1.  Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
2.  Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
3.  Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочин­ність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
4.  Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

(Стаття 88 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4025-У1 від 15 листопада 2011 р.)

1. Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним право­вим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально- правовими обмеженнями.

Щодо цивільно-правових обмежень, то ч. 3 ст. 76 Конституції України передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встанов­леному законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість. Кримі­нально-правові наслідки судимості передбачені КК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у випадку вчинення нового злочину особою, яка має судимість, а також в інших випадках, передбачених законом України. Закон визначає судимість як таку обставину, з якою пов’язуються найбільш суворі кримі­нально-правові наслідки для особи, яка, маючи судимість, знову вчинює злочин. Так:

а)   рецидивом злочинів як найбільш небезпечним видом множинності визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК); б) злочин може бути визнано повторним, якщо судимість за перший зло­чин не була погашена або знята (ч. 4 ст. 32 КК); в) повторність злочину і рецидив є обставинами, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК); г) судимість, як прави­ло, виключає застосування до особи, що вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (стат­ті 45, 46, 47 КК); д) у багатьох статтях Особливої частини КК судимість передбача­ється як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака. Так, хуліганство буде особ­ливо кваліфікованим, якщо воно було вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК).

1.  Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визнаються відповідно до ч. 3 ст. 88 КК: а) особи, засуджені вироком суду без призначення покарання; б) особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання; в) особи, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом.

Частина 4 ст. 88 КК визнає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані. Реабілітація означає визнання особи незаконно, несправедливо засу­дженою, відміну всіх позбавлень, обмежень і поновлення особи у всіх її громадянських правах та свободах (див.: Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» //ВВРУ. - 1991. - № 22. - Ст. 262).

1.  Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимос­ті. Отже, судимість поширюється на: а) строк відбування покарання; б) у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання.

На підставі того, що протягом цього часу особа, яка має судимість, може випра­витися, можуть істотно змінитися життєві умови, поведінка особи, закон передбачає можливість припинення судимості і, тим самим, припинення пов’язаних з нею обме­жень. Закон (ч. 1 ст. 88 КК) називає два види припинення судимості: а) погашення;

б)  зняття (див. : ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» від 26 грудня 2003р. № 16 // ВВСУ. - 2004. - № 2).

1.  Погашення судимості - це автоматичне її припинення спливом певних строків, передбачених у ст. 89 КК, за умови невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.
2.  Зняттям судимості є припинення її ухвалою суду (див. ст. 91 КК).
3.  Погашення та зняття судимості є остаточними: судимість не може бути понов­лена незалежно від подальшої поведінки особи і навіть вчинення нею нового злочину.