1.  Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з пере­дачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки ви­правдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
2.  У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримі­нальної відповідальності за вчинений нею злочин.

1. Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв ’язку з пе­редачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості. Про поняття вчинення злочину невеликої тяжкості див. коментар до ст. 45 КК. Вчи­нення особою злочину середньої тяжкості має місце там, де дії цієї особи кваліфіко­вані за статтею (частиною статті) КК, яка передбачає основне покарання у виді штра­фу в розмірі не більше десяти тисяч н. м. д. г. або покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років (див. коментар до ст. 12 КК).
2.  Поняття вперше вчиненого злочину середньої тяжкості аналогічне поняттю вчинення вперше злочину невеликої тяжкості (див. коментар до ст. 45 КК).
3.  Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК міс­тить два складових елементи, взятих у своїй єдності, а саме: 1) щире каяття особи, яка вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості; 2) клопотання колективу під­приємства, установи чи організації про передачу цієї особи на поруки.

Перший елемент підстави - щире каяття, про поняття якого див. коментар до ст. 45 КК. Щире каяття свідчить про бажання особи спокутувати свою провину перед колективом, виправити свою поведінку. Не може бути передана на поруки особа, яка не визнає себе винуватою у злочині (абз. 2 п. 5 ППВСУ від 23 грудня 2005 р.). Щире каяття зазначеної особи повинно знайти своє відображення у процесуальних доку­ментах кримінальної справи. Таке каяття може мати місце безпосередньо після ско­єння злочину, в період досудового слідства, а також у суді.

1.  Другим елементом підстави звільнення особи від кримінальної відповідальнос­ті за ст. 47 КК є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи орга­нізації про передачу цієї особи на поруки.

Колектив підприємства, установи чи організації утворюють особи, які своєю пра­цею чи навчанням беруть участь у його (її) діяльності. Не утворюють зазначеного колективу члени громадського об’єднання (наприклад, профспілкової організації, політичної партії, різних товариств тощо). Вочевидь, що особа, яка вчинила вперше злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, повинна бути членом одного з колективів підприємства, установи чи організації.

Ініціатива щодо порушення клопотання про передачу особи на поруки може ви­ходити від трудового колективу, самого винного або його родичів, а також від суду, прокурора, слідчого чи особи, яка проводить дізнання. За клопотанням колективу прокурор, слідчий інформують збори про обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкості (статті 180, 192, 193 КПК).

Клопотання про передачу особи на поруки - це письмове звернення колективу, прийняте на його загальних зборах, до слідчого, прокурора або суду з мотивованим проханням звільнити певну особу - члена колективу від кримінальної відповідаль­ності за вчинений нею злочин та визначенням взаємних зобов’язань колективу і цієї особи протягом строку поруки: колектив зобов’язується взяти особу під контроль і здійснювати щодо неї заходи виховного характеру, а ця особа, у свою чергу, зобов’язується виправдати довіру колективу законослухняною поведінкою та сумлін­ною працею на підприємстві, в установі або організації, не ухилятися від заходів виховного характеру колективу, дотримуватися правил співжиття в побуті та громад­ських місцях тощо.

1.  За наявності зазначеної вище передумови та підстави, у тому числі належно оформленого клопотання колективу, суд може, але не зобов’язаний, звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК є необов’ язковим для суду. Разом з тим відмова суду у задоволенні клопотання колек­тиву повинна бути мотивованою.

1.  Якщо суд виносить ухвалу про закриття кримінального провадження у спра­ві, тобто звільняє особу від кримінальної відповідальності з передачею її на по­руки колективу, таке звільнення носить для цієї особи неостаточний, умовний характер. Це пояснюється тим, що закон передбачає певні умови, які ставляться до поведінки особи, переданої на поруки, а саме: ця особа протягом року з дня передачі її на поруки повинна: 1) виправдати довіру колективу; 2) не ухилятися від заходів виховного характеру; 3) не порушувати громадського порядку.

Таким чином, остаточне звільнення особи від кримінальної відповідальності може мати місце лише після благополучного спливу своєрідного для неї іспитового (випро­бувального) строку. Цей строк становить один календарний рік і його сплив почина­ється з дня, наступного за днем прийняття ухвали суду про закриття кримінального провадження у справі і передачу особи на поруки, про що суд сповіщає колектив. Зазначений однорічний строк - це проміжок часу, протягом якого колектив підпри­ємства, установи або організації здійснює контроль за поведінкою особи, переданої на поруки, та заходи виховного характеру до неї, а остання під загрозою бути при­тягнутою до кримінальної відповідальності за вчинений злочин зобов’ язана виконати вимоги, що до неї ставляться законом.

