У травні 2004 р. модельним став Корабельний районний суд м. Миколаєва. У ньому наказом голови суду введено спеціалізацію суддів із розгляду цивільних і кримінальних справ (по чотири судді), при цьому справи адміністративної юрисдикції за КАС України розглядають судді цивільної спеціалізації, а справи про адміністративні правопорушення - судді кримінальної спеціалізації. Усі судді здійснюють так звані "чергування" за матеріалами досудового провадження по кримінальних справах, коли протягом тижня певний суддя (у порядку черговості) слухає усі матеріали щодо взяття особи під варту, зміну або продовження цього запобіжного заходу, санкціонування обшуку житла та інших слідчих дій. Прийом вхідних матеріалів від громадян здійснюють помічники суддів.

Крім цього, чинне законодавство дозволяє модельним судам запроваджувати власні форми діловодства (п. 1.5 Інструкції з діловодства у місцевому загальному суді від 27.06.2006 р.). Так, у Петровському районному суді м. Донецька голова суду О.А. Фунджий на основі Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді розробив і запровадив комп'ютерну програму "SUDOBLIK", призначену для реєстрації судових справ та матеріалів, надання відповідної інформації у суді. Програма дозволяє вести облік усіх судових справ та матеріалів від надходження до суду до передачі в архів, здійснювати оперативний контроль за проходженням справ, строками їх розгляду та звернення до виконання, якісно та своєчасно готувати статистичні звіти. На практиці все це виявилося досить ефективним, а досвід цього суду був запозичений низкою інших місцевих судів України.

Досвід функціонування модельних судів свідчить, що в ідеалі модельний суд повинен існувати для апробації новел законодавства. Так, у разі існування намірів змінити певний інститут процесуального права або законодавства про судоустрій (наприклад, повна фіксація процесу технічними засобами) можна проводити відповідні експерименти в модельних судах. У разі успішного запровадження такого інституту в модельному суді доцільно ставити питання про подальше запровадження його у законодавстві.

Комп'ютеризація судів та використання новітніх технологій у судочинстві. Конституція України 1996 р. закріпила норму щодо повного фіксування судових процесів за допомогою технічних засобів (пп. 7 ч. 2 ст. 129). У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006 р., підкреслюється, що одним із пріоритетів діяльності з організаційного забезпечення судової влади ДСА є здійснення комп'ютеризації в судах, що забезпечить поступовий відхід від паперового до електронного діловодства. Останнє передбачає утворення цілісної електронної системи роботи з документами, починаючи з реєстрації документів, які надходять до суду, контролю за їх проходженням на різних етапах судового провадження, видачі копій рішень суду, контролю за додержанням процесуальних строків тощо[16]*. У Концепції окремо наголошується на необхідності завершити процес обладнання судів технічними засобами фіксації процесу, а також створити єдину судову інформаційну мережу, яка міститиме, зокрема, правову базу даних, бланки судової документації, базу даних судової практики (державний реєстр судових рішень), електронну бібліотеку.

Рішенням Ради суддів України № 22 від 02.04.2004 р. було затверджено Програму інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи на 2004-2006 рр. Поряд з основними заходами Програми у сфері створення і розвитку інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи передбачено:

- забезпечення суддів та працівників апарату судів комп'ютерною технікою в кількості, визначеній єдиними нормативами фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції;

 - створення нових та модернізація існуючих локальних комп'ютерних мереж судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи;

- забезпечення підключення до мережі Інтернет у режимі електронної пошти зазначених установ;

- розробка плану підключення виділених каналів зв'язку для судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи і забезпечення його реалізації;

- розробка, впровадження та забезпечення супроводження програмного забезпечення "Діловодство суду" та комп'ютерних програм формування звітності (кадрової, фінансової, статистичної тощо) в судах загальної юрисдикції;

- розробка плану оптимізації діючої мережі магістралей передачі даних судів загальної юрисдикції;

- забезпечення процесу переведення судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи на використання ліцензійного програмного забезпечення;

- утворення мережі регіональних центрів технічної підтримки.

Окремо у Програмі заплановано комплекс заходів із фіксації судового процесу технічними засобами, а саме: упровадження для цього відповідного програмно-апаратного обладнання, розробка нормативно-методичних матеріалів щодо порядку застосування систем технічного фіксування судового процесу, навчання відповідальних працівників апарату суду щодо порядку застосування цих систем.

Слід зазначити, що стан забезпечення судів оргтехнікою у цілому є задовільним. Нині вже не залишилося судів, в яких немає комп'ютерної техніки; усі суди забезпечено електронною поштою та обладнано комп'ютерними системами законодавства та баз даних ("Ліга-закон", "Аверс", "Законодавство України", "Стат-карта", "ZVIT" та ін). За даними ДСА України на початок 2009 р. місцеві загальні суди забезпечені комп'ютерною технікою на 45,6 %, апеляційні загальні - 56,1; апеляційні господарські - 49,6; місцеві господарські - 50,7; місцеві адміністративні - 34,6; апеляційні адміністративні - 33,7% відповідно.

