Нормування праці в суді. Нормування праці - це спосіб регламентації трудових процесів за часом і засіб вивчення з цією метою витрат робочого часу на виконання певних операцій; установлення показників, які дозволяють визначити обсяг роботи і необхідну кількість категорій працівників. Розрахунки норм часу, необхідного для розгляду справ загальними судами першої інстанції, були здійснені робочою групою з розробки норм навантаження в Державній судовій адміністрації України (ДСА України) на підставі звітів місцевих судів. Результати дослідження було погоджено рішенням Ради суддів України на виконання ст. 126 Закону України "Про судоустрій України" № 30 серп. 2005 р.). Так, нормативами встановлено, що судді необхідно для розгляду середньої справи про: крадіжку - 10,3 год; хуліганство - 9,8; злочин у сфері службової діяльності, у тому числі одержання, давання, провокація хабара - 16,5; справи із сімейних правовідносин - 3,0; справи з житлових правовідносин - 13,9; спори про право власності - 9,2; оскарження дій слідчих органів - 3,3 год.

Загальновизнаною є думка, що належної оперативності правосуддя можна досягти, забезпечивши оптимальне навантаження і створивши умови для автономної діяльності кожного судді. Дані судової статистики 2006-2007 рр. свідчать про перевантаженість суддів місцевих загальних судів, коли середньомісячне навантаження на суддів складає 138-160 справ і матеріалів на місяць, у деяких судах - до 250. В апеляційних загальних судах цей показник становить 10 - 17; у Верховному Суді України - 57 - 67 справ та матеріалів на місяць. Очевидно, є потреба в раціоналізації й вирівнюванні навантаження на суддів різних судових інстанцій.

Раціональна організація використання робочого часу і досягнень сучасної техніки. Ефективність праці значною мірою залежить від системи і методів праці службовців апарату суду при виконанні ними покладених на них функцій, робіт, операцій.

Відомо, що різні виконавці навіть одного підрозділу апарату суду по-різному здійснюють аналогічні функції. Неоднаковою може бути послідовність виконання окремих елементів цієї виробничої операції, трудові прийоми, дії можуть бути більш-менш раціональними, мати різну тривалість. Найбільш раціональним є метод праці, який забезпечує мінімальні витрати часу на виконання завданої роботи і водночас не викликає передчасної стомленості виконавців.

Раціоналізація прийомів і методів праці можлива на основі ретельного вивчення методів виконання окремих елементів роботи різними працівниками, відбору найкращих способів і формування на цій основі нового прогресивного метода з метою його поширення серед працівників, зайнятих виконанням цього виду праці. Завданням НОРС є вироблення найбільш раціональних прийомів праці апарату суду, які забезпечують його ефективне функціонування з мінімальними витратами робочого часу і зусиль обслуговуючого персоналу.

Раціональні витрати робочого часу досягаються завдяки науково обґрунтованій розробці послідовності трудових операцій, уведенням типових прийомів їх здійснення і використання типової документації, усуненням відволікаючих виконавців факторів, забезпеченням засобами оргтехніки, створенням умов для економії трудових витрат.

Незалежно від змісту і складності того чи іншого завдання, які отримують працівники, порядок його виконання складається із таких етапів, як: 1) формулювання завдання і доведення його до виконавців; 2) вивчення питання, яке становить предмет завдання, шляхом збору, обробки і аналізу необхідної для цього інформації; 3) підготовка проекту документа у відповідності зі змістом завдання; 4) погодження і затвердження документа.

Покращення умов праці й підвищення культури організації праці. Умови праці пов'язані з факторами соціально-економічного, техніко-організаційного і природно-правового характеру. Організаційні заходи з покращення праці мають спрямовуватися на підвищення працездатності співробітників і збереження їх здоров'я шляхом утворення належних соціально-побутових умов, встановлення правильного режиму праці й відпочинку, підвищення загальної культури праці. Рівень праці в роботі апарату - показник зрілості колективу та його членів.

Поняття культури праці складається із сукупності ознак, що характеризують умови, в яких здійснюється трудовий процес, і поведінку людини в ньому, її здатність працювати. Ці фактори є взаємопов'язаними, адже умови праці впливають на поведінку людей, а поведінка - на стан роботи. Умови праці визначаються: рівнем організації; методами управління; стилем керівництва.

Культура праці кожного працівника суду при виконанні ним посадових обов'язків передбачає: компетентність; організованість, здатність працювати по раніше затвердженому графіку в межах розпорядку дня без перенапруження; 
здатність раціонально використовувати робочий час, науково-технічні засоби, творчу активність, відповідальність за справу, ділові якості, зосередитися на вирішенні найбільш важливих, позачергових завдань; дотримання морально-етичних і правових норм у взаємовідносинах працівників.

Вивчення стану організації праці як метод підготовки і введення НОРС. Аналіз особливостей змісту праці й структури витрат робочого часу спрямовано на: 1) виявлення недоліків у організації праці; 2) з'ясування резервів підвищення його ефективності. Відомості, отримані у результаті досліджень змісту і структури витрат робочого часу, дозволяють аналізувати існуючу організацію праці й на підставі цього розробляти пропозиції щодо удосконалення її стану. Завдання НОРС мають втілюватися як на локальному (кожного окремого суду), так і на загальнодержавному рівні шляхом розробки і впровадження відповідних програм.

