхом міжнародної угоди зобов'язання держави не брати участь в якій би то не було війни, крім випадків збройного захисту власної території від нападу або від спроб воюючих держав включити її в орбіту війни. Учасниками такої угоди є нейтралізуюча країна і зацікавлені в нейтралізації держави, - як правило, великі держави. Причому, визнання нейтралітету країни міжнародною спільнотою є важливою обставиною. Як відомо, постійно нейтральною є держава, чия незалежність і цілісність гарантуються міжнародними договорами.