• як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;
• для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;
• для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;
• для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;
• для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

У зв'язку з цим вважаємо за доцільне нагадати, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [330] ОРД здійснюється в інтересах кримінального судочинства. Використання слідчим даних, що отримані від оперативних підрозділів, істотно підвищують обґрунтованість рішень, які приймаються як про саму порушену справу, так і про проведення слідчих дій, прийняття важливих процесуальних дій. Зазначимо, що це ні в якому ступені не торкається процесуальної самостійності слідчого, який згідно з ч.1 ст. 114 КПК України [382] всі рішення про напрям слідства та про проведення слідчих дій приймає самостійно. Одночасно оперативні співробітники орієнтуються на підвищення надійності наданої інформації. Що стосується критеріїв оцінки ступеня готовності конкретних матеріалів та порядку передачі їх слідчому для прийняття рішень по них, то це не виходить за звичайне коло питань, що повсякденно вирішуються в практичній роботі.

Необхідність визначення підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності обумовлена існуючими особливостями та можливостями одержання інформації оперативними підрозділами. Крім роботи "від факту", тобто, від злочину, що вже здійснився, пошук інформації йде і по другому каналу — "від особи", тобто, при здійсненні оперативно-розшукової діяльності серед кримінально-активних категорій осіб. Найбільш наочним прикладом роботи "від особи" є одержання інформації за рахунок проникнення в злочинне угрупування негласного співробітника оперативного підрозділу або особи, що співпрацює з ним [379]. Однак, при всій важливості дотримання принципу конспіративності це правило не повинно тлумачитися як заборона на передачу інформації із оперативних підрозділів (що не рівнозначно передачі від безпосереднього джерела) в слідчі органи або до суду, оскільки абсолютна заборона апріорі робить значну частину зібраних даних безкорисною. Пошук інформації можливий також під час віктимологічної профілактики.

Незважаючи на те, що фіксація фактичних даних при ОРД в багатьох випадках орієнтована на подальше їх використання в кримінальному процесі, це поняття безпосередньо пов'язано саме з документуванням, що стає органічною частиною змісту ОРД. У випадку передачі даних з таких документів в розпорядження органу розслідування або до суду вони можуть бути з повною підставою віднесені до одного з видів джерел доказів — інших документів (ч. 2 ст. 65 КПК України [382]). Питання про перевірку їх достовірності вирішується в звичайному порядку, як і відносно інших фактичних даних, що здобули статут доказів за кримінальною справою. Переваги, що характерні ОРД при зборі інформації про злочин, більш успішно можуть бути реалізовані тільки в межах процесу доказування, який встановлений законом, тобто, за рахунок послідовного їх "підключення" до процедур, що передбачені кримінально-процесуальним законом. Оперативно-розшукові підрозділи вирішують завдання надання юридичної чинності якому-небудь акту, дії за рахунок дій, що здійснюються до моменту надання слідчому (а у відповідних випадках — і прокурору), а слідчий від моменту надходження до нього таких даних і до закінчення розслідування [379]. Треба відзначити, що на момент одержання даних від оперативно-розшукових підрозділів складається наступна ситуація:

• мається значуща для справи інформація;
• інформація одержана правомочною на те особою з числа співробітників відповідного підрозділу;
• факт отримання інформації за рахунок оперативно-розшукових заходів, що передбачені законом, відомий слідчому (а в деяких випадках — прокурору).

Наявність зазначених умов знімає питання про законність походження, одержання даних, оскільки одна із сторін виконала необхідні вимоги в цій частині, що засновані на законі. При цьому виникають випадки, коли неможливо або недоцільно легалізувати оперативно-розшукові дані, маючи на увазі міркування щодо оперативності та таємності, в тому числі і особистої безпеки джерел інформації. Оцінка правильності такого рішення надається в кожному випадку індивідуально, і, як в будь-якій роботі, трапляються помилки.

Варто зауважити, що в момент постановки питання про порушення кримінальної справи починається взаємодія слідчого з оперативними співробітниками. При цьому слідчий може помітити в матеріалах і такі важливі для слідства деталі, на які оперативні співробітники не звернули увагу, краще помітити так звану судову перспективу. Таким чином, він може виказати оперативному співробітнику думку як про готовність оперативних матеріалів до реалізації, так і про необхідність одержання додаткових матеріалів, без яких неможливо прийняти рішення про порушення кримінальної справи. Критерієм того, що на основі інформації, що є в оперативних матеріалах, можна порушити кримінальну справу, становить наявність в них даних про здійснений злочин чи той, що підготовлюється, які необхідним чином зафіксовані та достатні для кваліфікації злочину (час, місце, спосіб, збитки, конкретні обставини) та розшуку злочинця, а по деяким категоріям справ (за винятком справ про фальшивомонетництво) – і про осіб, що причетні до злочину [379].

