1.  У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.

2. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Статтею, що коментується, в законодавство України, яке регламентує порядок ведення розрахункових операцій, знов введене поняття «інкасове доручення». Порядок проведення безготівкових розрахунків із застосуванням інкасових доручень раніше встановлювався Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою Постановою правління НБУ від 2 серпня 1996 р. Але вказана інструкція втратила силу в зв´язку з прийняттям «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Останньою Інструкцією проведення розрахунків за допомогою такого розрахункового інструменту як інкасове доручення не передбачалося.

Термін «інкасові операції» використовується для позначення різних дій комерційних банків, спрямованих на одержання від боржника (платника) платежу та (або) акцепту. Вони відбуваються на підставі інкасового доручення одержувача платежу від його імені і за його рахунок. При деяких видах інкасових операцій на банк може покладатися обов´язок видати платнику комерційні документи при одержанні від нього акцепту та (або) платежу.

Інкасова операція є абстрактною угодою, незалежною від договору між платником і одержувачем коштів, за яким провадяться розрахунки.

Інкасове доручення може бути оформлене як за допомогою різних розрахункових документів (платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, інкасове доручення), так і іншим способом (чек, вексель).

Банк, що одержав від клієнта інкасове доручення, називається банком-емітентом. Банк, що висуває вимогу про здійснення платежу та (або) акцепту, безпосередньо зобов´язаній особі, називається виконуючим банком.

У тих випадках, коли банк-емітент здійснює розрахункове — касове обслуговування і платника, і одержувача коштів, він одночасно є виконуючим банком.

Платежі в порядку інкасо можуть здійснюватися як з акцептом, так і без акцепту платника — у випадках, передбачених законодавством.

Якщо розрахунки здійснюються з акцептом платника (акцептна форма) чи мова йде тільки про одержання акцепту від зобов´язаної особи, то на банк-емітент покладаються слідуючі обов´язки: а) забезпечити пред´явлення зобов´язаній особі вимоги про здійснення платежу і/чи акцепту разом з відповідними документами; б) забезпечити зарахування на рахунок одержувача відповідних коштів чи вручити йому акцептовані документи, якщо платіж чи акцепт був зроблений платником.

Якщо розрахунки здійснюються без акцепту платника, а представлені одержувачем документи цілком відповідають вимогам законодавства, то на банк-емітент покладається обов´язок забезпечити безперечне (безакцентне) списання коштів з рахунка платника — при наявності на ньому грошей, і зарахувати отриману суму на рахунок одержувача платежу.

Оскільки банк-емітент, що виконує інкасове доручення, діє від імені свого клієнта і за його рахунок, то він є його представником.

Своєрідність інкасової операції виявляється в двоїстому правовому положенні банку платника. З одного боку, пред´являючи своєму клієнту документи з вимогою платежу (чи акцепту) і направляючи отримані суми (акцепт) банку одержувача коштів, банк платника діє як виконуючий банк, тобто як представник одержувача коштів. З іншого боку, роблячи списання грошей з рахунка свого клієнта на підставі акцептованих ним документів, банк платника діє як представник платника. Подвійне представництво в банківській справі — нормальне явище.

Оскільки банк-емітент і виконуючий банк є представниками одержувача платежу, то кожний з них може бути притягнутий довірителем до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання доручення. При цьому варто виходити з того, що між цими банками й одержувачем платежу існують договірні відносини,

тому вони можуть бути притягнуті саме до договірної (а не позадоговірної) відповідальності. Між виконуючим банком і одержувачем платежу складаються договірні відносини по виконанню конкретної інкасової операції. Тому виконуючий банк може бути притягнутий до відповідальності перед одержувачем коштів за неналежне виконання його доручення.