Від належної підготовки адміністративної справи до судового розгляду залежить не лише швидкість та своєчасність розгляду справи, але й законність, обґрунтованість судового рішення. Зміст зазначеної стадії адміністративного судочинства полягає у вжиті всіх заходів для забезпечення  належного (законного та обґрунтованого) розгляду і вирішення спору в одному судовому засіданні протягом розумного строку. На цій стадії суд використовує свої повноваження для перевірки правомірності вимог позивача та з'ясування обґрунтованості заперечень відповідача (Педько, с. 137). Підготовка справи до розгляду є обов'язковою, незалежно від складності адміністративної справи. Недооцінка зазначеної стадії процесу, формальне ставлення до неї призводить до відкладення розгляду справи, тяганини, а нерідко і до постановлення необґрунтованих рішень (ЦПП с. 249).

Підготовче провадження (підготовку справи до розгляду) здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

До дій, що може вчинити суддя до судового розгляду справи ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України відносить:

1) прийняття рішення про витребування документів та інших матеріалів; наведення необхідних довідок; проведення огляду письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначення експертизи, вирішення питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача;

2) прийняття рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи;

3) виклик на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів;

4) прийняття рішення про проведення попереднього судового засідання.

Перелік дій не є вичерпним та повинен корегуватися в залежності від категорії адміністративної справи. На стадії підготовки справи до розгляду суд повинен визначитись з характером та змістом позовної вимоги, матеріальним законом, фактами, що підлягають встановленню, з'ясувати докази, необхідні для підтвердження зазначених фактів і вжиття заходів до своєчасної їх подачі. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість надання судового доручення, проведення огляду речових та письмових доказів на місці, допиту свідків, які внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин не можуть прибути у судове засідання за місцем їх проживання (перебування) (ст.ст. 78, 115 Кодексу адміністративного судочинства України). Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд вирішує питання про призначення експертизи (медичної, психіатричної, хімічної, бухгалтерської тощо) відповідно до норм (положень) Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 року (....).

  При вирішенні питання щодо складу осіб, які мають брати участь в розгляді адміністративної справи, суд з'ясовує чи є сторони належними та в разі необхідності вживає заходів для заміни неналежної сторони належною. Зокрема, з'ясовується думка позивача щодо заміни його на належного позивача або заміну неналежного відповідача належним, повідомляється особам про поданий адміністративний позов та роз'яснюється їм право вступу до адміністративної справи або залучаються відповідні особи до участі у справі в якості відповідачів. Теж саме стосується забезпечення участі третіх осіб. Якщо це треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, то їм роз'яснюється право вступу до справи, а якщо це треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, то вони допускаються до участі в справі за власною ініціативою або залучаються судом.

  На стадії підготовчого провадження має з'ясовуватись й питання участі в адміністративній справі законного представника. Так, суд може ініціювати перед органами опіки та піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді (ч.9 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначившись з колом учасників процесу суд має вжити необхідних заходів до забезпечення їх своєчасної явки в судове засідання, що є обов'язковою умовою правильного та своєчасного розгляду і вирішення адміністративної справи. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Суд зобов'язаний своєчасно повідомити осіб, щоб надати їм можливість належним чином підготуватись до участі в справі. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді в разі перерви в судовому засіданні. Повістки про виклик до суду надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Таким чином, повістка про виклик - це вимога суду до осіб з'явитися до суду для здійснення певної процесуальної дії, а повістка-повідомлення - це сповіщення про дату, час і місце розгляду справи. З урахуванням того, що явка в судове засідання свідків, експертів, спеціалістів та перекладачів є обов'язковою, то для них передбачена лише єдина форма повістки - повістка про виклик.

У повістці про виклик зазначається: найменування та адреса адміністративного суду; ім'я фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається; дата, час і місце судового засідання; в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо); у разі необхідності - пропозиція особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази; обов'язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду; роз'яснення наслідків неприбуття до суду тощо.