Таким чином, сприятливі чи несприятливі кримінально-правові наслідки переда­чі особи на поруки цілком залежать від поведінки цієї особи.

1.  Сприятливі кримінально-правові наслідки полягають в остаточному звільненні особи від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин невеликої або середньої тяжкості. Такі наслідки настають автоматично, без додаткового судового рішення після спливу календарного року передачі особи на поруки і мають місце у випадку, якщо ця особа протягом цього року виконала зазначені вище вимоги (абз. 2 п. 6 ППВСУ від 23 грудня 2005 р.).
2.  Несприятливі кримінально-правові наслідки полягають у притягненні особи до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин у разі порушення нею умов передачі її на поруки, а саме: невиправдання довіри колективу, ухилення від заходів виховного характеру або порушення громадського порядку. Для констатації порушен­ня умов передачі особи на поруки достатньо встановити невиконання хоча б однієї з названих трьох умов.

Невиправдання довіри колективу може виражатися в систематичному або грубому порушенні правил внутрішнього розпорядку на підприємстві, в установі чи організа­ції; невиконанні особою обіцянок щодо своєї поведінки, які вона давала на загальних зборах колективу при вирішенні питання про передачу її на поруки; ухиленні від контролю з боку колективу; вчиненні нового злочину чи іншого правопорушення, який свідчить про небажання винного стати на шлях виправлення тощо (абз. 3 п. 6 ППВСУ від 23 грудня 2005р.).

 
Ухилення від заходів виховного характеру передбачає прагнення особи уникнути виховного впливу колективу, залишення з цією метою місця роботи або навчального закладу тощо (абз. 4 п. 6 ППВСУ від 23 грудня 2005 р.).

Порушення громадського порядку - це порушення особою умов суспільно корис­ної діяльності інших людей, їх відпочинку і побуту, громадської моральності тощо. Таке порушення може виражатися, зокрема, у відповідних адміністративних право­порушеннях, наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП), поширювання неправ­дивих чуток (ст. 1731 КУпАП), стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пнев­матичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушен­ням установленого порядку (ст. 174 КУпАП), розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді (ст. 178 КУпАП), розпивання пива, алкогольних, слабоалко­гольних напоїв на виробництві (ст. 179 КУпАП), азартні ігри, ворожіння в громадських місцях (ст. 181 КУпАП), заняття проституцією (ст. 1811 КУпАП), порушення тиші в громадських місцях (ст. 182 КУпАП), завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст. 183 КУпАП) тощо (абз. 5 п. 6 ППВСУ від 23 грудня 2005 р.).

1.  Відповідно до ч. 2 ст. 47 КК у разі порушення особою умов передачі на поруки, вимога закону щодо притягнення її до кримінальної відповідальності є імперативною.

Згідно зі ст. 289 КПК «Якщо протягом року з дня передачі особи на поруки колек­тиву підприємства, установи чи організації вона не виправдає довіру колективу, ухи­лятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Суд, отримавши рішення загальних зборів колективу про відмову від поручитель­ства, розглядає питання притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення в порядку, передбаченому статтею 288 КПК.

Переконавшись у порушенні особою умов передачі на поруки, суд своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та направляє мате­ріали провадження для проведення досудового розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до суду».

Притягнення особи, від поручительства за яку відмовився колектив, до криміналь­ної відповідальності за раніше вчинений злочин може мати місце протягом строку давності, передбаченого ст. 49 КК.

1.  Вчинення особою, що була передана на поруки, нового злочину протягом строку порук тягне за собою відповідальність за сукупністю чи повторністю злочинів.
2.  Повторна передача на поруки особи, яка вчинила злочин невеликої або серед­ньої тяжкості, протягом строку поручительства за перший злочин виключається. Разом з тим після благополучного спливу річного строку поручительства факт передачі осо­би на поруки не є нездоланною перепоною для повторної передачі цієї особи на по­руки колективу, враховуючи всі обставини справи.