Вважаємо за необхідне зауважити, що успіх, результативність роботи по розкриттю та розслідуванню злочинів значною мірою залежать від добре налагодженої взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. В ситуаціях, коли взаємодія починається з моменту постановки питання про порушення кримінальної справи за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, оцінці підлягають: законність підстав; достатність засад; доцільність порушення кримінальної справи на цей момент. Для вирішення питання про порушення кримінальної справи оперативні співробітники можуть направити до слідчих апаратів протоколи огляду місця події, заяви та повідомлення громадян, довідки (акти) судмедосвідомлення, висновки державних та відомчих інспекцій, бухгалтерські документи та інші матеріали. Відомо, що однією з форм взаємодії є робота слідчо-оперативних груп (СОГ). Вперше в законодавстві про це згадується в Законі України. "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" [322]. Робота в таких групах є однією з форм взаємодії слідчих та оперативних підрозділів, в тому числі – різних відомств, за найбільш складними для розкриття та розслідування справами, що знаходяться у впровадженні всіх відомств, що мають самостійні слідчі апарати, – прокуратури, органів внутрішніх справ та служби безпеки.

Слід відзначити, що закони України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" дозволяють суттєво підсилити боротьбу з кримінальною злочинністю за умовами глибокого знання можливостей, що виходять з їх положень, дійсного їх використання у практичній роботі і подальшого удосконалення правового та матеріального забезпечення оперативно-розшукової діяльності. Також хотілося звернути особливу увагу на ідею захисту осіб, що сприяли розкриттю злочинів, в тому числі потерпілих та свідків, за допомогою всіх заходів. Це пов'язано з тим, що інформація про них (відомості про місце проживання, роботу, склад сім'ї громадян, що приймають участь в кримінальному судочинстві) не повинна бути одержаною зацікавленими особами, в першу чергу, в зв'язку з існуючим станом злочинності. Правові гарантії в цій частині передбачені в Законі України. "Про забезпечення безпеки осіб, що приймають участь в кримінальному судочинстві" [383].

На нашу думку, цей досить ретельний аналіз щодо проведення оперативно-розшукової роботи, одержання оперативної інформації співробітниками, що здійснюють ОРД, вимог до такої інформації з урахуванням передачі її слідчим підрозділам, взаємодії оперативних та слідчих підрозділів на правових засадах обумовлений, передусім, необхідністю одержання знання про предметну галузь, необхідністю використовувати ці знання при створенні автоматизованих інформаційно-аналітичних систем та при інформатизації в цілому оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ України. Безумовно, ефективність використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності за зазначеними напрямками [330] буде зростати, якщо вони будуть опрацьовані в інформаційно-аналітичних системах і передані каналами електронної пошти. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" [330] оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених ст. 6 цього Закону підстав надається право, зокрема:

• знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;
• створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи.

Так, наприклад, в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю створюються спеціалізовані автоматизовані інформаційні підсистеми, що дозволяють вирішувати поставлені завдання. Вважаємо за доцільне для усвідомлення завдань, що виконуються Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю в області, розглянути структуру цього спецпідрозділу:

1. Оперативні підрозділи:

• відділ узагальнення оперативної інформації, аналізу та прогнозування;
• чергова частина;
• відділ обробки інформації АІПС;
• відділ оперативно-технічного забезпечення;
• відділ кримінальної розвідки;
• відділ тактичної розвідки та оперативних розробок у сфері кредитно-фінансової та банківської системи;
• слідче управління;
• відділ тактичної розвідки та оперативних розробок в комерційних структурах та сфері зовнішньоекономічної діяльності;
• відділ тактичної розвідки та оперативних розробок відносно кваліфікованих видів збарництва та бандитизму;
• відділ тактичної розвідки та оперативних розробок у сфері в УВП, СІЗО, ВТУ;
• відділ швидкого реагування "Сокіл";

2. Допоміжні підрозділи:

• канцелярія;
• адміністративно-господарча група;
• управління кадрів;
• фінансова група.

Дозволимо нагадати, що спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Управління, відділи та відділення по боротьбі з організованою злочинністю в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і в інших містах.