У повістці-повідомленні зазначаються: найменування та адреса адміністративного суду; ім'я особи або найменування органу, підприємства, установи, організації, яким адресується повістка; дата, час і місце судового засідання або проведення окремої процесуальної дії; в якому процесуальному статусі має право взяти участь ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в адміністративному процесі тощо.

Судовий виклик в адміністративному судочинстві здійснюватиметься шляхом надіслання рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром повісток із зворотною розпискою учасникам судового процесу. Заповнена адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу, підприємства, установи, організації розписка про одержання повістки негайно повертається до адміністративного суду. У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду, а особа, яка відмовилася від одержання повістки вважається такою, що повідомлена про дату, час і місце розгляду адміністративної справи. Якщо місце проживання (перебування) відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, то суд може здійснити виклик через публікацію в друкованому засобі масової інформації за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України.

На думку автора, необхідно уточнити ч. 1 ст. 38  Кодексу адміністративного судочинства України, в якій міститься перелік виняткових засобів судового виклику або судового повідомлення, але не містить процедури такого виклику. Звертає на себе увагу виклик через друковані засоби масової інформації. Він не може не викликати обґрунтованих заперечень. З одного боку виклик через ЗМІ до порушення особистих прав людини, якщо особа не бажає (наприклад, позивач) розголошення змісту її позовної заяви, а з іншого, сумнівною є вірогідність читання особою саме того друкованого засобу масової інформації, в якому буде вестися мова про виклик.

Стаття не містить підстав коли можуть застосовуватися виняткові засоби судового виклику і повідомлення. Не зрозуміло також, яке процесуальне закріплення буде мати виклик чи повідомлення особи телефоном, яким чином буде відбуватись ідентифікація особи, яку потрібно сповістити чи викликати з особою, яка прийме дзвінок. До того ж ч.2 ст. 38 Кодексу закріплює, що судовий виклик чи повідомлення, здійснені зазначеними засобами, повинні містити відомості, перелічені в ст. 34. Але ч. 3 ст. 34 Кодексу передбачає, що якщо разом з повісткою надсилаються копії документів, у повістці вказується їх перелік і роз'яснюється право подати заперечення та докази на їх підтвердження. Зрозуміло, що є неможливим засобами телефонного зв'язку передати копії документів.  Не врегульоване й питання часу вручення таких повісток, в якому випадку повістка буде мати статус доставленої належним чином, а особа вважатись повідомленою про дату, час й місце судового засідання. Отже, за всіх позитивних моментах, а  саме: швидкість, економія часу, матеріальна економічність, зручність, виклик чи повідомлення особи телефоном, має бути застосовано лише у виняткових випадках (адміністративні справи зі скороченими строками розгляду). На наш погляд, у разі застосування зазначеного засобу виклику чи повідомлення необхідно його обов'язкове документальне підтвердження, яким може бути довідка, складена секретарем судового засідання.     

Для з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку суд призначає та проводить попереднє судове засідання. Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За заявою однієї зі сторін про неможливість прибуття до суду попереднє судове засідання може бути відкладено, якщо причини неприбуття будуть визнані судом поважними (ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стадія підготовчого провадження може стати останньою стадією адміністративного судочинства. Ця норма має вкрай важливе значення в адміністративному судочинстві. Вона дозволить не лише економити час, матеріальні ресурси, але й зменшити навантаження на суддів, у передбачених Кодексом України про адміністративне судочинство випадках. Так, на попередньому судовому засіданні суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення. Відмова від адміністративного позову або визнання адміністративного позову викладаються в письмовій заяві, що приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. При прийнятті рішення суд повинен з'ясувати чи не порушуються в разі прийняття відмови від адміністративного позову або визнання адміністративного позову чиїсь права, свободи або інтереси або чи не суперечить таке прийняття закону.

Якщо спір не врегульовано шляхом відмови позивача від адміністративного позову, визнання відповідачем адміністративного позову або примиренням сторін, то суд:

1) уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову (завдяки цьому визначається норма матеріального права, що регулює спірні правовідносини, окреслюється предмет доказування);

2) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;