Дійове каяття може виявитися в різних видах, а саме: а) запобігання шкідливим на­слідкам вчиненого злочину; б) відшкодування заподіяного збитку або усунення заподі­яної шкоди; в) сприяння розкриттю злочину; г) з’явлення із зізнанням; д) інші подібні дії, що пом’якшують наслідки здійсненого злочину і відповідальність за нього.

1.  Дійове каяття суттєво відрізняється від добровільної відмови від доведен­ня злочину до кінця. Добровільна відмова від злочину можлива лише при неза­кінченому злочині. Дійове каяття має місце як при незакінченому, так і при за­кінченому злочині. Добровільна відмова від злочину може виявлятись й у безді­яльності, у простому (чистому) утриманні від подальшого здійснення злочину, а дійове каяття завжди потребує тільки активної поведінки. Добровільна відмова від злочину можлива лише від злочинів, вчинених з прямим умислом. Дійове ж каяття може бути як в умисних, у тому числі скоєних з непрямим умислом, так і в необережних злочинах.

У разі добровільної відмови особа завжди і в обов’язковому порядку звільняється від кримінальної відповідальності внаслідок саме добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Дійове ж каяття, як правило, розглядається лише як обставина, що пом’якшує покарання (пп. 1, 2 та 21 ст. 66, ст. 691 КК). І тільки у випадках, прямо зазна­чених у законі, дійове каяття може слугувати підставою для звільнення особи від кри­мінальної відповідальності (див., наприклад, ст. 45, ч. 3 ст. 263, ч. 6 ст. 369 КК та ін.).