Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе чи свою сім´ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов´язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

4.  Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Дієздатність, як і правоздатність фізичної особи, припиняється смертю. Разом із тим фізичні особи можуть бути визнані обмежено дієздатними (ст. 36, 37 ЦК) чи недієздатними (ст. 39-41 ЦК). Слід погодитися з думкою, відповідно до якої обмеження дієздатності можливе як стосовно цілком дієздатних осіб, так і щодо осіб, що досягли 14 років. Визнання особи недієздатною можливе стосовно цілком дієздатних осіб і осіб, які досягли 14 років. Ст. 36 ЦК, яка передбачає можливість обмеження дієздатності фізичних осіб не вказує вік фізичних осіб, що можуть бути обмежені в дієздатності. Більше того, ч. 5 ст. 32 ЦК передбачає можливість при наявності достатніх підстав обмежити особу, що досягла 14 років, у дієздатності.

Обмеження дієздатності фізичної особи мож-7ливе тільки по підставах і в порядку, передбаченому законом (гл. 34 ЦПК). Частина 2 ст. 36 ЦК передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, і тим ставить себе чи свою сім´ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов´язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Слід зазначити, що ч. 1 ст. 36 ЦК більш вдало визначає підстави для визнання фізичної особи обмежено дієздатною у порівнянні зі ст. 30 ЦК РФ. Ст. 30 ЦК РФ передбачає, що громадянин, який унаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами ставить свою сім´ю у скрутне матеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності, тобто якщо громадянин проживає один (не має сім´ї), він не може бути обмежений у дієздатності. Ст. ЗО ЦК РФ не сприяє боротьбі з пияцтвом і зловживанням наркотичними речовинами. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р. (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 р., від 24 квітня 1981 р., від ЗО березня 1984 р., від 25 грудня 1992 р. і від 25 травня 1998 р.) підкреслено, що обмеження в дієздатності громадянина внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами спрямоване на боротьбу з пияцтвом і зловживанням спиртними напоями і має більше значення для попередження порушень суспільного порядку і виховання громадян у дусі свідомого ставлення до праці, сім´ї, дотримання правил гуртожитку.