З метою розробки і упровадження спеціального програмного забезпечення у судах при ДСА України створено державне підприємство "Судовий інформаційний центр". Підприємством розроблено електронне забезпечення розгляду цивільних справ, яке поширюється у судах загальної юрисдикції.

У Верховному Суді України розроблено і упроваджується "Система забезпечення умов для ефективного використання робочого часу суддями Верховного Суду України", яка спрямована на максимальну автоматизацію і полегшення роботи судді. Ця система є багатофункціональною і дозволяє судді з'єднуватися зі свого робочого місця в режимі аудіо- та відеозв'язку з будь-яким робочим місцем у Верховному Суді України, з помічниками, іншими працівниками, швидко знаходити необхідні для вирішення справи нормативні акти, здійснювати первинну обробку документів, одержувати фотокопії документів, реєструвати їх, утворювати звукові документи з подальшим перетворенням їх у форму електронного текстового документа, здійснювати інші операції[17].

Процес комп'ютеризації судів дасть можливість забезпечити поступовий перехід від паперового до електронного діловодства. Державною судовою адміністрацією України проводиться активна робота щодо утворення єдиних комп'ютерних мереж судової системи, пов'язаних із ДСА України. Єдина судова інформаційна мережа має містити, зокрема, правову базу даних, бланки судової документації, базу даних судової практики (державний електронний архів судових рішень). Згодом у судах мають бути створені також електронні архіви судових справ, де зберігалися б документація у справі, результати фіксації судового процесу технічними засобами. У подальшому ці архіви можуть бути об'єднані в єдину мережу із наданням доступу учасникам процесу до матеріалів їхніх справ через Інтернет[18].

У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006 р., пропонується налагодити відеоконференцзв'язок між судами та установами системи виконання покарань (замість того, щоб доправити до суду засуджених) з метою економії бюджетних коштів[19]. Інвестиції в цю сферу з часом виправдають себе, адже витрати на конвоювання здійснюються регулярно і досягають великих розмірів. Почати можна було б із суду касаційної інстанції, який зазвичай найбільш віддалений від кримінально-виконавчих установ. До того ж у суді касаційної інстанції не досліджуються докази, тому фізична присутність засудженого в залі судового засідання не є необхідною. Як приклад практичного застосування відеоконференцзв'язку в судочинстві можна навести досвід Росії. Перший розгляд справи з використанням відеоконференцзв'язку відбувся у листопаді 1999 р. в Челябінському обласному суді. З 2001 р. він застосовується і Верховним Судом Російської Федерації[20].

Забезпечення відкритості та прозорості судової влади. Прозорість судової системи, тобто відкритість та доступність судових рішень для громадськості, є однією з характерних ознак і цінностей демократичного суспільства. Щодо відкритості судового процесу надзвичайно важливим завданням є створення інформаційно-пошукових систем матеріалів судової практики. Дане питання неодноразово висвітлювалося в документах Ради Європи, адже це є однією з найважливіших умов справедливого застосування закону. Враховуючи, що комп'ютерні та телекомунікаційні системи все частіше використовуються для правових досліджень та більш широке коло громадян вдома та на роботі має доступ до інформаційних мереж, слід подбати, щоб автоматизовані системи накопичення та пошуку матеріалів судової практики характеризувалися повнотою, об'єктивністю та репрезентативністю. В додатку І до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Про відбір, обробку, надання і архівацію судових рішень і правових інформаційно-пошукових систем" № R (95) 11 від 11.09.1995 р. сформульовані основні завдання при розробці та функціонуванні автоматизованих систем судової практики: 1) полегшення роботи юристів шляхом швидкого їх забезпечення повною та сучасною інформацією; 2) надання інформації всім особам, які мають пряме чи опосередковане відношення до судової практики; 3) якомога швидке розповсюдження інформації про нові судові рішення, особливо в нових галузях права; 4) сприяння єдності судової практики без привнесення в неї елементів відсталості та зашкарублості; 5) надання можливості законодавцям аналізувати практику застосування законів; 6) поглиблення наукових досліджень у галузі судової практики; 7) у певних випадках надання інформації для статистичного аналізу.[21]

Ці завдання частково втілені у чинному законодавстві. З 1 червня 2006 р. було введено в дію Закон України "Про доступ до судових рішень", згідно з яким створюється Єдиний державний реєстр судових рішень, до якого мають вноситися усі судові рішення, крім тих, доступ до яких обмежено законом[22]. Світовий досвід свідчить, що публікація рішень судів різних рівнів є усталеною практикою у розвинених країнах (Франція, США, ФРН та ін.). Однак у деких країнах акти суду публікуються вибірково або лише рішення вищих судових інстанцій (Іспанія, Швейцарія)[23]. Український законодавець сприйняв широкий підхід до цього питання, утім, цікаво, як це сприйняли судді.