Такими, що не мають судимості, визнаються:

1.  особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іс­питового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2.  жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування по­карання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додатко­вого покарання;
3.  особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займати­ся певною діяльністю після виконання цього покарання;
4.  особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військово­службовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які від­були покарання на гауптвахті замість арешту;
5.  особи, засуджені до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
6.  особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття по­карання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
7.  особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штра­фу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
8.  особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штра­фу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
9.  особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штра­фу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

(Стаття 89 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4025-У1 від 15 листопада 2011 р.)

1.  Стаття 89 КК установлює диференційовані строки погашення судимості залеж­но від виду і строку (розміру) покарання, яке було відбуте винним, а також від кате­горії злочинів - ступеня їх тяжкості (ст. 12 КК). Так, відповідно до пп. 1 і 2 ст. 89 КК в осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 79 КК), су­димість погашається при сприятливому закінченні іспитового строку, тобто, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину або рішення про звіль­нення не буде відмінено за іншими підставами, передбаченими в законі (ч. 2 ст. 78 КК). Якщо таким особам було призначено вироком додаткове покарання, строк якого перевищує іспитовий строк (наприклад, передбачене ст. 55 КК), судимість погашаєть­ся після відбуття цього додаткового покарання, тобто ці особи вважаються такими, що не мають судимості після відбуття додаткового покарання.
2.  У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття покарання або звільнення від нього. Так, відповідно до пп. 3 і 4 ст. 89 КК судимість погашається з моменту відбуття таких покарань, як позбавлення права займати певні посади або

 
займатися певною діяльністю (ст. 55 КК), службових обмежень для військовослуж­бовця (ст. 58 КК), тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК), або з моменту дострокового звільнення від цих видів покарань. Так само погашається судимість у випадках відбуття покарання військовослужбовцем на гауп­твахті замість арешту.

1. Відповідно до пп. 5-9 ст. 89 КК судимість погашається перебігом певного, перед­баченого в законі, строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання.

Тривалість цих строків встановлюється залежно від виду покарання та від кате­горії злочинів із урахуванням їх класифікації за ступенем тяжкості (ч. 3 п. 4 ППВСУ від 26 грудня 2003 р.).

Так, за п. 5 ст. 89 КК встановлюється строк погашення судимості один рік, якщо особи відбули покарання у виді штрафу, призначеного як основне покарання в роз­мірі не більше трьох тисяч н. м. д. г., виправних робіт або арешту. Таким чином, у цих випадках тривалість строків погашення судимості залежить тільки від виду, відбуто­го засудженим покарання, а стосовно штрафу - ще й від його розміру.

Лише від виду відбутого покарання залежить строк погашення судимості й у осіб, засуджених до обмеження волі. У таких осіб строк погашення судимості згідно з п. 6 ст. 89 КК складає два роки. Такий саме строк погашення судимості встановлений за­коном і у випадках засудження до позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості. Отже, у таких осіб тривалість строку погашення судимості залежить і від ступеня тяжкості вчиненого ними злочину, і від виду (позбавлення волі) відбутого за такий злочин покарання.

У пунктах 7-9 ст. 89 КК строки погашення судимості при засудженні осіб до по­збавлення волі або основного покарання у виді штрафу диференціюються залежно від категорії тяжкості злочинів, до якої належить вчинений засудженим злочин. При засудженні таких осіб за злочини середньої тяжкості строк погашення судимості складає три роки; при засудженні за тяжкі злочини - шість років, а за особливо тяж­кі - вісім років.

Закінчення передбачених ст. 89 КК строків і невчинення впродовж їх нового злочину автоматично припиняє стан судимості й особа вважається такою, що її не має.