1. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов´язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди, передбачене ЦК (див. коментар до ст. 980 ЦК), є однією із форм забезпечення виконання зобов´язань особою, яка її завдала. Однак, страхове відшкодування або страхова сума, що підлягає сплаті потерпілому, не завжди покриває завдану шкоду, оскільки межі відповідальності страховика встановлюються угодою між сторонами, а у разі обов´язкового страхування — Законом і ґрунтується на гіпотетичні (умовно передбачувані), а не фактичні розміри відповідальності. У ст. 1194 ЦК закріплюється обов´язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Правила ст. 1194 ЦК застосовуються тільки у разі, коли особа застрахувала ризик своєї цивільної відповідальності за добровільним або обов´язковим страхуванням на користь третьої особи. Тобто дана норма не поширюється на випадки укладення договорів страхування майна, відповідальності за договором, підприємницького ризику, особистого страхування.

Так відповідно до Закону України від 7 вересня 1996 р. «Про страхування» (ст. 7) об´єктами обов´язкового страхування цивільної відповідальності, на які поширюються положення ст. 1194 ЦК, є: а) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов´язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих третім особам; б) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; в) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

г) страхування цивільної відповідальності суб´єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об´єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежови-бухонебезпечні об´єкти та об´єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; ґ) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров´ю людей; д) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров´ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів; е) страхування цивільної відповідальності суб´єктів космічної діяльності; є) страхування відповідальності суб´єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; ж) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; з) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам; й) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї; і) страхування відповідальності суб´єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров´ю туриста або його майну.

Окрім ЦК та Закону України «Про страхування», які здійснюють регулювання страхових зобов´язань в цілому, було прийнято ряд спеціальних нормативних актів щодо проведення страхування цивільної відповідальності. Наприклад, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів здійснюється на підставі Положення про порядок і умови проведення обов´язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. Зокрема, для здійснення обов´язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, завдану третім особам, створене моторне (транспортне) страхове агентство.

За загальним правилом особа, на користь якої здійснено страхування (потерпілий), не має права звернутися безпосередньо до страхувальника. Вимога про відшкодування шкоди пред´являється до страховика. Проте якщо страхового відшкодування (сплату якого проводить страховик) недостатньо, страхувальник (для повного відшкодування завданої ним шкоди) зобов´язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто ст. 1194 ЦК з метою захисту прав потерпілого встановлює додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника.