Сучасний стан розвитку суспільства характеризується тим, що збільшується роль інформаційної сфери. Слід зазначити, що сфера (від грец. sphaira - шар) – це область дій, межа поширення чого-небудь (наприклад, сфера впливу); суспільне оточення, середовище, умови [85, с. 1295]. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про інформацію" "інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави" [11]. Основні напрямки інформаційної діяльності: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. Основні види інформаційної діяльності: одержання, використання, поширення та зберігання інформації. На сьогодні в національному законодавстві не легалізовано поняття "інформаційна сфера". Вважаємо, що в теперішній час як на побутовому, так і на науковому рівні інформаційна сфера розглядається як сфера, яка формується та розвивається під час інформаційної діяльності.

Безумовно, на сьогодні інформаційна сфера розглядається і як відносно самостійна сфера, і як допоміжна стосовно інших видів діяльності. В останньому випадку йдеться про те, що інформаційна сфера обслуговує практично усі сфери суспільства (економіка, політика, управління, наука, культура, побут, сім'я), тобто займає "підлегле" положення у кожній з названих сфер. На нашу думку, як в першому, так і в другому випадку мається на увазі вузьке тлумачення поняття "інформаційна сфера". Існуюча політика держави в інформаційній сфері (вузьке тлумачення) спрямована як на розвиток безпосередньо інформаційної сфери, так і на підвищення ефективності розвитку державності, безпеки, оборони, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи, соціальної сфери, галузей екології та використання природних ресурсів, науки, освіти і культури, міжнародного співробітництва за допомогою інформаційної сфери. Пріоритетна увага приділяється підвищенню ефективності державного управління як однією з функцій держави. Це підтверджується і Концепцією Національної програми інформатизації, в якій інформаційна сфера, інформатизація розглядається як важливий засіб для розвитку України [86]. Слід зазначити, що відповідна державна політика проводиться і щодо підтримки розвитку саме інформаційної сфери – сфери засобів масової інформації, сфери науково-технічної інформації, видавничої справи та реклами, сфери статистики, сфери бібліотечної та архівної справи, сфери інформатики та обчислювальної техніки тощо. У такому вигляді ця політика легалізована та легітимізована у законах України: "Про Національну програму інформатизації" [87], "Про Концепцію Національної програми інформатизації" [86], "Про інформацію" [11].

В нових умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства інформація та новітні інформаційно-комунікаційні технології стають головною рушійною силою цього суспільства. Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про Національну програму інформатизації" "інформаційний продукт (продукція) – це документована інформація, яка підготовлена та призначена для задоволення потреб користувачів" [87]. Проте в умовах інформаційного суспільства починає змінюватися не тільки рівень автоматизації виробництва, але і саме виробництво – продукт його стає більш "інформаційноємним", що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості. Виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального визначає інформаційне суспільство. Інформація та знання стають головними стратегічними ресурсами такого суспільства, інформація проникає у всі сфери суспільства та держави. Йдеться про те, що коригується поняття "інформаційна сфера". Ці процеси дуже активно відбуваються у інформаційно-розвинутих країнах світу, зокрема, у країнах ЄС.

На цей час в національному законодавстві не легалізоване поняття "інформаційний простір України". В зв'язку з цим спробуємо навести власне визначення цього поняття, базуючись на дослідженнях деяких науковців [88]. Інформаційний простір України – це соціальне середовище, у якому здійснюється виробництво, збирання, зберігання, поширення і використання інформації і на яке розповсюджується юрисдикція України. Як вважає А.В.Баранов (і ми з ним погоджуємося), очевидні переваги такого означення поняття "інформаційний простір". Воно охоплює всі види суб'єктів, як ті, що на сьогодні відомі, так і ті, що з'являться у майбутньому, а також будь-яку інформацію у будь-якому вигляді [88]. Безумовно, інформаційний простір України є складовою частиною європейського інформаційного простору, який, у свою чергу, входить до світового інформаційного простору. Останній повинний бути основою розвитку інформаційного суспільства, яке є інтеґративною ознакою для всіх країн світу. Таким чином, розбудова єдиного інформаційного суспільства залежить від ефективності як єдиного світового інформаційного простору, так і від його окремих складових, зокрема від єдиного інформаційного простору України.

На сьогодні інформаційна сфера стає системоутворюючим чинником життя суспільства і держави, активно впливає на стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки країни, а у багатьох країнах і "вбирає" їх. У проекті Концепції (основи державної політики) інформаційної безпеки України, що був розроблений фахівцями Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова дається наступне визначення: "інформаційна безпека – стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) завдання шкоди особі, суспільству, державі через: неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації; несанкціоноване поширення та використання інформації; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки функціонування інформаційних технологій" [89,с.50]. Погоджуючись в основному з цим визначенням, вважаємо, що завдання забезпечення інформаційної безпеки України повинно визначатися як пріоритетне та вирішуватися превентивно стосовно інших завдань забезпечення національної безпеки. Результативність його рішення детермінує політичну, економічну, військову та інші складові національної безпеки України.

На нашу думку, слід провести відповідні дослідження щодо еволюції поняття "інформаційна сфера" в сучасних умовах розбудови української державності, українського суспільства. Відомо, що науковців завжди цікавила відповідь на питання: що виникло раніше інформація чи управління, держава чи право, суспільство чи інформаційна сфера? Закономірно, що це питання виникає і стосовно інформаційного суспільства та його інформаційної сфери, держави (в умовах становлення інформаційного суспільства) та її інформаційної сфери. Дослідження показали, що єдиний інформаційний простір інтегрує інформаційний простір суспільства та інформаційний простір держави. Очевидно, що існує іманентний взаємозв'язок між інформаційним суспільством та єдиним інформаційним простором: розвиток інформаційного суспільства удосконалює єдиний інформаційний простір і навпаки. В зв'язку з цим, на нашу думку, слід проаналізувати як проблему становлення та розвитку інформаційного суспільства в Україні, так і проблему удосконалювання єдиного інформаційного простору України. Зупинимося тут на аналізі першої із проблем та шляхах її вирішення.

Відомо, що для всіх суспільних наук одним із загальних методів дослідження є діалектичний метод [90, с. 14]. Безумовно, на розвиток суспільства значний вплив здійснює історичний чинник, тобто соціальні явища слід досліджувати щодо їх історичного розвитку. Сьогодні реалії багато в чому визначаються минулим. Більш того, соціальні реалії сьогодення значною мірою визначають наступний день суспільства. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне проаналізувати закономірності становлення та розвитку саме інформаційного суспільства, його теоретичні засади [3, с. 68-80; 91-99]. Вважаємо, що цей аналіз не є самоціллю, а виступає лише засобом для досягнення головної цілі – створення сприятливих умов для повноцінного розвитку окремої особистості, а згодом і відновлення всього суспільства. Варіант конвергенції ідей постіндустріалізму й інформаційного суспільства в дослідженнях Д. Белла [95,96] народив різноманітні напрямки і тенденції, які концентрують увагу на тих або інших сторонах існуючих в суспільстві відносин з приводу інформації і техніко-технологічних засобів її передачі, зберігання і переробки та розглядають різні соціальні перспективи. Така дискусія, на нашу думку, дозволяє побачити нові важливі аспекти в проблематиці інформаційного суспільства.

Інформаційні технології (ІТ) поширюються від розвинутих країн до тих, що розвиваються, охоплюючи нові культури, які відрізняються від тих, у яких ці технології народилися. Усередині цих культур "автоматизація", "комп'ютеризація" сприймаються по-різному, і часто із зрозумілим побоюванням, оскільки вони неминуче впливають на життя індивідів та суспільств. Вважаємо, що необхідно визначитися з поняттям "інформаційне суспільство", а саме з сучасним його трактуванням. Сьогодні існує неоднозначність у визначені цього поняття. У зв'язку з цим розглянемо деякі з них.

Так, у 1993 р. сутність інформаційного суспільства була розкрита Комісією ЄС: "Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку" [100]. З часом це визначення певним чином коригується. На думку Європейської Комісії, інформаційним суспільством слід вважати [101]:

• суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції та породжується вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій;
• суспільство знання, тобто суспільство, у якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, що здобуте завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею;
• глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не буде мати ні часових, ні просторових, ні політичних меж; яке, з одного боку, сприяє взаємопроникненню культур, а з іншого – відкриває кожному співсуспільству нові можливості для самоідентифікації.

Вважається, що в майбутньому буде існувати декілька типів інформаційного суспільства, як колись існували декілька моделей індустріального суспільства. Ключовими ознаками під час визначення типу суспільства будуть наступні: ступень забезпеченості рівності прав громадян на доступ до основного ресурсу – інформації, ступень участі у житті суспільства та самореалізації людей із обмеженими фізичними можливостями. Деякі науковці визначають інформаційне суспільство у цілому як суспільство, у якому [102]: