В апеляційному провадженні своєрідно вирішується питання про наслідки неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у справі. Так, якщо вони належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, то їх неприбуття не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо ж суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою їх участь у судовому засіданні, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд  справи.

Розгляд справи починається доповіддю судді-доповідача про зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та заперечень на неї.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. Крім цього, особа, яка подала апеляційну скаргу, може відмовитися від апеляційної скарги або змінити її до закінчення апеляційного розгляду. Якщо постанова або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження. У разі зміни апеляційної скарги суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених апеляційних вимог і подання заперечення на апеляційну скаргу.

Розгляд справи закінчується ухваленням та проголошенням судового рішення після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати. За результатами розгляду суд апеляційної інстанції може постановити два види судових рішень: ухвалу чи постанову.

Суд завершує апеляційне провадження ухвалою в разі: залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін; зміни ухвали суду першої інстанції; скасування судового рішення і постановлення нової ухвали; скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі; визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі; скасування ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції вправі постановити по справі окрему ухвалу, яка може бути адресована також суду першої інстанції в разі допущення ним порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Нововведенням є розгляд справи в порядку письмового провадження. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів (п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України). Копія рішення суду апеляційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність прав та обов'язків, що можуть бути реалізовані в процесі та в результаті розгляду апеляційної скарги. Тому, дискусійним є положення ст.ст. 198, 199 Кодексу адміністративного судочинства України, що хоча і мають назву "Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду" та "Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду", але фактично містять лише права суду.

На погляд автора, повноваження суду апеляційної інстанції можна поділити на групи.

Перша група це повноваження відносно судового рішення, що переглядається. Так, суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову або ухвалу суду першої інстанції  має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову (ухвалу) суду - без змін; змінити постанову (ухвалу) суду; скасувати постанову та прийняти нову постанову суду, а щодо ухвали - скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи; скасувати постанову (ухвалу) суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову (ухвалу) суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову (ухвалу) суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Право апеляційного суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін здійснюється, коли суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції реалізується при незаконності та необґрунтованості судового рішення.

Підстави будуть наявні, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу.

Право суду апеляційної інстанції скасувати рішення і залишити позовну заяву без розгляду або провадження у справі закрити дозволяє суду впливати ще й на справу в цілому. Підстави залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі були розглянуті в параграфі 2.3 дисертації. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Повноваження суду щодо зміни судового рішення та ухвалення по справі нового рішення без направлення адміністративної справи на новий розгляд, обумовлено вимогою процесуальної економії. Підстави для зміни рішення суду першої інстанції закріплені в ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, ними є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Таким чином, суд змінює рішення, якщо виявлені такі порушення норм матеріального та процесуального права, котрі не впливають на головний висновок суду першої інстанції про права  та обов'язки сторін по справі.

Суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо:

1) рішення є необґрунтованим. Тобто судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (не всі обставини, що є предметом доказування встановлені та досліджені); недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими (кожна обставина має бути підтверджена відповідними доказами, реалізований принцип оцінки доказів);  висновки суду не відповідають обставинам справи;

2) рішення є незаконним. Тобто таким, що ухвалено з порушення норм матеріального або процесуального права та призвело до неправильного вирішення справи або питання. Порушення норм матеріального права полягає у застосуванні судом першої інстанції закону, що не підлягає застосуванню; у незастосуванні закону, що підлягає застосуванню; у неправильній юридичній кваліфікації правовідносин та, нарешті, у неправильному тлумаченні матеріального закону.

До другої групи повноважень апеляційного суду належать повноваження відносно нових доказів. В апеляційному порядку можуть досліджуватися нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи суду апеляційної інстанції або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані до суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. Суд може досліджувати нові докази, лише якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Наступною групою є повноваження по впливу на рух справи (можливість відкласти розгляд справи).

Останньою групою повноважень апеляційного суду є повноваження щодо усунення недоліків рішення (якщо змінює рішення, то вправі виправити допущені описки чи явні арифметичні помилки).

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув для виконання та подальшого зберігання.

Іншими процесуальних засобами забезпечення законності та захисту прав фізичних та юридичних осіб є перегляд адміністративних справ в порядку касаційного провадження, провадження за винятковими обставинами та провадження за нововиявленими обставинами. В роботі автор присвятить увагу лише деяким особливостям цих проваджень, оскільки процедура розгляду базується на загальних правилах розгляду справ судом першої інстанції та має багато спільного з апеляційним провадженням, що були розглянуті раніше.

Від апеляційного провадження касаційне відрізняється межами перегляду судового рішення. Так, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. На думку Педько Ю.С., касаційне оскарження повинно мати місце виключно з приводу порушення законодавства або неправильного його застосування, але не з приводу відповідності рішення фактичним обставинам справи. Різниця між ними полягає в тому, що касаційний перегляд обмежений з'ясуванням питання права (quaestio juris), а апеляція, крім того, може перевіряти питання факту (quaestio facti) (Педько, с. 147). Як свідчить досвід Німеччини, касація має місце у найбільш принципових справах, а різниця між розглядом фактичних обставин справи та питань права відіграє роль додаткового фільтру для вирішення питання прийняття чи неприйняття касації до розгляду (П., с. 147 см. 302; Х 24, с. 8). В той же час, адміністративний суд повинен приділяти увагу фактичній стороні справи, однак лише через призму критеріїв законності ухваленого рішення, шляхом перевірки додержання норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування; розподілу обов'язків доказування; належності та допустимості доказів тощо (САП с. 331).   

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Тобто суд не пов'язаний межами касаційної скарги, якщо в процесі розгляду судом будуть виявлені порушення, на які нема посилань в скарзі.

Адміністративним судом касаційної інстанції є Вищий адміністративний суд України.