1. Під строком  у кримінальному процесі слід розуміти встановлений і врегульований кримінально-процесуальним законом на основі положень Конституції України та міжнародно-правових документів, а також, підзаконним нормативно-правовим актом або рішенням уповноваженої на те посадової особи (органу) обов'язковий для виконання визначений момент або період (відрізок) часу, необхідний для вчинення чи утримання від вчинення суб'єктами кримінально-процесуальних правовідносин певних процесуальних дій або прийняття й оформлення процесуальних рішень, з перебігом якого починається й завершується провадження в конкретній стадії судочинства, виникають, змінюються або припиняються права і обов'язки та настає процесуальна відповідальність суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. 

2. Поняття "строк" і "термін" у юридичному розумінні є тотожними. Найкраще та доречніше, на наш погляд, вживати та оперувати у кримінально-процесуальній науці поняттям "строк". Вживання різних термінів, навіть термінів-синонімів, що означають одні й ті ж поняття, призводить до зайвої плутанини.

3. Кримінально-процесуальна форма - це система визначених кримінально-процесуальним законом вимог, які передбачають підстави, порядок, умови, послідовність і, саме головне, строки вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень суб'єктами кримінального процесу в межах їх визначеного правового статусу.  

4. На мові міжнародних документів розумний строк кримінально-процесуальної дії - це той строк, який забезпечує надійний захист законних інтересів потерпілої сторони, інтересів правосуддя, а також забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному і засудженому реальну можливість використати всі передбачені законом засоби захисту від обвинувачення. Іншими словами поняття "розумний строк" означає необхідність враховувати всі конкретні обставини, в яких діють суб'єкти кримінально-процесуальних правовідносин. Розумні строки розраховані на розумного дізнавача, слідчого, прокурора, суддю, а також потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, цивільного позивача, цивільного відповідача, експерта тощо.

5. Стандарти здійснення судочинства встановлюють певні мінімальні вимоги, дотримуватися яких повинні всі держави. Застосування європейських стандартів, що містяться в міжнародно-правових документах в галузі здійснення судочинства взагалі і щодо строків у кримінальному процесі зокрема, передбачає наявність розуміння і знання їх положень та правильне застосування практики Європейського суду з прав людини. Європейські стандарти прав людини - це зафіксовані в юридичних актах та документах європейських міжнародних організацій (чи їх органів) принципи і норми стосовно змісту й обсягу прав та свобод людини, призначені слугувати обов'язковими або рекомендаційними настановами для відповідної внутрішньодержавної юридичної практики

6. Варто запровадити ведення в судах у кожній кримінальній справі спеціальної довідки, за аналогією довідки про рух кримінальної справи, яка додається до обвинувального висновку після закінчення досудового розслідування. Цей документ повинен містити дані про всі часові витрати на проходження справи в суді до набрання вироком законної сили і звернення його до виконання. Один екземпляр такої довідки додавався б до матеріалів справи, а її копія зберігалася - у картотеці в канцелярії суду.