1. Здатність мати цивільні права та обов´язки (цивільна правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов´язки може пов´язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

1. Фізичною особою визнається людина. При цьому з правової точки зору фізичними особами є не тільки громадяни України, а й іноземні громадяни, й особи без громадянства.

З народженням людини в неї виникають права й обов´язки. Однак для виникнення у людини прав і обов´язків недостатньо факту її народження. Необхідно враховувати, що фізична особа — це людина, яка має правоздатність.

2.  Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права й обов´язки (ч. 1 ст. 25 ЦК), яка визнається за всіма фізичними особами. Правоздатність виникає з моменту народження людини і припиняється її смертю. У зв´язку з цим деякі автори висловлюють думку, що правоздатність — це природна властивість людини (З.В. Ромовська, Т. С. Шкрум). Проте інші автори (В.М. Хвостов, С.М. Братусь, С.М. Корнєєв, О.А. Пушкін, Ю.С. Червоний) трактують правоздатність, як визнану об´єктивним правом здатність мати суб´єктивні права та обов´язки, наголошуючи на тому, що, хоча правоздатність нерозривно пов´язана з життям людини, вона є властивістю суспільно-юридичною властивістю. Кожному суспільству властиві свій характер і зміст правоздатності. Зміст цивільної правоздатності фізичних осіб нині ширший, ніж у радянський період. Так, у ст. 42 Конституції передбачене право кожної особи на заняття підприємницькою діяльністю, не забороненої законом. Ст. 41 Конституції передбачає можливість придбання права приватної власності. Ст. 54 Конституції передбачає право на заняття літературною, художньою, науковою і технічною творчістю, захист інтелектуальної власності. Фізичні особи можуть самостійно чи разом з іншими фізичними чи юридичними особами створювати підприємства і господарські товариства.

Існування правоздатності означає наявність певного правового зв´язку між державою й особою (держава визнає за особою правоздатність і гарантує її). Разом з тим, правоздатність слід відрізняти від суб´єктивного права. Правоздатність — загальна передумова, на підставі якої в особи, за наявності певних юридичних фактів, виникає конкретне суб´єктивне право. Вона є можливістю мати зазначені в законі права й обов´язки, тоді як суб´єктивне право — вже існуюче конкретне право, що належить визначеній особі.

Правоздатність є в особи завжди, а конкретного суб´єктивного права може й не бути. Наприклад, у зміст правоздатності фізичних осіб входить можливість придбати майно на праві приватної власності (ст. 41 Конституції України). Однак суб´єктивне право на конкретне майно виникає у неї лише за наявності певних юридичних фактів, наприклад, у результаті договору купівлі-продажу, спадкування майна тощо. Як правило, правоздатність реалізується в окремих конкретних суб´єктивних правах.

Від суб´єктивного права правоздатність відрізняється і тим, що вона не може бути передана іншій особі (див. ст. 21 Конституції України), тоді як більшість суб´єктивних прав можуть бути відчужені.

Для правоздатності фізичних осіб в Україні характерна юридична рівність. Зміст правоздатності громадян не залежить від раси, кольору шкіри, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання або інших ознак (ст. 24 Конституції України). Іноземці та особи без громадянства володіють

рівною з громадянами України правоздатністю (ст. 26 Конституції). Це положення відповідає ст. 2 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 р.). Винятки можуть бути встановлені Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України).

Рівність правоздатності не виключає різного обсягу суб´єктивних прав, що належать окремим особам, їх обсяг залежить від її роду діяльності, її здібностей, одержуваних особою доходів, сімейного стану.

Характерною рисою правоздатності є зв´язок прав і обов´язків. Ці обов´язки, як правило, пов´язані зі здійсненням прав (ч. 8 ст. 41 Конституції України), а також обов´язок не наносити шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні збитки, обов´язок дотримуватися Конституції України, законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.ст. 66 і 68 Конституції України).

Конституція України передбачає юридичні гарантії правоздатності. Це право на звертання до суду, звертання за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради по правах людини і після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод у відповідні міжнародні організації, членом чи учасником яких є Україна (ст. 55 Конституції України), а також право на самозахист (ч. З ст. 27 і ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Частина 2 ст. 25 ЦК вказує, що цивільна правоздатність виникає в момент народження і передбачає, що у випадках, передбачених законом, охороняються інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася. Однак з останнього положення не можна зробити висновку, що зачата, але не народжена дитина, є суб´єктом права. Із положення закону про виникнення правоздатності в момент народження людини не можна робити висновок, що в немовляти цивільна правоздатність виникає в повному обсязі. Так, для виникнення юридичної можливості для вступу в члени ЖБК необхідно, як правило, досягнення 18 років, а для виникнення юридичної можливості для вступу в члени сільськогосподарського кооперативу — досягнення 16 років.

Правоздатність фізичної особи припиняється її смертю. Поки людина жива — вона правоздатна, незалежно від стану здоров´я. Смерть є юридичним фактом. Зі смертю людини відкривається після неї спадщина (ст. 1220 ЦК), його утриманці здобувають право на пенсію. Для припинення правоздатності необхідна біологічна смерть особи.