1.  Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
2.  Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

і уточнюють загальне поняття злочину, передбачене ст. 11 КК, і тому в системі Загаль­ної частини КК вони розташовані у розділі, у якому дається визначення загального поняття злочину та класифікація (види) злочинів. У свою чергу, загальне поняття злочину є основою розуміння норм, які формулюють поняття закінченого та неза- кінченого злочину, передбачають відповідальність за готування та замах на злочин, а також виключення відповідальності при добровільній відмові від злочину.

1.  КК передбачає і деякі інші норми про стадії злочину. Але вони більш тісно пов’ язані відповідно з чинністю закону про кримінальну відповідальність щодо зло­чинів, вчинених на території України (ч. 2 ст. 6 КК), та з інститутами співучасті у зло­чині (ч. 4 ст. 29, ст. 31 КК) або призначення покарання (частини 1-3 ст. 68 КК), що і визначає їх розташування у розділах II «Закон про кримінальну відповідальність», VI «Співучасть у злочині» та XI «Призначення покарання» Загальної частини КК.
2.  Стадії злочину як інститут кримінального права має значення для застосування багатьох норм КК, зокрема про добровільну відмову від злочину, про наявність чи відсутність злочину, про момент вчинення злочинного посягання і чинності кримі­нального закону в часі, у тому числі і його зворотної дії, про місце вчинення злочину і чинності кримінального закону у просторі, про співучасть у злочині, добровільну відмову співучасників, повторність та сукупність злочинів, про необхідну оборону, затримання особи, що вчинила злочин, крайню необхідність, звільнення від кримі­нальної відповідальності при амністії, призначення покарання тощо.
3.  Стадії злочину (в перекладі з грецької слово «стадія» означає період, певний ступінь розвитку чого-небудь, фаза розвитку) - це передбачені КК суспільно небезпеч­ні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації зло­чинного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.

У зв’язку з тим, що злочином є тільки передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (див. коментар до ч. 1 ст. 11 КК), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, формуван­ня намірів, їх прояв, виявлення тощо. Це ще не діяння, у якому об’єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

1.  Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалі­зації злочинного наміру і тому можуть бути тільки у злочинах, вчинених з прямим умислом (див. коментар до ч. 2 ст. 23 КК). Ступінь реалізації умислу виражається в різноманітних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об’єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більше реалізова­ний умисел, тим більшою мірою здійснено злочин, тим більшу шкоду може заподіяти чи заподіює винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, що прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший, ніж тоді, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину). Визначаючи ступінь сус­пільної небезпеки вчиненого злочину, суд повинен виходити, зокрема, і зі стадій вчинення злочину (ЗП. - С. 208).

 
Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення зло­чинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може і не вдатися і тому припинитися на попередніх стадіях (готування до злочину або замаху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) його вчи­нення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли злочин не закінчений з причин, які не залежали від волі винного. У цих випадках його діяння кваліфікують­ся відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.

1.  КК визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину (ст. 14 КК); 2) замах на злочин (ст. 15 КК) та 3) закінчений злочин (ч. 1 ст. 13 КК). Перші дві стадії - готування до злочину та замах на злочин мають найме­нування (назву) «незакінчений злочин» і є його видами (ч. 2 ст. 13 КК), їх ознаки передбачені відповідно у статтях 14 і 15 КК. Закінчені злочини сформульовані у дис­позиціях статей Особливої частини КК.
2.  У закінченому злочині існує єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін. Це за­вершальна (остання, підсумкова) стадія вчинення злочину. Вона поглинає попередні стадії вчинення злочину, і останні не мають значення для кваліфікації, якщо не ство­рюють склад іншого злочину, тому що всі стадії одного і того ж злочину мають єдиний (один і той же) об’ єкт посягання. У закінченому злочині винний повною мірою реа­лізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які станов­лять об’єктивну сторону складу злочину (див. коментар до ч. 1 ст. 2 КК), спричинив шкоду об’єкту. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі. За моментом закінчення злочини поділяються на три види: а) злочини з матеріальним складом, б) злочини з формаль­ним складом та в) злочини з усіченим складом.
3.  Злочини з матеріальним складом - це такі злочини, для об’єктивної сторони яких КК потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання або ство­рення небезпеки (загрози) суспільно небезпечних наслідків. Тому злочин з матеріаль­ним складом вважається закінченим із того моменту, коли настав указаний у диспо­зиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок або небезпека його заподіяння. Так, крадіжка, грабіж або пошкодження майна є закінченими з моменту спричинення майнової (матеріальної) шкоди власності (статті 185, 186, 194 КК), вбив­ство - з моменту заподіяння смерті іншій людині (статті 115-119 КК), тілесні ушко­дження - з моменту завдання різної тяжкості шкоди здоров’ю людини (статті 121-125 та ст. 128 КК), а терористичний акт - з моменту створення небезпеки для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258 КК).

