Честолюбне бажання показати,

що тобі довірили таємницю,

зазвичай і стає головною причиною

її розголошення.

Семюел Джонсон

Банківська таємниця, як різновид інформації має відповідного власника, а відтак держава зобов’язана сприяти її захисту від посягання. За порушення порядку розкриття та використання банківської таємниці зловмисники несуть кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

До кримінальної відповідальності притягаються за дії передбачені статтями 231 (Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю), 232 (Розголошення комерційної або банківської таємниці), 361 (Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку), 362 (Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) і 363 (Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється) КК України.

Так згідно ст. 231 КК України за умисні дії, які спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, ‑ караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

За умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також за незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, статтею 231 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

До адміністративної відповідальності притягаються за дії передбачені статтями 164-3 (Недобросовісна конкуренція) і 164-11 КупАП (Незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю).

Так зокрема, за незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само за імітацію, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, за самовільне використання його імені – статтею 164-3 КупАП передбачено накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, ‑ тягне за собою накладення штрафу від п’яти до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця ‑ тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тоді як за незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, статтею 164-11 КупАП передбачено накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цивільна відповідальність працівників банку може наставати на підставі ст. 1076 ЦК України, згідно якої у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

До дисциплінарної відповідальності підлягають службовці банку за порушення умов контракту щодо збереження банківської таємниці, відповідно до умов контракту щодо охорони банківської таємниці. Механізм дисциплінарного стягнення передбачений статтею 147 Кодексу законів про працю України (Стягнення за порушення трудової дисципліни).

Кодексом законів про працю України (ст. 130 Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників) за розголошення банківської таємниці передбачена й матеріальна відповідальність винних у цьому осіб.

Не зменшуючи роль та значення юридичної відповідальності, все ж найбільш дієвими є заходи профілактики та попередження посягань на банківську таємницю.

Схема 12

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття “банківська таємниця”.
2. Що є правовою основою регулювання режиму банківської таємниці?
3. Який порядок розголошення банківської таємниці?
4. Назвіть шляхи забезпечення збереження банками банківської таємниці?
5. Які вимоги ставляться до запиту відповідного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю?
6. Які міри кримінальної відповідальності передбачені за розголошення банківської таємниці?
7. Назвіть міри адміністративної відповідальності передбачені за розголошення банківської таємниці.
8. Назвіть заходи, що вживаються банками з метою забезпечення збереження банківської таємниці.

Підсумковий тест навчального модуля 5

1. Що не складає зміст банківської таємниці?

а) відомості про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

б) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

в) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

г) фінансово-економічний стан клієнтів;

2. Хто гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта?

а) Національний банк України;

б) держава;

в) банк;

г) службовець банку.

3. У якому правовому акті закріплені основні правові засади банківської таємниці?

а) Конституції України;

б) Цивільному кодексі України;

в) Господарському кодексі України;

г) Законі України “Про банки і банківську діяльність”.

4. Чи має право банк надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю іншим банкам?

а) має, при наданні ними кредитів, банківських гарантій та ін.;

б) немає;

в) має, лише з дозволу НБУ;

г) має, за умови рішення правління банку.

5. Чи становить банківську таємницю інформація, що збирається під час проведення банківського нагляду?

а) ні;

б) це визначає сам банк;

в) так;

г) це визначає НБУ.

6. Ким встановлюється перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню банком?

а) Національним банком України;

б) рішенням загальних зборів банку;

в) Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд;

г) відділом внутрішнього аудиту.

7. У якій формі якого зобов’язання службовці банку при вступі на посаду гарантують не розголошувати банківську таємницю?

а) письмового зобов’язання;

б) клятви банкіра;

в) контрактної угоди;

г) усного зобов’язання.

8. Хто відшкодовує збитки заподіяні клієнту внаслідок неправомірного розголошення банківської таємниці?

а) банк;

б) службовець банку;

в) Національний банк України;

г) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

9. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право ... .

а) звернутися до НБУ;

б) вимагати від банку вибачення;

в) вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди;

г) звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

10. Яке максимальне покарання передбачено Кримінальним кодексом України за розголошення банківської таємниці?

а) штраф;

б) позбавлення права обіймати певні посади;

в) позбавлення волі на строк до двох років;

г) обмеження волі.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p. // Відомості Верховної Ради України (далі – ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР. – 2003. – № 40. – Ст. 356

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // ВВР. – 2001. ‑ № 25-26. ‑ Ст. 131.

Кодекс України про адміністративні правопорушення (з постатейними матеріалами) / Відпов. ред. Е.Ф. Демський. ‑ К.: Юрінком Інтер, 2001. ‑ 1088 с.

Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. // ВВР. – 1971. ‑ додаток до № 50. ‑ Ст. 375.

Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // ВВР. – 2002. ‑ № 38–39. ‑ Ст. 288.

Закон України “Про Національний банк України” вiд 20 травня 1999 р. // ВВР. – 1999. – № 29. – Ст. 238

Закон України “Про банки і банківську діяльність” вiд 7 грудня 2000 р. // ВВР. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. // ВВР. – 1991. – № 49. ‑ Ст. 682.

Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. // ВВР. ‑ 1993. ‑ № 35. ‑ Ст. 358.

Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 липня 2004 р. // ВВР. ‑ 2003. ‑ № 31-32. ‑ Ст. 263.

Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // ВВР. – 1992. ‑ № 48. – Ст. 650.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” від 9 серпня 1993 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України” від 22 грудня 2000 р. № 495). // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 190.

Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень” від 31 серпня 2001 р. №375 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1991.

Основна література:

Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. / За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 384 с.

Берлач А.І. Фінансове право України: Навч. посіб. для дист. навч. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 288 с.