е) Принцип системності - цей принцип означає, що суб'єкти взаємодії повинні виступати як взаємопов'язані елементи, наділені своїм місцем та роллю у ході здійснення заходів щодо протидії корупції, а їх дії, що об'єднанні однією цільовою програмою, повинні спрямовуватися на досягання єдиної мети. Крім цього, заходи протидії корупції мають бути взаємопов'язаними, містити певний субординаційний характер і порядок виконання (головні та другорядні, термінові для виконання та розраховані на перспективу тощо) й підпорядковуватися стратегічній меті антикорупційної діяльності.

Важливим при цьому є виділення головної на даний момент проблеми протидії корупції і концентрації основних зусиль на її розв'язанні. Це може бути проблема прийняття відповідного закону, утворення певного державного органу, проведення адміністративної реформи, вдосконалення системи контролю за доходами та витратами осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і т. ін. Скажімо, у 1993-1995 рр. в Україні такою проблемою була визнана необхідність прийняття Закону України "Про боротьбу з корупцією", у 1997 р. - розробка і прийняття Державної програми з умовною назвою "Чисті руки", у 2002-2003 рр. - боротьба з корупційними проявами у пріоритетних галузях економіки.

є) Принцип комплексності - проявляється у здійсненні невідкладних короткострокових, довгострокових, постійних заходів соціально-політичного, організаційно-управлінського, правового та іншого характеру, спрямованих на подолання корупції. Цей принцип передбачає: досягнення єдності цілей та основних напрямів у боротьбі з корупцією; взаємодію наявних сил та засобів усіх суб'єктів протидії корупції на усіх рівнях суспільства; врахування об'єктивних та суб'єктивних умов, що визначають вибір найбільш ефективних засобів і методів вирішення нагальних питань; врахування наявності та цілеспрямоване використання організаційно-технічних, правових та соціально-економічних факторів; постійну перевірку ефективності антикорупційної діяльності.

Він також включає органічне поєднання стратегічних і тактичних завдань, профілактичних (політичного, економічного, організаційно-управлінського, правового, соціально-психологічного та іншого характеру), оперативно-розшукових, процесуальних, репресивних та інших заходів, що здійснюються у різних соціальних сферах різними суб'єктами, з визначенням пріоритету профілактичних заходів загально-соціологічного і спеціально-кримінологічного характеру.

з) принцип наступальності - сутність цього принципу полягає у реалізації суб'єктами боротьби з корупцією законодавчих вимог щодо проведення активного пошуку фактів корупції, здійсненні відповідних організаційних та процесуальних дій для об'єктивного вирішення справи, застосуванні заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, що сприяють корупції.

Друга група принципів - спеціальні. Ці принципи взаємодії доповнюють та конкретизують загальні, є похідними від них та загальних принципів управління. Вони опосередковуються специфікою конкретного виду взаємодії і наповнюють загальні принципи новим змістом. Спеціальні принципи більш мобільні, ніж загальні: вони постійно доповнюються та розширюються завдяки пізнанню нових закономірностей розвитку взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією. Розкриємо основні положення змісту цих принципів:

а) Принцип спільності інтересів - цей принцип базується на одновекторній спрямованості інтересів сторін, що взаємодіють у сфері боротьби з корупцією. Подібна спільність інтересів походить від соціальної природи суб'єктів, їх призначення та покладених на завдань. Аналіз інтересів, цільових установок, прагнень, завдань та функцій сторін, що взаємодіють, дозволяє зробити висновки про ступінь їх узгодженості та прогнозувати їх спільну діяльність.

б) Принцип "головної ланки" - діяльність суб'єктів у порядку взаємодії, спрямована на вирішення основного завдання, яке є найбільш важливим у загальному ланцюгу подій і виконання якого дозволить розв'язати усю сукупність проблем. Такою "головною ланкою" для суб'єктів боротьби з корупцією є запобігання корупційним проявам, виявлення і припинення корупційних діянь, усунення шкідливих наслідків, які вона викликає.

в) Принцип "маневреності" (оперативності та гнучкості) - згідно з ним запланована діяльність повинна піддаватися корегуючому впливу у відповідності зі змінами оперативної обстановки, для більш ефективного використання сил, засобів, форм та методів, які є у розпорядженні учасників взаємодії. Вимоги маневреності необхідно виконувати таким чином, щоб можна було забезпечити зосередження сил і засобів на вирішальних напрямах та їх перегрупування при різкій зміні ситуації.

Для суб'єктів взаємодії у боротьбі з корупцією це дуже важливий принцип, оскільки корупція є явищем з високим рівнем динаміки: постійно змінюються існуючі види корупційних діянь і з'являються нові, що потребує негайного прийняття з їх боку активних заходів щодо подолання цих проявів. Тому, у систему заздалегідь передбачених заходів щодо протидії корупції обов'язково повинні вноситися положення, що є адекватними конкретним умовам та змінам у характері взаємодії та корупційній ситуації.

г) Принцип паритетності (рівності) - суб'єкти, що взаємодіють під час виконання завдань щодо боротьби з корупцією повинні виступати один перед одним як рівнозобов'язані. Для них характерні відсутність відносин підпорядкування і наявність власних форм діяльності. Не замінюючи один одного, такі суб'єкти повинні діяти на підставі відносин рівноправного партнерства, рівномірного розподілу функцій та завдань. Крім цього, цей принцип передбачає покладення обов'язків з організації взаємодії на певного суб'єкта спільної діяльності.

д) Принцип спеціалізованості (оптимального використання можливостей взаємодіючих суб'єктів) - сутність цього принципу полягає в тому, що у боротьбі з корупційними правопорушеннями необхідно забезпечити використання окремими суб'єктами тих сил, засобів, методів та форм, які їм властиві, походять з їх правової та соціальної природи. Застосування суб'єктом невластивих для нього методів та засобів діяльності може призвести до значних втрат сил, часу, зниження ефективності застосування притаманних йому прийомів боротьби з корупцією.

е) Принцип пропорційної відповідальності за наслідки взаємодії - з урахуванням наявних підходів передбачається: або встановлення для усіх взаємодіючих суб'єктів рівної (солідарної) відповідальності за виконання спільного завдання, або встановлення відповідальності лише за той обсяг роботи, котрий був покладений на них відповідно до їх компетенції, що є більш доцільним. На нашу думку суб'єкти боротьби з корупцією не повинні відповідати "усі за все", а тільки кожний за результати своєї діяльності. Інша справа, що системно виділені функції узгоджуються, взаємопідкріплються та акумулюються.

є) Принцип посилення управляючих параметрів системи - цей принцип означає, що взаємодія частин системи, кооперування сил та засобів підпорядковане підвищенню ефективності діяльності, поліпшенню якості заходів щодо протидії корупції, скороченню строків їх виконання, зменшення матеріальних витрат.

і) Принцип непересічення компетенції - він означає, що співробітництво суб'єктів не повинно спричиняти взаємопередачу прав та обов'язків, котрими кожний з них наділений - взаємодіючи сторони зобов'язані діяти в рамках власної компетенції. Не підтримує подібне формулювання цього принципу А.В. Загорний. Він вважає, що в цьому випадку мова повинна йти не про "непересічення компетенції", а про "…використання сил та засобів кожного органу, що діє у прикордонній або загальній сфері, на основі а) виокремлення його функцій та повноважень; б) чіткого визначення їх у системі для внесення оптимального вкладу у розв'язання спільних задач" [160, с.15]. На його думку, ця вимога повинна регулювати ті ситуації, що пов'язані з усуненням можливості покладення вирішення комплексного завдання на той орган, який функціонально призначений лише для розв'язання тільки частини цього завдання. Ми вважаємо, що обмеження випадків пересічення компетенції повинно здійснюватися не як вирішення самостійного завдання, а в межах комплексного підходу для оптимізації вкладу кожного органу з урахуванням його функцій, компетенції, сил та засобів. Для кожного цілеспрямованого заходу необхідно залучати усі органи, які уповноважені на участь у реалізації відповідних цілей та мають відповідні сили та засоби.

й) Принцип комплексного використання сил та засобів взаємодіючих сторін - суть цього принципу полягає в тому, що виконуючи свої основні задачі, суб'єкти правоохоронної діяльності повинні одночасно вирішувати завдання щодо боротьби з корупцією. Комплексний підхід дозволяє не тільки раціонально розподіляти наявні сили та засоби, але й притягувати до боротьби з корупцією додаткові можливості, збільшувати тиск на неї у разі ускладнення оперативної ситуації.

Крім зазначених принципів, взаємодія суб'єктів боротьби з корупцією може базуватися й на інших засадах, які відповідають конкретному різновидові антикорупційної діяльності: оперативно-розшуковому, криміналістичному, кримінально-процесуального тощо.

Проведене нами дослідження дозволяє зробити наступні висновки щодо принципів взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією: а) вони є похідними від принципів державного управління в цілому та принципів правоохоронної діяльності зокрема; б) ці принципи взаємопов'язані й зумовлюють один одного; в) їх різноманітність та значущість для практичної діяльності вимагає застосування комплексного підходу для їх дослідження та використання; в) сукупність зазначених принципів являє собою певну систему, де кожний принцип посідає власне місце, що є відповідним його функціональному призначенню і значенню для характеристики процесів взаємодії у сфері боротьби з корупцією.

З'ясування основних принципів взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією та їх дотримання у повсякденній діяльності набуває особливої важливості в умовах докорінної трансформації роботи правоохоронних органів у зв'язку з оновленням змісту відносин між державою та іншими соціальними інститутами і громадянами.

Отже, розглянуті вище проблеми свідчать не лише про необхідність дослідження видів, форм та принципів взаємодії суб'єктів боротьбі з корупцією, а й про потребу врахування результатів цих досліджень у безпосередній діяльності відповідних органів. Зокрема, впровадження положень щодо зазначених категорій може бути здійснено шляхом їх визначення як базових при розробці загальнодержавних антикорупційних програм, законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, плануванні спільних заходів щодо боротьби з корупцією, здійсненні контролю та нагляду за цим напрямом правоохоронної діяльності, розробці навчальних матеріалів та навчальних програм для підготовки персоналу підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією тощо.