Дрібне викрадення чужого манна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на сорок від п'яти до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 27.06.86 p. № 2444-ХІ; законами України від 07.07.92 p. № 2547-ХІІ, від 30.06.93 р. № 3351-ХІІ, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 31.05.2005 p. № 2598-ІУ; у редакції законів України від 02.06.2005 p. № 2635-ІУ, від 04.06.2009 p. № 1449-VI)

1.   Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері власності. Предмет посягання - будь-яке майно, вартість якого не перевищує 3 грн. 60 коп.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у дрібному викраденні чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (матеріальний склад).

З урахуванням співвідношення максимальної вартості предмета посягання за цією статтею із реальними соціально-економічними умовами вважаємо недоречним проведення теоретичного розмежування між формами здійснення дрібного викрадення чужого майна, а так само і рівень санкцій, передбачених в якості адміністративного стягнення за його вчинення.

3. Суб'єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.