Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 1206. Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину

1. Особа, яка вчинила злочин, зобов´язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров´я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

2. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

3.  Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров´я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Стаття, що коментується, закріпляє обов´язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров я на лікування потерпілого від цього злочину. Таким чином, законодавець наділяє такий заклад правом зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину (див. коментар до ч.2 ст.1191 ЦК). Підставами звільнення від обов´язку відшкодувати витрати є завдання шкоди внаслідок: а) перевищення меж необхідної оборони (див. коментар до ст.1169 ЦК); б) знаходження у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (див. коментар до ст.1186 ЦК України). Тобто мова йде про можливість покладення обов´язку відшкодувати витрати закладові охорони здоров´я на лікування потерпілого тільки на особу, яка умисно вчинила злочин. Якщо злочин вчинено малолітньою особою (яка не досягла 14 років), то витрати на лікування потерпілого відшкодовуються її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює її виховання, які є відповідальними особами за завдану нею шкоду, що є наслідком несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (див. коментар до ст.1178 ЦК). У випадку завдання шкоди неповнолітньою особою (у віці від 14 до 18 років) обов´язок відшкодувати витрати на лікування потерпілого покладається на дану особу, яка вже самостійно на загальних підставах відповідає за вчинене правопорушення (див. коментар до ч.І ст.1179 ЦК). Однак, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування витрат на лікування потерпілого, ці витрати відшкодовуються в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов´язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоду було завдано не з його вини (див. коментар до ч.2 ст.1179 ЦК).

У частині 3 статті, що коментується, визначається доля коштів на відшкодування витрат на лікування потерпілого, одержаних закладом охорони здоров´я від особи, яка зобов´язана була їх відшкодувати. Так, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров´я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.