Державне регулювання та нагляд у системі обов'язкового державного накопичувального пенсійного страхування, фінансовою основою якої є публічні накопичувальні пенсійні фонди, здійснюється через уповноважені державні органи. Але питання про те, які саме державні органи мають здійснювати регулювання в цій системі, є непростим. Існують два підходи до його вирішення [196; 224; 389; 233; 253][484]:

1) розподіл функцій державного регулювання між кількома уповноваженими державними органами з чітким визначенням у законодавстві функцій кожного з них;

2) утворення єдиного регулятивного органу, який здійснює всі функції з державного регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного страхування.

Перший підхід застосовується в основному в країнах з нерозвинутим фондовим ринком та невеликою кількістю фінансових інституцій, які можуть стати суб'єктами системи накопичувального пенсійного страхування. За цим підходом до уповноважених державних органів найчастіше відносять:

1) комісію з цінних паперів та фондового ринку (або її аналог) - цей орган уповноважують виконувати функції регулювання та нагляду за компаніями з управління активами пенсійних фондів;

2) міністерство, що опікується соціальними питаннями[485] - цей орган уповноважують регулювати та наглядати за діяльністю недержавних пенсійних фондів через те, що ці питання тісно пов'язані із захистом прав громадян на соціальне страхування;

3) міністерство, що опікується питаннями фінансів (Міністерство фінансів) - цей орган уповноважують регулювати та наглядати за діяльністю страхових компаній, через які виплачуються довічні пенсії за рахунок коштів, накопичених у недержавних пенсійних фондах;

4) центральний (чи національний) банк країни, який уповноважують регулювати діяльність банків-зберігачів;

5) інші державні органи, які наводяться нижче в табл. 3.1.

Цей підхід дозволяє врахувати особливості функціонування різних видів фінансових інституцій - суб'єктів системи, закріплюючи регулювання та нагляд за їх діяльністю за відповідними спеціалізованими державними органами. Недолік такого підходу полягає в можливому дублюванні багатьох функцій, що виконуються різними державними органами [390][486]. Тому з подальшим розвитком фондового ринку та збільшенням кількості різних фінансових інституцій, які можуть стати суб'єктами накопичувального пенсійного страхування, країни застосовують другий підхід: утворюють єдиний "фінансовий регулятор", якому передаються функції нагляду за всіма фінансовими інституціями і, відповідно, за всіма суб'єктами системи накопичувального пенсійного страхування.

Утворення єдиного регулятора може здійснюватися шляхом злиття кількох органів державного нагляду в один (базуючись на певному одному державному органі), або шляхом утворення зовсім нового органу з передачею йому відповідних функцій від існуючих органів [392; 254; 260; 388][487]. При цьому єдиний орган державного регулювання та нагляду має утворюватися як незалежний, автономний державний орган, наділений відповідно до законодавства достатніми правами та повноваженнями для ефективного виконання покладених на нього функцій.

Але навіть при утворенні єдиного органу регулювання та нагляду в різних країнах на нього покладаються різні функції. Такий орган, наприклад, може опікуватися:

1) усіма видами фінансових інституцій, які існують у країні, включаючи банки та всі види небанківських фінансових інституцій (недержавні пенсійні фонди, компанії з управління активами, адміністратори, страхові компанії тощо);

2) тільки небанківськими фінансовими інституціями, залишаючи всі питання регулювання банків центральному банку країни;

3) усіма видами фінансових інституцій, окрім банків та компаній з управління активами, що регулюються центральним банком країни та комісією з цінних паперів відповідно.

У деяких країнах роль такого єдиного органу регулювання та нагляду виконує міністерство фінансів, але в останні десять років спостерігається тенденція звільнення міністерства від цих невластивих йому функцій з метою їх посилення у зв'язку з досить бурхливим розвитком фінансового сектора в різних країнах світу.

Підвищення ролі органів державного регулювання та нагляду у сфері накопичувального пенсійного страхування у багатьох країнах світу призвело до утворення в квітні 2000 року Міжнародної мережі органів з регулювання та нагляду у сфері пенсійного забезпечення (International Network of Pension Regulators and Supervisors - INPRS). Головною метою створення цієї організації є сприяння розвитку накопичувальних пенсійних систем, утворення адекватних систем регулювання та нагляду за їх діяльністю, а також обмін досвідом та інформацією. Членами цієї організації є понад 130 пенсійних регуляторів із 70 країн, у томі числі й Україна. У 2001 році ця організація затвердила та опублікувала документ "Основні принципи регулювання приватних трудових пенсійних схем", які є для країн-учасниць INPRS своєрідними міжнародними стандартами та які будуть розглядатися далі.

