Роль "безпеки" нормотворення ОВС України у гарантуванні інформаційної безпеки інформаційної сфери суспільства

  1. Обґрунтовано доцільність розгляду управління ОВС України інформаційною сферою суспільства як системи: суб'єкт управління – ОВС України, об'єкт управління - відомчий сектор інформаційної сфери суспільства, взаємозв'язки між об'єктом та суб'єктом управління.
  2. Орієнтування на управлінську настанову удосконалювання системи управління ОВС України інформаційною сферою суспільства вимагала розробки організаційно-правових заходів щодо удосконалювання кожної складової означеної системи. Запропоновано певні організаційно-правові заходи для забезпечення принципу верховенства права в діяльності суб'єкта та об'єкта відомчого управління.
  3. Діяльність органів внутрішніх справ України ґрунтується, насамперед, на принципі законності, який означає, що ОВС України та їх співробітники визнають пріоритет права, підкоряються праву, не можуть обходити його приписів і несуть політичну, правову, моральну відповідальність перед народом і державою за невиконання взятих на себе обов'язків [371].
  4. Обґрунтовано доцільність формування та розвитку правового інформаційного середовища ОВС України, покладаючи в основу принцип верховенства права, що закріплений у Конституції України. Правова держава та її підсистеми (зокрема, ОВС України) потребують правової культури – правової культури влади, що сприймає право як головний принцип своєї діяльності, правової культури громадян, які звертаються до норм права та закону для вирішення проблем, що стоять перед ними [371].
  5. Джерелом правової обізнаності є правова інформація. Доведено доцільність використання широкого трактування правової інформації. Під час поширення правової інформації в ОВС України проаналізовано два аспекти: можливість доступу до інформації, а також інтерес та потреби з боку її потенційних одержувачів – інформаційний попит [371].
  6. Перехід на нові технології інформаційного забезпечення дозволяє не тільки збільшити кількість користувачів, що отримують безпосередній доступ до джерела правової інформації, але і якість та ефективність роботи кожного з користувачів. Запропоновано створити в ОВС України структуру, яка б забезпечувала підготовку інформаційного продукту для його подальшого поширення – "електронне видавництво". Аналіз усіх користувачів правової інформації в ОВС України дозволив дійти до висновку щодо доцільності організації в системі ОВС України структури, яка б виконувала функції інформаційного посередника (інформаційного брокера) в інтересах всіх суб'єктів інформаційних відносин в ОВС України [371].
  7. Аналіз Закону України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" дозволив зробити висновок, що недостатньо розглядати організаційно-правове забезпечення процесу інформатизації лише як розроблення нормативно-правових актів з питань організації та правового регулювання відносин в інформаційній сфері. Доведено, що необхідним та своєчасним завданням постає підвищення правової свідомості та правової культури як державних службовців (зокрема, працівників ОВС України), так і окремих громадян [372].
  8. Аналіз функцій правосвідомості та механізму правового виховання дозволив запропонувати механізми підвищення правової "щільності" суспільства та держави, що пов'язані з вирішенням завдань правової інформатизації суспільства та держави, зокрема, органів внутрішніх справ України. Доведено, що слід розглядати правову інформатизацію ОВС України як комплексне вирішення завдань інформатизації правової сфери та нормативно-правового регулювання в інформаційній сфері [345].
  9. Сформульовані головні цілі, проекти правової інформатизації ОВС України [373]. Запропоновані організаційно-правові механізми оптимізації державного (відомчого) регулювання правової інформатизації, які пов'язані із забезпеченням усталеності управління в ОВС України.
  10. Враховуючи те, що система ОВС України є системою державно-правового характеру, було досліджено взаємодію системи ОВС України з іншими видами систем державно-правового характеру: механізмами правового регулювання, правотворчості, правового впливу. Підвищення ефективності цієї взаємодії значною мірою пов'язано як з використанням сучасних інформаційних технологій, так і з раціоналізацією тієї сфери, куди ці технології "вбудовуються", тобто з удосконаленням зазначених систем державно-правового характеру. В новій технології управління людині повинно належати чільне місце.
  11. Концепція правової інформатизації ОВС України, безумовно, передбачає подальший розвиток, більш глибоке осмислення та взаємодію з новими реаліями правової дійсності, з реформуванням органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку третього тисячоліття. Відповідні пропозиції було направлено до МВС України та впроваджені у його діяльність.
  12. Для забезпечення правопорядку та законності, прав та свобод громадян на рівні світових стандартів МВС України проводить відповідну політику, зокрема, в рамках реалізації програми "Народ і міліція – партнери". Обґрунтовано доцільність розробки механізмів реального забезпечення конституційного права громадян на інформацію, які будуть сприяти підвищенню авторитету ОВС України, зміцненню партнерських стосунків між громадянами та співробітниками ОВС України, тобто удосконалюванню управління ОВС України інформаційною сферою суспільства [3, с. 227-239].
  13. Право громадян на інформацію – самостійне конституційне право, яке в демократичному суспільстві повинно бути нормою. Для того, щоб це право стало діючим, запропоновані політичні, законодавчі та організаційно-технічні механізми забезпечення ОВС України інформаційних прав громадян [374].
  14. Характерною ознакою інформаційного суспільства є конвергенція електронно-обчислювальної техніки з технікою засобів зв'язку. Обґрунтовано позицію щодо конвергенції інформаційних та телекомунікаційних послуг, широкий підхід до тлумачення інформації як комунікації, спілкування, а також до інформаційної послуги [301].
  15. Право на інформацію – це свого роду гарантія, оскільки тільки в рамках системи знань людина спроможна реалізовувати свої права – право власності, право на сприятливе навколишнє середовище, політичні права і свободи і т. ін. Реально здійснене конституційне права на інформацію зміцнює юридичне положення громадянина, сприяє найбільш повному задоволенню його інтересів, удосконалює інформаційну сферу суспільства[374].
  16. В умовах демократії свобода інформації повинна бути нормою, проте, державні інтереси, відомчі інтереси, а також інтереси суспільства й окремої особистості вимагають від держави та її підсистем накладати певні обмеження на свободу інформації. Завдання забезпечення безпеки інформаційного середовища ОВС України і його "коректного" використання визначається як пріоритетне і повинно вирішуватися превентивно стосовно інших завдань забезпечення національної безпеки.
  17. Обґрунтовано, що один із аспектів інформаційної безпеки пов'язаний з "безпекою" нормотворення. Запропоновано досліджувати цю проблему як комплексне вирішення трьох завдань: створення єдиних правил "безпечної" діяльності суб'єктів нормотворення; організація безпеки правової інформації; організація безпеки правових систем, що використовуються у нормотворчій, правозастосовній та правоохоронній діяльності [375].
  18. Аналіз "безпечної технології" забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України дозволив зробити висновок, що розробка нормативно-правових актів в МВС України – це не статика, а динаміка – нормотворчій процес [376], який припускає тісний взаємозв'язок і обмін інформацією по каналам прямого та зворотного зв'язку між кожною із функціональних підсистем МВС України, УМВС України в областях та райвідділів ОВС України. Досягти ефективності та безпеки нормотворення можливо лише у разі одночасного вдосконалення кожної з підсистем з обов'язковим урахуванням вимоги ефективного зворотного зв'язку. Співробітники ОВС України, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням нормотворчого процесу, повинні володіти методикою складання нормативних актів, а також знаннями у конкретній предметній сфері нормотворення.
  19. В основі "безпеки" правової інформації покладено свободу інформації та заборонний принцип права. Доведено, що ці складові "безпеки" правової інформації слід розглядати з системної точки зору, з огляду на їх тісний взаємозв'язок та взаємовплив. Проблему реалізації конституційних прав і свобод громадян доцільно розглядати як складову "безпеки" правової інформації на базі системного підходу [3, с. 253-264].
  20. Під час оперативно-розшукової діяльності ОВС України слід встановити законом перелік засад і випадків, які передбачають збирання, збереження і використання інформації про приватне життя окремих осіб без їх згоди. Необхідно визначити механізми відповідальності посадових осіб та журналістів, що перевищили свої повноваження, а також механізми відновлення конституційних прав громадян. Це підтверджується і міжнародними документами Ради Європи: у випадку протиріччя між правом на свободу інформації і на повагу приватного життя, пріоритет має право на свободу приватного життя [3, с. 261, 262].
  21. Продовження старої практики законотворення (нормотворення) без єдиної концепції законодавства в інформаційній сфері, а також відсутність відповідного нормативно-правового забезпечення управлінської діяльності ОВС України в умовах розбудови інформаційного суспільства блокує реалізацію конституційних прав громадян, негативно впливає на управління ОВС України інформаційною сферою суспільства.
  22. Проаналізовано об'єкти застосування інформаційної зброї як у мирний, так і у воєнний час, пріоритетні завдання щодо забезпечення безпеки інформаційних систем ОВС України. Запропоновано в системі ОВС України проводити політику щодо створення умов для максимально швидкого росту недержавного компоненту системи інформаційної безпеки, використання вітчизняних засобів захисту інформаційних систем [3, с. 264].