Предметом касаційного розгляду є судові рішення суду першої інстанції, що набрали законної сили після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, надання правової оцінки обставин у справі.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім передбачених законом випадків.

Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції. Скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цього не було зроблено в суді першої чи апеляційної інстанції.

До касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи в порядку касаційного провадження відбувається у формі судового засідання. Отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам закону і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження та одночасно витребовує адміністративну справу.

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження:

1) з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

2) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі;

4) вирішує питання про можливість письмового провадження у суді касаційної інстанції (якщо жодна з осіб, які беруть участь у справі, не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судовому засіданні. Копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали);

5) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються тощо.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до касаційного розгляду.

Особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від касаційної скарги або змінити її до закінчення касаційного розгляду.

Якщо постанова або ухвала суду не була оскаржена в касаційному порядку іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне провадження.

Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п'яти суддів. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін (якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій);

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;

3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції (якщо рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково);

6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду (порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується відповідно). Судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу; суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження;

8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;

9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення (якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення).

Суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або постанову.

Суд касаційної інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом першої чи касаційної інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень.

Після закінчення касаційного провадження адміністративна справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, якщо інше не випливає із судового рішення суду касаційної інстанції.

Різновидом касаційного провадження Кодекс адміністративного судочинства України називає провадження за винятковими обставинами. Поява цього інституту пов'язана з закріпленою в Україні чотирьохінстанційною судовою системою (ЦППР с.94). Найвищою ланкою та інстанцією є Верховний Суду України, який шляхом перегляду судових рішень судів загальної юрисдикції спрямовує судову практику в єдиному руслі. Слід зазначити, що не всі науковці та практики підтримують створення цього інституту. Так, Коваль В., Притика Д., Німченко В. вважають його неприйнятним, оскільки Верховний Суд України повинен здійснювати стосовно вищих спеціалізованих судів не касаційні, а ревізійні повноваження (А 10, с. 22, см. 11,14; х 35 ст.12). В той же час Притика Д. зазначає, що Верховний Суд України на Пленумі мав би можливість переглядати справи, які набрали законної сили, якщо вони оскаржуються з питань конституційності закону, що був застосований судом, а також за зверненням сторони зі скаргою на рішення національного суду до міжнародної судової установи, членом або учасником якої є Україна (А 20, с. 12).

Судом, який переглядає судові рішення за винятковими обставинами, є Верховний Суд України. Скарга подається протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами. Скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються.

Предметом оскарження справ, що надійшли до Верховного Суду України в порядку перегляду за винятковими обставинами, є судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку, судові рішення суду касаційної інстанції та в разі визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. Ще в 2000 році Конституційний Суд України висловив правову позицію про те, що "однаковість практики застосування законодавства і усунення неоднозначності застосування законодавства судами в їх рішеннях забезпечується шляхом перевірки судових справ у касаційному порядку чи в порядку нагляду, узагальнення практики Верховним Судом України і Вищим арбітражним судом України" (А 18, с. 8 см. 9). Тим самим Конституційний Суд України визначив, що питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції, підлягають самостійному вирішенню ними ( А 18, с. 8) й не відносяться до компетенції Конституційного Суду України;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Наявність останньої підстави пов'язана з розширеним застосуванням міжнародних правил (договорів) у судовій практиці, особливо тих, які встановлюють міжнародні стандарти в галузі прав людини.

Допуск скарги до провадження за винятковими обставинами здійснюється колегією у складі семи суддів протягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги без виклику осіб, які беруть участь у справі. Скарга вважається допущеною до провадження за винятковими обставинами і справа витребовується, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього.

Про допуск скарги і витребування справи або відмову в цьому суд постановляє ухвалу, яку не може бути оскаржено. Ухвала про допуск скарги і витребування справи надсилається до відповідного суду, а її копії - особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови у допуску - особі, яка подала скаргу.

Якщо скарга допущена до провадження за винятковими обставинами, суд своєю ухвалою може зупинити виконання відповідних рішень.

Справа в порядку провадження за винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів).