Для формування цілісної картини у галузі взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією слід також розглянути питання про її класифікацію та форми прояву.

З нашої точки зору розв'язання теоретичних питань, пов'язаних з класифікацією різновидів взаємодії у галузі боротьби з корупцією, перебуває сьогодні у стані становлення і пошуку, формується як складний синтез опосередкування і осмислення багатьох питань, пов'язаних із складними соціально-політичними процесами, що відбуваються у нашій державі.

Взаємодія суб'єктів боротьби з корупцією характеризується наявністю взаємопов'язаних і взаємообумовлених різноманітних зв'язків, дослідження яких дозволить глибше зрозуміти сутність цього явища. Їх поділ і відокремлення можливий тільки теоретично. Це обумовлює і взаємозалежність всіх видів взаємодії цих органів при реалізації ними своїх функцій.

Та чи інша класифікація видів взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією може мати як наукову, так і практичну цінність лише при дотриманні ряду умов. Першою умовою є вироблення чітких критеріїв класифікації; другою - аналіз змісту та структури кожного з видів; третьою - обов'язкове з'ясування практичного вираження кожного різновиду взаємодії.

Різні види взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією можуть бути проаналізовані та умовно розподілені на відповідні групи (види) в залежності від підстав класифікації. Так, у Великій Радянській Енциклопедії стосовно військової взаємодії зазначається, що "…в залежності від мети та розмаху бойових дій взаємодія військ можу бути тактичною, оперативною або стратегічною" [115, с.8].

Вивчення наукової літератури та практики діяльності суб'єктів боротьби з корупцією дозволяє констатувати наявність значної кількості підходів до вирішення питання про класифікацію взаємодії у цій галузі. Так, дослідженню різновидів взаємодії приділялася увага у працях таких вчених, як О.П. Кирилов, В.Г.Кутушев, В.О. Малюткін, В.М. Плішкін, М.І. Решин та інших [157, с.63; 122, с. 9-10; 124, с. 506-508; 82, с.298-299].

Після аналізу підходів щодо типологізації управлінських відносин, які складаються в процесі взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією, можна дійти до висновку про те, що в залежності від їх характеру відокремлюється декілька видів взаємодії, кожний з яких має свої особливості. Зокрема, класифікація взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією може бути проведена за наступними критеріями: 1) метою; 2) характером зв'язків; 3) способом вирішення завдань; 4) кількістю учасників; 5) часом і тривалістю спільних дій; 6) напрямами; 7) відношенням до системи або підсистеми органів, що здійснюють боротьбу з корупцією; 8) ступенем конспірації або конфіденційності; 9) організаційно-правовою формою; 10) підставами виникнення; 11) спрямованістю функціонування.

Більш глибокому з'ясуванню сутності взаємодії сприятиме аналіз структури та змісту кожного з різновидів взаємодії.

Так, за метою взаємодія у галузі боротьби з корупцією буває постійною та тимчасовою. Тимчасовою вважається взаємодія, спрямована на розв'язання відносно невеликих за обсягом конкретних завдань, виконання яких потребує об'єднання зусиль взаємодіючих служб на нетривалий час. Так, при проведені разового профілактичного відпрацювання певного регіону або знешкодження організованої злочинної групи, що має корумповані зв'язки. Цей вид взаємодії організовується виключно з локально-оперативними цілями. Постійна взаємодія є необхідною протягом усього періоду здійснення функцій профілактики правопорушень, реалізація якої постійно вимагає об'єднання зусиль декількох служб, витікає з характеру цієї функції та основних цілей боротьби зі злочинністю. Наприклад, при виконанні довгострокових завдань, визначених у Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр. тощо.

За характером зв'язків між взаємодіючими суб'єктами така взаємодія поділяється на безпосередню та опосередковану взаємодію. Перший різновид взаємодії передбачає встановлення безпосередніх зв'язків між взаємодіючими суб'єктами та узгодження один з одним взаємозалежних дій в процесі виконання ними спільних задач. Опосередкована не передбачає встановлення прямих контактів між взаємодіючими суб'єктами. При такій різновидності взаємодії діяльність суб'єктів здійснюється автономно і може бути не пов'язана з виконанням загального для них управлінського рішення, хоча виконання певних дій одним із цих елементів здійснює вплив на результати вирішення тих чи інших задач рештою. Прикладом такої взаємодії є прийняття спільних рішень керівниками органів, що зобов'язані вести боротьбу з корупцією, або прямий контакт оперативних працівників у ході проведення спільних заходів. Другий, навпаки, характеризується відсутністю безпосередніх контактів між окремими взаємодіючими службами (у таких випадках необхідно посередництво основного органу, в інтересах якого здійснюється взаємодія). Наприклад, при проведенні розслідувань кримінальних справ Генеральною прокуратурою України та необхідності залучення до цього процесу оперативних можливостей СБУ та МВС України. Названі види взаємодії за часовими характеристиками властиві як тимчасовій, так і постійній взаємодії.

За способом вирішення завдань можна виділити такі види взаємодії, як спільне та самостійне функціонування взаємодіючих служб. При спільному функціонуванні суб'єкти розв'язують загальні задачі одночасно й разом, що створює сприятливі умови для своєчасного корегування їх дій, взаємного контролю та обміну інформацією. При самостійному функціонуванні ці суб'єкти, як правило, тільки визначають шляхи вирішення відповідних задач, а розв'язуються вони кожним органом самостійно.

За кількістю учасників взаємодія суб'єктів боротьби з корупцією поділяється на двосторонню (чисту) та багатосторонню (змішану). Як правило, взаємодія у галузі боротьби з корупцією є багатосторонньою, що зумовлюється важливістю та складність завдань, які стоять перед відповідними органами. Так, у своєму Указі від 8 лютого 2004 р. N 175/2004 виконавцями заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції, Президент України назвав Генеральну Прокуратуру, МВС України, СБ, ДПА, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України тощо [32].

За часом і тривалістю спільних дій виділяють постійну, разову та тимчасову взаємодію. Зокрема, постійна взаємодія здійснюється між органами, підрозділами та окремими співробітниками протягом виконання покладених на них функцій. Прикладом постійної взаємодії можна вважати виконання Інтерполом України пошукових завдань щодо осіб, які перебувають у міжнародному розшукові або ж надання допомоги в організації роботи постійно діючих спільних слідчо-оперативних груп. При разовій взаємодії суб'єкти, використовуючи власні функціональні методи та засоби, за разовим, одночасним дорученням координуючого органу здійснюють разові дії. Такою взаємодією може бути участь представників СБУ та МВС України при разовому обміні інформацією про корупційне діяння, скоєне певною особою. Тимчасова - характерна для органів, підрозділів (співробітників), які об'єднують свої зусилля при розв'язанні будь-яких конкретних задач, яка потім припиняється. Наприклад, при розробці плану проведення спільних заходів.

За напрямами взаємодію можна розглядати як стратегічну, оперативну та тактичну. Стратегічна взаємодія полягає в узгодженій діяльності суб'єктів боротьби корупцією між собою та з іншими державними органами для досягнення стратегічної мети, визначеної антикорупційним законодавством України, а саме: запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Оперативна взаємодія полягає в узгодженій діяльності суб'єктів боротьби з корупцією з використанням наявних сил, засобів і методів, яка здійснюється в певних організаційних формах відповідно до визначених цілей. Зокрема, при проведенні комплексних заходів з профілактики корупційних проявів, реалізації матеріалів оперативних розробок організованих кримінальних структур з ознаками корумпованості тощо). Тактична взаємодія полягає в узгодженій діяльності суб'єктів боротьби з корупцією з використанням наявних сил, засобів і методів для вирішення окремого завдання. Головний зміст тактичної взаємодії міститься в узгодженні дій усіх сил та засобів, які беруть участь у спільній діяльності, за метою, місцем та часом. Прикладом тактичної взаємодії є спільна розробка версій та узгодження плану проведення спільних профілактичних заходів, обмін документами, матеріалами про транснаціональну корумповану організовану злочинну діяльність; проведення спільних операцій та ін.

Щодо відношення до системи або підсистеми органів, що здійснюють боротьбу з корупцією, взаємодія поділяється на внутрішню (внутрішьносистемну) та зовнішню (зовнішньосистемну). Сутність зовнішньої взаємодії полягає в узгодженій діяльності одного суб'єкта боротьби з корупцією з іншими системами управління, що не входять до його структури. Внутрішня є узгодженою діяльністю структурних підрозділів (співробітників) у рамках усієї системи певного суб'єкта боротьби з корупцією, або в одному зі структурних підрозділів.

За ступенем конспірації або конфіденційності взаємодія суб'єктів боротьби з корупцією поділяється на гласну і негласну. Гласність взаємодії полягає у своєчасному, регулярному інформуванні у встановленому законі порядку інших органів про наявну відомості щодо корупції та доведення до населення відомостей про результати спільних дій. Негласна взаємодія полягає у проведені узгоджених заходів з метою збереження державної таємниці чи службової та забезпечення раптовості при виявлені корупційних правопорушень.

За організаційно-правовою формою взаємодія у галузі боротьби з корупцією буває координаційною, субординаційною і реординаційною. Зокрема, основним завданням координаційної взаємодії є кооперація управлінських зусиль для більш успішного вирішення спільних завдань. Цей вид взаємодії повинен здійснюватися у тих випадках спільної діяльності суб'єктів боротьби з корупцією, при яких виконуються завдання в рівній мірі важливі для кожного з них, тобто торкаються загальних інтересів. Це взаємодія у вирішенні питань, пов'язаних з боротьбою зі організованими злочинними угрупованнями, які мають корупційні зв'язки та ін.

У системі координаційної взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією, переважно на місцевому рівні, виявляється необхідність стороннього елементу - суб'єкту, який координує їх дії. Зокрема, роль такого суб'єкта виконують прокуратура та обласні координаційні комітети з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Самостійним видом взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією є субординація. Вона характеризується тим, що здійснюється між органами, які знаходяться в субординаційних структурних зв'язках, між якими існують вертикальні управлінські відносини. У таких випадках спільні узгоджені дії здійснюються суб'єктами, які розташовані на різних рівнях у системі управління.