Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Висновок експерта

Сторінки матеріалу:

Поняття і види експертиз. У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Можна виділити наступні ознаки судової експертизи:

  1. застосування спеціальних знань у формі дослідження до певного об'єкта і предмета. При цьому під спеціальним розуміють застосування експертами професійних знань, що не є загальновідомими. Дослідження припускає одержання нових даних, які суду до цього не були відомі;
  2. здійснення експертизи особливим суб'єктом - експертом і за дорученням суду;
  3. дотримання процесуальної форми;
  4. одержання нових фактів і оформлення результатів у вигляді висновку експерта.

Обставинами, при яких доцільно призначити експертизу, можуть бути наступні: а) необхідність одержання об'єктивної думки фахівця, не зацікавленого в прийнятті рішення або здійсненні дії; б) конфліктна ситуація у сфері управління, здійснення владних повноважень, наявність спірних позицій по тому самому питанню, коли необхідна думка незацікавленого фахівця; в) потреба вирішити проблеми, що перебувають на стику різних галузей науки, техніки; г) коли межі проблеми ширше меж сумарного знання; д) коли про це вказується в законі або підзаконному акті.

Судова експертиза є опосередкованим засобом доказування, проводиться спеціальним суб'єктом з метою одержання фактів, які можуть бути встановлені тільки за допомогою експертного дослідження, результати якого оформляються спеціальним документом - висновком експерта.
 

 

 
Зміст предмета судової експертизи необхідно розглядати з двох позицій - наукової і практичної. З погляду наукової галузі знання предметом науки про судову експертизу є закономірності формування властивостей об'єктів і їх зміни у зв'язку зі здійсненням правопорушення. З погляду практичної діяльності предметом судової експертизи є фактичні дані (обставини справи), установлювані на основі спеціальних наукових пізнань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо і дослідження матеріалів цивільної справи.

По відношенню до конкретної експертизи її предметом є експертне завдання, що треба буде розв'язати експертові в ході і за результатами дослідження на основі відповідного обсягу спеціальних пізнань із використанням засобів, що перебувають у його розпорядженні, і методів.

Поняття об'єкта експертизи також варто розглядати з погляду науки і практики. З точки зору понять науки судової експертизи, об'єкт судової експертизи - це рід (вид) об'єктів, який-небудь клас, категорія предметів, що характеризуються спільними властивостями. У практичній експертній діяльності - це певний предмет (предмети), що надходить на дослідження експертові. Це в основному речові докази. До них належать: відображення людей і тварин, предметів, механізмів, агрегатів, частини цих предметів, речовини, матеріали, вироби, документи і поліграфічна продукція, трупи людей і тварин і їх частини, різноманітні об'єкти рослинного та тваринного походження тощо.

Крім того, до об'єктів експертизи належать події, факти, явища та інші нематеріальні об'єкти, необхідність вивчення яких у процесі розгляду вимагає спеціальних пізнань і проведення експертного дослідження. Однак вивчення цих подій, фактів, явищ і інших нематеріальних об'єктів здійснюється шляхом дослідження матеріальних носіїв інформації про них.

Таким чином, суть експертизи полягає у проведенні знаючою особою (експертом) спеціального дослідження. Дослідження припускає одержання таких нових фактичних даних, які до цього суду не були відомі і які іншим способом установити не можна. Тобто експертиза спрямована на виявлення саме фактичних даних, які здатні піддати сумніву (або спростувати) факти, що мають юридичне значення. Самі юридичні факти експертизою не встановлюються - право на це в процесі належить тільки суду. Отже, засобом доказування в цивільному процесі є не сама експертиза, а висновок експерта.

Цивільне процесуальне законодавство розрізняє комісійну, комплексну, додаткову і повторну експертизи.

Залежно від числа експертів, що беруть участь в експертному дослідженні, а також класу використовуваних експертних знань розрізняють комісійну і комплексну експертизи.

Комісійна експертиза - це експертиза, проведена декількома експертами (не менш ніж двома) одного напрямку знань. Зазвичай проведення експертизи доручається декільком експертам у випадку її особливої складності, трудомісткості або значущості в справі. Відповідно до відомчих нормативних актів Міністерства охорони здоров'я України у складі комісії проводяться судово-психіатричні експертизи[28] й деякі види судово-медичних експертиз. В інших випадках питання про колегіальний характер експертизи може бути вирішено судом, що призначив експертизу, або керівником експертної установи.

При провадженні колегіальної експертизи експерти, члени комісії, до надання висновку мають право радитися між собою. Із числа членів комісії керівником експертної установи призначається голова. Він розробляє загальний план дослідження, координує діяльність членів комісії, контролює строки досліджень, керує нарадою експертів. Повноваження цього експерта носять розпорядницький, організаційний, а не процесуальний характер. При рішенні питань по суті керівник групи не має жодних переваг перед іншими експертами.

Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок, з усіх питань або з питань, що викликали розбіжності (ч.2 ст.148ЦПК).

У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів колегіальної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи[29].

Комплексна експертиза - це експертиза, у здійсненні якої беруть участь кілька експертів різних спеціальностей або вузьких спеціалізацій. Така експертиза призначається, коли встановлення тієї або іншої обставини вимагає використання спеціальних знань, що належать до декількох галузей (наприклад, комплексні судово- медичні і автотехнічні експертизи).

При проведенні комплексної експертизи її учасники досліджують ті самі об'єкти з використанням спеціальних пізнань різних галузей, для того щоб на основі взаємодоповнення результатів дати в остаточному підсумку відповіді на питання, що виходять за межі компетенції однієї галузі знань.

Особливими рисами комплексної експертизи є: по-перше, участь у її проведенні експертів різних спеціальностей і поділ, іт,о випливає звідси, функцій між ними в процесі дослідження; по-друге, давання експертами спільного висновку на основі не тільки особисто проведених досліджень, але і за результатами досліджень, проведених іншими експертами. Саме ці ознаки визначають правову природу комплексної експертизи.

В ухвалі про призначення комплексної експертизи вказуються її назва і установа (установи), експертам якої (яких) доручене її проведення, а у випадку участі в її проведенні особи, що не є співробітником експертної установи, - також її прізвище, ім'я та по батькові.

У випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, в ухвалі про її призначення вказується, яка

з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, у тому числі координацію роботи експертів і зв'язок з особою або органом, які призначили експертизу. Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи і особі, що не є працівником цієї установи, керуючою зазначається експертна установа. Якщо в ухвалі провідна установа не визначена, вона визначається за згодою між керівниками установ, а якщо між ними виник спір, - то особою або органом, які призначили комплексну експертизу[30].

Висновку за результатами комплексної експертизи властива певна специфіка. У ньому повинні бути чітко відображені функції кожного експерта, зазначено, які дослідження провів кожний експерт, які факти він установив і яких висновків дійшов.

Висновок складається з декількох частин, що відповідають видам проведених досліджень, які були виконані різними експертами.

По кожному виду досліджень формулюються так звані проміжні висновки. Це необхідно для демонстрації функцій кожного експерта, для зручності використання результатів кожного виду досліджень при формулюванні кінцевих висновків, для полегшення оцінки висновку судом.
 

 

 
Кожна така частина висновку, включаючи проміжні висновки, повинна бути підписана тим експертом, що безпосередньо провів дане дослідження і сформулював ці висновки.

Подібно до цього у висновку комплексної експертизи розмежовуються функції і при формулюванні кінцевих висновків. У їхньому формулюванні беруть участь ті експерти з членів комісії, які досить компетентні в загальному предметі дослідження. Вузькі фахівці, зокрема фахівці з методів, звичайно обмежуються лише формулюванням проміжних висновків, які потім використовуються іншими експертами при наданні кінцевих висновків. У формулюванні спільного висновку вони участі не беруть. Кінцеві висновки підписуються тільки тими експертами, які їх формулювали. Якщо висновки робилися різними експертами, кожний з висновків підписується окремо.

На комплексну експертизу не може бути поширена вимога щодо надання експертом висновку тільки на підставі особисто зроблених досліджень, що є обов'язковим для звичайної експертизи. Навпаки, тут експерт формулює висновок на основі досліджень, проведених не тільки особисто ним, але і іншими експертами, що мають іншу спеціалізацію. Тому при комплексній експертизі інакше вирішується і питання про особисту відповідальність експерта за наданий ним висновок. Кожний експерт, по-перше, несе особисту відповідальність за ту частину дослідження, яку він провів, і за отримані ним результати (проміжні висновки). При формулюванні ж спільних кінцевих висновків має місце свого роду умовна відповідальність експерта: він відповідає за правильність висновку, у формулюванні якого брав участь, за умови, що використані ним результати досліджень, проведених іншими експертами, теж вірні.

Порядок проведення комплексної експертизи такий же, як і комісією: експерти мають право до дачі висновку радитися між собою; експерти, не згодні з іншими, дають окремий висновок; керує групою провідний експерт, що має тільки організаційні повнова-

Залежно від якості проведення експертизи і її повноти розрізняють додаткову і повторну експертизи.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо буде визнано, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо (ч. 1 ст. 150 ЦПК).

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджені не всі надані йому об'єкти або не надані вичерпні відповіді на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або має нечіткий, неконкретний характер.