Таблиця 3.1

Органи з регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного страхування

Країна

Органи з регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного страхування

1

2

Австралія[488]

Орган з регулювання та нагляду

Австрія

Федеральне Міністерство фінансів.

Орган з регулювання та нагляду за фінансовим ринком

Аргентина

Департамент нагляду за діяльністю адміністраторів пенсійних фондів (Міністерство праці та соціального забезпечення)

 
Бельгія[489]

Міністерство з питань економіки.

Орган з нагляду за страховою діяльністю.

Комісія з нагляду за банківською, фінансовою та страховою діяльністю

Болгарія[490]

Комісія з нагляду за фінансовою діяльністю

Великобританія[491]

Орган з регулювання та нагляду у сфері фінансових послуг

(Міністерство торгівлі та промисловості)

Греція

Орган з регулювання та нагляду за страховою діяльністю.

Міністерство розвитку

Грузія[492]

Міністерство фінансів

Данія

Орган з регулювання та нагляду за фінансовою діяльністю

Естонія[493]

Орган з регулювання та нагляду за фінансовою діяльністю.

Міністерство фінансів.

Міністерство з соціальних питань

Ізраїль

Міністерство фінансів, Департамент приватних пенсій

Індія

Орган з регулювання страхової діяльності та розвитку

Ірландія[494]

Наглядова рада з питань пенсійного забезпечення

Продовж. табл. 3.1

1

2

Ісландія

Орган з регулювання та нагляду за фінансовою діяльністю

Іспанія[495]

Департамент з нагляду за страховою діяльністю та пенсійними фондами (Міністерство економіки)

Італія[496]

Департамент казначейства.

Орган з регулювання та нагляду за страховою діяльністю.

Державне казначейство.

Комісія з нагляду за пенсійними фондами

Казахстан

Єдиний орган з регулювання та нагляду за фінансовою діяльністю

Киргизстан

Міністерство праці та соціального захисту

Китай

Департамент нагляду за фондами пенсійного та соціального страхування (Міністерство праці та соціального забезпечення)

Латвія[497]

Комісія з нагляду за фінансовим ринком та ринком капіталу.

Агентство державного соціального страхування.

Міністерство соціального забезпечення.

Міністерство фінансів.

Управління державних доходів.

Казначейство Республіки Латвія

Литва[498]

Комісія з цінних паперів.

Міністерство фінансів.

Міністерство соціального забезпечення та праці

Мексика[499]

Національна комісія з нагляду за діяльністю пенсійних фондів

Нідерланди[500]

Міністерство з питань соціального забезпечення та зайнятості.

Орган з регулювання та нагляду у сфері пенсійного забезпечення та за страховою діяльністю

Німеччина[501]

Федеральний орган з нагляду за страховою діяльністю.

Міністерство фінансів

Нова Зеландія[502]

Комісія з нагляду у сфері пенсійного забезпечення

Норвегія[503]

Комісія з цінних паперів та нагляду за банківською та страховою діяльністю.

Міністерство фінансів

Продовж. табл. 3.1

1

2

 
Польща[504]

Комісія з нагляду за страховими компаніями та пенсійними фондами Міністерство фінансів.

Міністерство праці та соціальної політики

Росія[505]

Федеральна служба з фінансових ринків

Румунія

Національна комісія з цінних паперів

Словацька Республіка[506]

Міністерство праці, з соціальних питань та сім'ї.

Міністерство фінансів

Словенія[507]

Агентство нагляду за страховою діяльністю.

Міністерство фінансів.

Агентство з питань ринку цінних паперів

Туреччина[508]

Департамент казначейства.

Наглядова рада з питань пенсійного забезпечення

Угорщина[509]

Орган з регулювання та нагляду за фінансовою діяльністю

Україна[510]

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Фінляндія[511]

Міністерство з соціальних питань та охорони здоров'я.

Центральний інститут пенсійного забезпечення

Франція

Комісія з контролю за страховою діяльністю.

Головна інспекція з соціальних питань.

(Міністерство з соціальних питань)

Хорватія[512]

Агентство з нагляду за пенсійними фондами і страховою діяльністю

Чеська Республіка[513]

Міністерство фінансів.

Департамент нагляду за пенсійними фондами та депозитаріями.

Міністерство праці та з соціальних питань.

Комісія з цінних паперів

Продовж. табл. 3.1

1

2

Чилі