1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також  особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання  про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право  оскаржити до Верховного Суду України за винятковими обста  винами судові рішення в адміністративних справах після їх  перегляду в касаційному порядку, а також судові рішення суду  касаційної інстанції.
2. За винятковими обставинами можуть бути оскаржені та  кож судові рішення Верховного Суду України в адміністратив  них справах, якщо вони оскаржені з підстави, встановленої  пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.
3. Не можуть бути окремо оскаржені за винятковими обста  винами ухвали суду касаційної інстанції, які не перешкоджа  ють провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал  можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене  за наслідками касаційного провадження.

1. Забезпечення права на касаційне оскарження рішення відповідно до Основного Закону України є одним з основних засад судочинства. Право оскарження рішення в касаційному порядку не ставиться в залежність від підстав позовної заяви. Разом з цим, реалізація права касаційного оскарження в окремих випадках може бути обмежена законом.

Так, обмеження права касаційного оскарження може бути за суб'єктом оскарження, за підставами оскарження та за об'єк-

том оскарження.

Суб'єктом касаційного оскарження рішення суду за винятковими обставинами можуть бути:

1) сторони: позивач, тобто особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, та відповідач, тобто суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. (Згідно зі ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень); відповідачем в

460

адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень та громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, у встановлених ч.4 цієї статті випадках;

2) інші особи, які беруть участь у справі: треті особи, які за  являють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які  не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та представ  ники третіх осіб.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються правом касаційного оскарження незалежно від фактичної участі у судовому процесі. Поряд з цим, ст. 55 КАС України встановлює можливість процесуального правонаступництва у адміністративному процесі, тобто допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Таким чином, правом касаційного оскарження за винятковими обставинами користуються й правонаступники.

Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України до цієї групи суб'єктів оскарження належать також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, срізичні та юридичні особи.

Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у відповідності до ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" виступає у адміністративному процесі в разі звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини та громадянина осіб, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть зробити це самостійно.

Згідно з правами, наданими ст.ст. 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень;

3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив пи  тання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Цим пра  вилом забезпечується реалізація ст. 6 Закону України "Про су-

461

Кш

доустрій України", що гарантує право особи на судовий захист та встановлює, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Так, відповідно до положень статті, що коментується, право касаційного оскарження до Верховного Суду України за винятковими обставинами виникає:

щодо судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку, тобто після перегляду у Вищому адміністративному суді України (ст.210 КАС України);

щодо судових рішень суду касаційної інстанції;

як виняток, щодо судових рішень, які визнані міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України (див. коментар до ст. 237 КАС України).

Об'єктом касаційного оскарження до Верховного Суду України за винятковими обставинами, окрім судових рішень, можуть бути також ухвали суду касаційної інстанції, але лише ті, що перешкоджають провадженню у справі. Такими ухвалами є ухвала про залишення касаційної скарги без задоволення, ухвала про відмовлення у поновленні строку.

Навпаки, ухвали, Ідо не перешкоджають рухові справи, не можуть бути оскаржені окремо від рішення. Поряд з цим, якщо сторони або особи, що беруть участь у справі, вважають, що такі ухвали суду є неправильними, вони можуть реалізувати своє право на їх оскарження шляхом включення заперечень проти них до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду даної справи. Наприклад, у касаційній скарзі на судове рішення це може бути зазначене як одна з підстав того, що ухвалене рішення є незаконним та необгрунтованим. Наприклад, винесення судом ухвали про прийняття касаційної скарги до розгляду, якщо скарга подана особою, що не має права на касаційне оскарження (на думку іншого учасника).

Встановлене цією статтею Кодексу обмеження пов'язано з тим, що серед ухвал суду є такі, котрі безпосередньо не впливають на законність прийнятого по справі рішення, тому їх самостійне оскарження не є необхідним. Розгляд касаційних скарг на такі ухвали не є раціональним та ускладнює роботу суддів.

462