На локальному рівні відповідно до Постанови № 17 спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України і колегії Державної судової адміністрації України від 12.03.2003 р. персональну відповідальність за належну організацію роботи суду і своєчасний розгляд справ несуть голови судів[12]*.

На державному рівні цими питаннями мають опікуватися вищі органи суддівського самоврядування, вищі судові органи, ДСА України як орган виконавчої влади, покликаний здійснювати організаційне забезпечення судів. Причому як головам судів, так й іншим посадовцям слід чітко дотримуватися принципу незалежності суддів і невтручання у процес вирішення юридично значущих справ під приводом організаційних питань. Слід мати на увазі, що голови судів і судді не знаходяться у відносинах адміністративного підпорядкування, голова суду є першим серед рівних у суддівському колективі. Щодо посадовців і працівників апарату суду, то голова суду в даному випадку наділений усіма владно-розпорядчими повноваженнями, його накази і розпорядження є обов'язковими для виконання.

Планування роботи в судах - важливий елемент НОРС. План - основний організуючий документ діяльності суду. Він дисциплінує і мобілізує працівників.

Кожний план повинен бути: 1) цілеспрямованим, тобто включати до себе дійсно необхідні й такі, що потребують вивчення, матеріали; 2) конкретним, тобто містити чітку відповідь на запитання про те, який захід слід виконати, на кого персонально покладено його виконання і до якого терміну (неприпустимо вказувати в плані "постійно", "протягом року", "за необхідності"); 3) реальним щодо можливості його виконавця (з урахуванням його здібностей, підготовки, зайнятості) виконати конкретний захід у строк і з належною якістю.

За своїм змістом планування має: забезпечити реалізацію завдань, які стоять перед судом; охопити всі основні напрямки діяльності судів; забезпечити раціональний розподіл навантаження на працівників.

У загальних судах складаються загальні плани роботи на півріччя, рік, плани аналітичної роботи (з питань узагальнення судової практики) тощо. Загальний план роботи суду, як правило, складається із таких розділів: 1) організаційні питання; 2) здійснення правосуддя в кримінальних, цивільних та справах про адміністративні правопорушення; 3) підвищення професійної майстерності суддів та працівників апарату суду. Процес планування роботи місцевого загального суду має бути зосереджений на підтримці працездатності та належного організаційного рівня найважливіших ділянок роботи суду: розгляді справ, організації прийому громадян, комплектуванні персоналу, діловодства та інших завдань, передбачених чинним законодавством. Не меншої уваги потребують і питання вдосконалення роботи суду, підготовки кадрів, підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату суду.

Організація контролю і перевірки виконання. Це важлива умова чіткого функціонального розподілу праці в суді, попередження і своєчасного усунення недоліків у роботі. Організація і здійснення контролю за всіма ділянками роботи - одне з основних завдань голови суду і керівника апарату суду. Контроль має бути постійним і всеохоплюючим, тобто поширюватися на всі ділянки роботи і всіх працівників. Він не повинен придушувати ініціативу і самостійність, адже головною його метою є виховання у кожного співробітника відчуття високої особистої відповідальності за справу, яка йому доручена, підвищення свідомості й активності.

Основні вимоги до організації контролю і перевірки виконання: 1) забезпечення виконання планів роботи, підвищення виконавчої дисципліни; 2) перевірка стану роботи за контролем виконання в судах має здійснюватися не рідше одного разу на рік; 3) контроль має бути невід'ємною складовою частиною виховання кадрів; 4) покращення якості рішень, які приймаються. Поряд з основними тенденціями наукової організації роботи суду на даному етапі розвитку судової влади можна вказати такі.

Модернізація судів. Державна судова адміністрація України з метою поширення передового досвіду із застосуванням набутих знань на практиці, формування високої правосвідомості, відповідальності та запровадження вдосконалених організаційних форм здійснення судочинства 12.12.2003р. затвердила перелік місцевих судів України, на базі яких утворюються модельні суди. Згодом такі суди було утворено в більшості регіонів України[13].

Основними завданнями перетворення цих судів на модельні стали: 1) часткова перебудова та реконструкція приміщень судів; 2) запровадження спеціалізації суддів; 3) удосконалення організаційної структури суду з тим, щоб звільнити голову суду й суддів від виконання невластивих для них функцій; 4) створення належних умов для роботи суддів і службовців апарату суду; 5) забезпечення судів комп'ютерною та іншою технікою, проведення змін в організації діловодства[14].

Майже в усіх модельних судах запроваджено такі принципи: розподіл функцій між структурними підрозділами та посадовцями за сферами діяльності; розподіл справ за категоріями (спеціалізація) між суддями і вивільнення їх від не процесуальної діяльності; застосування сучасних інформаційних технологій.

Так, у структурі Івано-Франківського міського суду запроваджено два відокремлені підрозділи: судовий відділ (судді) і апарат суду, які розміщені в різних приміщеннях. Це дало можливість уникнути спілкування суддів із учасниками процесу поза судовими засіданнями. Функції з приймання громадян і розподілу судових справ перекладено на працівників апарату. Запровадження спеціалізації суддів і нової системи планування й розподілу справ дало можливість повідомляти особам, які звертаються із заявами, дату і час судового засідання у справі відразу після прийняття заяви.[15]*