У злочинах з матеріальними складами, якщо не настали зазначені в диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, у тому числі наслідок у вигляді створення небезпеки (загрози) заподіяння певної шкоди, може йтися про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на злочин) або ж зовсім про відсутність злочину.

1.  Злочини з формальним складом - це такі злочини, для об’єктивної сторони яких КК вимагає наявності тільки діяння (дії чи бездіяльності). Тому злочин з формальним складом визнається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від на­стання суспільно небезпечних наслідків. Так, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328 КК) вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Настання чи ненастання злочинних наслідків при вчиненні злочинів з формальним складом не впливає на факт наявності складу закінченого злочину, але повинно вра­ховуватися при призначенні покарання винному.

1.  Злочини з усіченим складом - це різновид злочинів з формальним складом, тому вони є закінченими також з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попе­редню стадію, коли винний ще не виконав всіх дій для заподіяння шкоди об’єкту. По суті в усічених складах законодавець передбачає в Особливій частині КК відповідаль­ність за замах на злочин, а інколи за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. Але тут створення умов (небезпеки) заподіяння шкоди об’єкту кваліфікується як закінчений злочин. До такої конструкції законодавець вдається по найнебезпечніших діяннях з метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Так, розбій (ст. 187 КК) є закінченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном, а вимагання (ст. 189 КК) - з моменту, коли пред’явлена вимога пере­дачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких інших дій майнового характеру.

Створення усічених складів дає можливість запобігти пом’якшенню покарання за вчинене готування до злочину чи замах на злочин і розглядати стадію готування до злочину як замах на злочин.

1.  При вчиненні злочину з усіченим складом винна особа, як правило, не зупи­няється на стадії юридично закінченого злочину, не припиняє його, а виконує подаль­ші діяння, які охоплюються цим же складом злочину, спрямовані на той же об’єкт, спричиняють йому шкоду і тому не вимагають додаткової кваліфікації. Розбіжність між юридичним і фактичним закінченням злочину має значення при вирішенні ряду питань, зокрема питання про визнання своєчасності необхідної оборони, коли юри­дично злочин закінчено, а фактично посягання продовжується, а також питання про можливість співучасті у злочині аж до завершення посягання на об’єкт, який знахо­диться під охороною закону, тощо.
2.  Деякі особливості притаманні моменту закінчення злочинів, що тривають, і продовжуваних. Злочин, що триває, - це діяння (дія або бездіяльність), ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і яке (це діяння) безперервно здійснюється (триває) протягом невизначеного часу. Тут має місце дія або бездіяль­ність, які пов’язані з наступним тривалим невиконанням обов’язків, покладених на винного законом, під погрозою кримінального переслідування. Прикладом таких злочинів можуть бути: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК), втеча з місць по­збавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК), носіння, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК), дезертирство (ст. 408 КК) та ін.

Злочини, що тривають, є закінченими з моменту припинення вчинення діяння або з моменту наступу події, яка виключає його вчинення (наприклад, добровільне ви­конання винним своїх обов’язків, явка з повинною, затримання органами влади тощо).

1.  Продовжуваний злочин - це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і складається з двох або більше тотожних злочинних дій, які мають єдиний злочинний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у сво­їй сукупності єдиний злочин (див. коментар до ч. 2 ст. 32 КК) (наприклад, крадіжка майна частинами, декількома прийомами).

Продовжуваний злочин є закінченим з моменту вчинення останнього злочинного діяння.