Предметом договору перевезення вантажів автомобільним транспортом виступає оплатна послуга перевезення вантажів автомобільним транспортом.  

Джерелами зобов’язань з надання транспортних засобів та пред’явлення вантажу до перевезення можуть служити річні договори, заявки та договори перевезення конкретного вантажу, якщо вони носять консенсуальний характер.

В договорах потрібно визначати кінцевий строк очікування автомобілів, по закінченню якого їх слід вважати ненаданими з наслідками, що випливають з цього.

В Правилах потрібно встановити таку норму: “Якщо до перевезення вантажу надано непридатний рухомий склад, то перевізник на вимогу вантажовідправника зобов’язаний надати придатний для перевезення вантажу рухомий склад у визначений строк”.

Вантажовідправник може відмовитися від використання автотранспорту лише тоді, коли виявлені недоліки не можуть бути усунуті на місці. Перевізнику потрібно надати право замінити рухомий склад та встановити для цього обмежений термін, по закінченню якого автомобіль необхідно вважати ненаданим, якщо він не буде замінений.

Строки виконання вантажно-розвантажувальних робіт в пунктах завантаження та розвантаження вантажів мають встановлюватися в самих договорах залежно від способу їх здійснення (механізований чи немеханізований), типу та вантажності рухомого складу, а також роду вантажу, що підлягає перевезенню. За згодою сторін доцільно зазначати в договорах чіткі критерії стимулювання скорочення строків вантажно-розвантажувальних робіт та строків простоїв транспортних засобів під час таких робіт.

За згодою сторіндоцільно закріплення в договорах права перевізника на дострокову доставку вантажів одержувачу та встановлення матеріального стимулювання для автоперевізників за скорочення строків перевезення вантажів.

Щодо прийняття вантажу одержувачем, то, вважаючи його третьою особою, на користь якої укладено договір, зобов’язання не створює обов’язку для вантажоодержувача, а лише може породжувати для нього права щодо боржника та (або) кредитора. Отже, норми САТ, що встановлюють обов’язок вантажоодержувачів приймати від перевізників доставлені на їх адресу вантажі, у тому числі і не призначені (незамовлені) для даних одержувачів, на наш погляд, варто визнати такими, що суперечать ЦК України і не підлягають застосуванню.

Доведено, що у річному договорі перевезення вантажу мають зазначатись: обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, раціональні маршрути і схеми вантажопотоків; права та обов’язки, пов’язані: а) з наданням транспортних засобів, б) пред’явленням вантажу до перевезення, в) завантаженням та розвантаженням вантажу; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Визначено, що договір перевезення конкретного вантажу автомобільним транспортом, за умови, що між сторонами було укладено річний договір, має містити: найменування та кількість вантажу, його пакування, маркування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; права та обов’язки, пов’язані з транспортуванням та видачею вантажу одержувачу, та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір перевезення конкретного вантажу автомобільним транспортом, за умови, що між сторонами не було укладено річний договір, має містити: обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків; найменування та кількість вантажу, його пакування, маркування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; права та обов’язки, пов’язані з: а) наданням транспортних засобів, б) пред’явленням вантажу до перевезення, в) завантаженням та розвантаженням вантажу; г) транспортуванням та видачею вантажу одержувачу; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтю 63 Закону України “Про автомобільний транспорт” викласти таким чином: “Вантажний перевізник зобов’язаний: надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором; визначити такий тип та таку кількість транспортних засобів, які необхідні для забезпечення доставки у повній цілості в пункт призначення визначеної кількості вантажу; визначити придатність транспортних засобів  для  перевезення  даного  виду  вантажу:їх справний стан як в технічному, так і комерційному відношенні, відповідність рухомого складу санітарним нормам; доставити вантаж в пункт призначення протягом відведеного для цього строку; перевозити вантажі по найкоротшому маршруту; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі  вантажовласнику  (уповноваженій  ним  особі)  у   пункті призначення; здати вантаж одержувачу, зазначеному в договорі; відшкодовувати вантажовідправнику збитки  за пошкодження або псування вантажу,  часткову чи повну його втрату,  а також збитки,  завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.