Якщо справа явно хилиться до того, щоб перетворити особу зі свідка на підозрюваного або обвинувачуваного, цілком припустимо використати гарантоване статтею 63 Конституції право не давати показів про себе, членів родини і близьких родичів. Для цього досить заявити усно, що я бажаю скористатися наданим мені Конституцією правом не давати покази про себе. Але якщо ви свідок, то зобов'язані відповідати на питання про дії інших осіб.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 214 КПК). Отже, ніхто не порушує кримінальну справу, і таку не можна оскаржити. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

У РФ передбачено, що покази підозрюваного, обвинуваченого, які були надані в процесі досудового слідства у кримінальній справі у відсутність захисника, у тому числі випадки відмови від захисника, і не підтверджені підозрюваним, обвинуваченим у суді, є недопустимими доказами. Суть цієї принципово важливої норми "прозора" й актуальна. її мета - якщо не виключити повністю, то звести до мінімуму визнання своєї вини незаконними методами.

Усвідомлення того, що одержані покази за відсутності адвоката втрачають доказову цінність, психологічно може утримувати працівників досудового слідства (переважно органів дізнання) від проявів "ініціативи" для одержання доказів такими методами.

На жаль, в Україні ця норма не прижилася.

У тому, що факти незаконного отримання доказів про визнання вини не є поодинокими, сумнівів немає. Наведемо приклад з протоколу допиту оперативного працівника щодо перевірки скарги на неправомірні дії міліції.

Приклад. "Після цього Р. (оперативний працівник. - О. Б.) вибив у гр. Суркова пістолет, а я звалив його на підлогу. Але гр. Сурков не заспокоївся і почав нахабно, з особливим цинізмом битися печінкою, нирками і обличчям об мої та Р. черевики.

Пізніше втомленого гр. Суркова ми доставили до слідчого, який ганьбив його за неправильну поведінку. В припадку каяття Сурков став плакати і випадково вдарився в кут сейфу тією частиною мозку, яка завідує усними показами.

Слідчий Кокорін записав добровільні зізнання гр. Суркова. Потім я і Р. пальцями розсунули затриманому повіки, самотравмовані у ресторані, щоб він міг бачити і підписатись під протоколом, що він і зробив. В доповнення до сказаного хочу додати, що ні з моєї сторони, а також із сторони Р. і слідчого Кокоріна ніяке насильство до гр.

Суркова не застосовувалося, а його заява прокурору - нахабна брехня і провокація з метою опорочити нашу рідну міліцію".

Факти вибивання показів, одержання їх за допомогою фізичного або морального тиску на особу непоодинокі й в Україні.

Приклад. Один із слідчих під час проведення допитів обвинуваченої X. включав траурну музику і тривалий час грався у мовчанку. Під час проведення допиту жінки, в присутності адвоката, використовував ненормативну лексику, з метою принизити допитувану і змусити її дати покази. Незважаючи на її відмову обвинувачена систематично викликалася до слідчого на допит, де від неї знову і знову вимагали дати покази. До речі, у Росії, якщо особа відмовилася дати покази, то слідчий не має права знову проявляти ініціативу у допиті такої особи. Новий допит може бути проведений тільки з ініціативи самого обвинуваченого, який раніше відмовився від давання показів. В Україні, на жаль, такого правила немає.

Порада захиснику: якщо стали відомі факти насильства і незаконних дій з одержання доказів, захисник має реагувати негайно: заявити клопотання про освідування підзахисного, викликати швидку допомогу, подати скаргу прокурору, витребувати документи, які підтверджують такі факти, заявити відвід слідчому. У всякому разі це потрібно робити хоча б тому, щоб потім у суді не наштовхнутись на звичне у таких випадках запитання суддів: а чому на досудовому слідстві ви не оскаржували такі незаконні дії. В одній із справ суддя у приватній бесіді заявив: "Я вірю, що його били. Але вибили з нього правду".