Проведений у цьому розділі роботи системний і комплексний аналіз правових режимів публічних видатків дозволяє зробити наступні висновки:

1. Правовий режим у загальному розумінні можна розглядати як специфічний порядок діяльності суб'єктів права у різних сферах суспільного життя. Правовий режим публічних видатків є врегульованим законодавством специфічним порядком діяльності суб'єктів фінансових правовідносин у сфері розподілу, перерозподілу та використання коштів публічних фондів. Правовий режим публічних видатків встановлюється у законах, актах органів місцевого самоврядування, підзаконних актах та направлений на всебічне забезпечення діяльності суб'єктів з приводу розподілу, перерозподілу та використання коштів публічних фондів.

2. Правовий режим публічних видатків держави встановлюється виключно законами України та підзаконними актами, які приймаються на їх виконання. Основним правовим режимом публічних видатків держави залишається режим кошторисно-бюджетного фінансування. Але економічні та політичні зміни у країні, а також структурні зміни у сфері публічних видатків держави призвели до виникнення та розвитку нових організаційно-правових форм та режимів фінансування державних видатків, а саме: фінансування об'єктів (державних програм) на конкурсній основі; застосування системи фінансування державних програм з використанням коштів бюджетів різного рівня та позабюджетних джерел фінансування; фінансування видатків держаних програм шляхом виділення трансфертів з Державного бюджету.

3. Фінансування публічних видатків держави є урегульованим правовими нормами безповоротним та безоплатним виділенням коштів з публічних фондів держави на задоволення публічного інтересу, визнаного державою.

4. Правові режими міжбюджетних трансфертів як виду публічних видатків держави в Україні потребують вдосконалення та мають встановлюватися з метою підвищення ефективності фінансування публічних видатків всіх видів. Поєднуючи використання трансфертів для фінансування публічних видатків з механізмом розподілу податкових надходжень, можна отримати п'ять базових методів міжбюджетного регулювання, які мають різні правові режими. Перший метод використовують при фіскальній неспроможності місцевого самоврядування. Другий метод використовують при виникненні різниці в розмірі "чистої фіскальної вигоди" (горизонтальній нерівності). Третій метод використовують при виникненні впливу зовнішніх факторів. Четвертий метод використовують для забезпечення мінімальних стандартів надання певних послуг населення по всій країні. П'ятий метод використовують для стимулювання власної участі самоврядування у фінансуванні публічних видатків, пов'язаних з наданням послуг, що мають високий національний пріоритет при низькому місцевому пріоритеті.

5. Правовий режим публічних видатків місцевого самоврядування встановлюється не тільки законами України, але й актами органів місцевого самоврядування, та може відрізнятися від правового режиму державних видатків. Основним правовим режимом публічних видатків місцевого самоврядування залишається режим кошторисно-бюджетного фінансування. Але все більше використовуються і такі нові режими, як: фінансування об'єктів (місцевих програм) на конкурсній основі; фінансування програм з використанням коштів бюджетів різного рівня; фінансування видатків місцевих програм за рахунок коштів трансфертів з Державного бюджету та бюджету інших місцевих самоврядувань.

6.  Під фінансуванням публічних видатків місцевого самоврядування необхідно розуміти урегульоване правовими нормами безповоротне та безоплатне виділення коштів з публічних фондів місцевого самоврядування та держави на задоволення публічного інтересу, визнаного органами місцевого самоврядування або державою.

7.  Правові режими публічних видатків соціального призначення встановлюються законами України у випадках реалізації загальнодержавних обов'язкових соціальних програм, але можуть встановлюватися і актами органів місцевого самоврядування - у випадку реалізації соціальних програм місцевого значення. Основним правовим режимом публічних видатків соціального призначення, що фінансуються за рахунок коштів солідарних публічних фондів, є режим кошторисно-бюджетного фінансування. Але при цьому кошториси затверджуються не державними органами, а органами спеціалізованих недержавних інституцій, на які законом покладені повноваження по реалізації відповідних загальнодержавних обов'язкових соціальних програм.

8. Правові режими публічних накопичувальних фондів в Україні значно відрізняються від правових режимів видатків соціального призначення, що фінансуються за рахунок коштів солідарних публічних фондів. Вони встановлюються на основі: статті 46 Конституції України; Концепції соціального забезпечення населення України, яка схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 р.; Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; Указу Президента України "Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні", а також законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Важливою особливістю правового режиму коштів публічних накопичувальних фондів в Україні є те, що вони підлягають персоніфікованому обліку. Отже, інформація про видатки, які здійснюються за рахунок коштів таких фондів, також відображується в інформаційних системах персоніфікованого обліку коштів учасників публічних накопичувальних фондів. Останнє вимагає встановлення спеціального режиму захисту інформації про осіб, які охоплюються програмами загальнодержавного обов'язкового накопичувального пенсійного страхування, та кошти, які підлягають виплаті цим особам.

При цьому, правовий режим обліку публічних видатків соціального призначення та захисту інформації, яка накопичується в системах персоніфікованого обліку, має бути однаковим незалежно від правового статусу публічних накопичувальних фондів - державних та недержавних публічних накопичувальних фондів.

9. Правовий режим виплат громадянам за рахунок коштів публічних накопичувальних фондів має бути однаковим незалежно від правового статусу публічних накопичувальних фондів - державних та недержавних публічних накопичувальних фондів. Однак сьогодні в законодавстві України немає чіткого визначення видів пенсійних виплат, які здійснюватимуться за рахунок коштів, що накопичуються в недержавних пенсійних фондах. Тому запровадження права цих фондів акумулювати кошти за програмами загальнодержавного обов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення вимагатиме суттєвого вдосконалення відповідного законодавства України.

10.  При встановлені правових режимів публічних видатків, які фінансуються за рахунок накопичувальних публічних фондів, необхідно враховувати особливості акумулювання, розподілу (перерозподілу) та використання коштів накопичувальних публічних фондів, які значно розширюють функції держави у сфері контролю та нагляду.