Наше дослідження свідчить, що існуючі державні структури не здатні радикально обмежити дестабілізуючий вплив корупції на суспільні процеси. У той же час, деякі результати боротьбі з корупцією свідчать про можливість покращити ситуацію у цій сфері шляхом консолідації зусиль правоохоронних органів та суспільства в цілому. Взаємодіючи між собою, органи держави, насамперед, суб'єкти боротьби з корупцією, здатні концентрувати наявні в них сили та засоби для протидії цьому явищу.

Проведений нами аналіз наукових публікацій, нормативно-правових актів та практики діяльності відповідних органів щодо боротьби з корупцією дозволило зробити наступні висновки:

         1. На наш погляд, основними позитивними зрушеннями у галузі боротьби з корупцією в Україні є: визнання корупції загрозою національної безпеки; визначення протидії корупції стратегічним політичним завданням для сьогодення України; активізація діяльності усіх правоохоронних органів та прискорення їх реформування; наявність антикорупційного законодавства та політичної волі до боротьби з корупцією; розширення практики співробітництва боротьби з організованою злочинністю та корупцією України та інших держав; зростання наукового інтересу до вказаної проблематики.

2. Нами встановлено, що корупція як об'єкт впливу правоохоронної системи це сукупність різних за свої характером, але єдиних за своєю сутністю правопорушень, у першу чергу, злочинів, проступків та дисциплінарних деліктів, що у сукупності створюють загрозу національній безпеці держави, порушують основні права і свободи особи і які, згідно з чинним законодавством, самостійно або спільно попереджаються, виявляються та припиняються правоохоронними органами України.

3. На нашу думку, важливе значення для з'ясування сутності корупції як об'єкту впливу правоохоронної системи України є встановлення її взаємозв'язку з іншими правопорушеннями, що посягають на нормальне функціонування суспільства та загрожують національній безпеці нашої держави. Зокрема, це такі правопорушення, як службові розкрадання, ухилення від сплати податків, легалізація (відмивання коштів), одержаних злочинним шляхом, злочини, скоєні організованими злочинними угрупуваннями тощо. Зважаючи на ступінь суспільної небезпеки та глибину взаємозв'язків, у першу чергу, головним серед таких явищ необхідно розглядати організовану злочинність.

4. Ми вважаємо, що основними сучасними тенденціями протидії корупції є, з одного боку диференціація функцій у боротьбі з нею (з урахуванням багаторівневості задач, що підлягають розв'язанню), а з іншого - її комплексність та системність. Диференціація функцій у даному випадку є шляхом до спеціалізації, тобто до створення спеціалізованих органів для боротьби з корупцією. При цьому, процес диференціації функцій та їх практичної реалізації неможливий без відповідного узгодження діяльності її учасників. Тому, взаємодія є найважливішим компонентом підвищення ефективності протидії та боротьби з корупцією, необхідним елементом їх якості.

5. Об'єктивна необхідність взаємодії обумовлюється, з одного боку, спільністю задач, які стоять перед різними відомствами, органами та підрозділами, що ведуть боротьбу з корупцією, з іншого боку - відмінностями в їх функціональному та структурному стані. Крім цього, необхідність взаємних дій виступає як об'єктивна умова забезпечення цілісності системи при внутрішній та міжсистемній взаємодії.

6. Під взаємодією суб'єктів боротьби з корупцією в організаційно-правовому аспекті ми розуміємо врегульовану адміністративно-правовими нормами, погоджену за метою, часом і місцем діяльність суб'єктів боротьби з корупцією, при якій вони справляють взаємний вплив один на одного і на суспільні відносини, опосередковані існуванням корупції, з метою попередження, виявлення та припинення корупційних правопорушень, усунення причин та умов, що їм сприяють, шляхом найбільш доцільного поєднання сил, засобів і методів, властивих цим суб'єктам.

7. Проведене нами дослідження дозволило нам здійснити класифікацію управлінських відносин, які складаються в процесі взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією, за: 1) метою; 2) характером зв'язків; 3) способом вирішення завдань; 4) кількістю учасників; 5) часом і тривалістю спільних дій; 6) напрямами; 7) відношенням до системи або підсистеми органів, що здійснюють боротьбу з корупцією; 8) ступенем конспірації або конфіденційності; 9) організаційно-правовою формою; 10) підставами виникнення; 11) спрямованістю функціонування.

8. На наш погляд, предметний характер взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією знаходить своє відображення у конкретних формах спільної управлінської, оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та іншої діяльностях. Ми вважаємо, що основним критерієм визначення поняття форми взаємодії повинен бути функціонально-операційний аспект спільної діяльності, при якій би вона (форма), як зовнішній прояв взаємодії, враховувала б у своїй основі, перш за все, характер тих функціональних операцій, які здійснюються узгоджено суб'єктами боротьби з корупцією.

9. Нами доведено, що спільне виконання завдань, покладених на суб'єктів боротьби з корупцією, вимагає щоб їх діяльність базувалася на чітко визначених принципах, основними серед яких є: законності, науковості, економічної доцільності, безперервності, плановості, гласності, системності, комплексності, "головної ланки", "маневреності", паритетності (рівності), спеціалізованості, пропорційної відповідальності за наслідки взаємодії, посилення управляючих параметрів системи, непересічення компетенції, комплексного використання сил та засобів, сторін що взаємодіють.