1. У разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі.

Протягом тривалого часу одним із способів припинення права власності вважалася націоналізація, тобто примусове вилучення засобів виробництва, що перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у державну або іншу власність. Націоналізація проводилася на підставі прийнятих відповідних законодавчих актів (декретів), якими були націоналізовані, насамперед, земля, її надра, води, ліси, банки, промислові підприємства, транспорт та інші найважливіші об´єкти. Наслідком проведення націоналізації було припинення права попередніх власників на майно (капіталістів, поміщиків, царської сім´ї, церкви) без відшкодування його вартості.

Сьогодні підхід до можливих випадків примусового вилучення майна фізичних та юридичних осіб в нашій державі корінним чином змінився. У ЦК та Законі України «Про власність» не передбачається безоплатного вилучення майна у фізичних та недержавних юридичних осіб у державну власність (крім конфіскації майна як санкції за правопорушення). Так, в ст. 41 Конституції України зазначається, що примусове відчуження об´єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, а в умовах воєнного чи надзвичайного стану — з наступним відшкодуванням їх вартості. Таким чином, встановлено конституційні гарантії неприпустимості безоплатного примусового вилучення об´єктів права приватної власності.

Правила ст. 1170 ЦК закріплюють обов´язок держави відшкодувати шкоду, завдану власникові майна у разі прийняття закону, що припиняє його право власності на нього. Так, до підстав припинення права власності у разі прийняття закону цивільне законодавство відносить: викуп пам´яток історії та культури (див. коментар до ст. 352 ЦК), викуп земельної ділянки у зв´язку із суспільною необхідністю (див. коментар до ст. 350 ЦК), викуп нерухомого майна у зв´язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене (див. коментар до ст. 351 ЦК), реквізиція (див. коментар до ст. 353 ЦК).

Стаття повторює правила, що містяться у ст.ст. 350-353 ЦК, і повинна застосовуватися за наявністю загальних підстав деліктної відповідальності (див. коментар до ст. 1166 ЦК).