1. Якщо платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту. Банк-емітент повинен негайно повідомити про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.

У разі неотримання вказівок щодо подальших дій у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, — в розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові.

Частина 1 статті, що коментується, зобов´язує виконуючий банк, якщо платіж та/або акцепт ним не був отриманий, повідомити банк-емітент із вказівкою конкретних причин.

Відповідальність за необґрунтоване відмовлення несуть платники, а не їхні банки. Суперечок, власне кажучи, банки не розглядають. Виконуючий банк зобов´язаний лише перевірити, чи правильно оформлена заява про відмовлення від акцепту платіжної вимоги, у тому числі — наявність підстави для відмовлення і посилання на пункт договору між платником і одержувачем коштів, яким ця підстава встановлена.

Банк-емітент зобов´язаний негайно інформувати клієнта про неотримання платежу та/або акцепту і про причини цього і запросити від нього вказівок щодо подальших дій.

При неотриманні таких вказівок у термін, установлений банківськими правилами, а при його відсутності — у розумний термін, банк-виконавець вправі повернути документи банку-емітенту.

Діючими банківськими правилами такий термін не встановлений, тому мова може йти тільки про розумний термін.

Подальші вказівки клієнта можуть стосуватися, наприклад, здійснення протесту переказного чи простого векселя в неплатежі чи неакцепті. Варто пам´ятати, що, за загальним правилом, банк, що діє на підставі передоручного (інкасового) індосаменту, не зобов´язаний робити протест векселя, якщо цей обов´язок прямо не передбачений інкасовим дорученням. Тому, з огляду на те, що законодавство встановлює досить короткі терміни для здійснення протесту векселя в неплатежі, такі вказівки варто давати банку одночасно з передачею векселя на інкасо.