• соціологічний аспект, тобто військова служба як соціальна категорія, - здійснення військовослужбовцями, які займають державні посади в державних органах,  за дорученням держави суспільно-корисної діяльності;
• політичний аспект - виконання державних доручень в інтересах держави і від імені держави;
• юридичний аспект - правове встановлення службових відносин у сфері безпеки та оборони, у ході реалізації яких досягається практичне виконання обов'язків, повноважень військовослужбовців та компетенції органів, в яких вони проходять військову службу;
• морально-етичний - проявляється у дотриманні військової дисципліни, яка базується на свідомості кожного військовослужбовця щодо свого військового обов'язку та особистої відповідальності за захист своєї Вітчизни[44].

Разом з тим військова служба, в силу свого специфічного призначення, характеру вимог до кандидатів для вступу на військову службу та обов'язків військовослужбовців, має певні відмінності та особливості порівняно з іншими видами державної служби[93], як цивільної, так і спеціалізованої[132], що й дають підстави називати її особливим видом державної служби[41,с.64].

В спеціальній літературі виділяються наступні особливості, що притаманні військовій службі: відповідність військовослужбовця медичним вимогам, а для тих, хто вступив на військову службу за контрактом, також і професійно-психологічним вимогам щодо конкретних військово-облікових спеціальностей; обов'язковість складання Військової присяги; відносини, пов'язані з проходженням військової служби, регулюються законом та іншими нормативно-правовими актами. До зазначених відносин неприйнятні норми трудового та інших галузей права;  підвищена обов'язковість  вимог військової служби; більш сурова відповідальність за службові правопорушення; чітка службова підпорядкованість вимогам командирів і начальників; наявність військових звань, що забезпечує чіткість і ясність у взаємовідносинах і субординацію військовослужбовців; наявність військової форми одягу і знаків розрізнення [151,с.91-93].

Відмінність військової служби від інших видів державної служби полягає також в об'єкті управлінських відносин та в управлінні ними. Об'єктом управлінських відносин, пов'язаних з проходженням військової служби, є суспільні відносини, що складаються, змінюються і припиняються між громадянами в процесі забезпечення оптимальних організаційних умов їх спільної діяльності в період проходження ними військової служби і які спрямовані на забезпечення національної безпеки у воєнній сфері, а цивільної та спеціалізованої - спрямовані на забезпечення спільної діяльності громадян в політичній, економічній та інших сферах. Зазначимо також, що функціональне управління цивільною і спеціалізованою службами здійснюється центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, яким є Головне управління державної служби України, підпорядковане Президентові України, і яке є свого роду "керуючим і контролюючим центром". Управління забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою [187]. Щодо військової служби, то відповідного органу, свого роду "керуючого центру" військової служби, яким би здійснювалося проведення єдиної державної політики у воєнній сфері, єдине функціональне управління цим інститутом, не передбачено[189; 254].

Таким чином, з урахуванням висловленого вище, можна дати наступне визначення військовій службі - це особливий вид державної служби, яку проходять громадяни України за призовом та за контрактом (добровільно) у військових формуваннях, утворених відповідно до закону, і яка полягає у виконанні завдань та здійсненні функцій держави щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Державну політику у сфері державної служби, тобто цілі, завдання, функції та принципи функціонування цього інституту[167], у тому числі і військової служби[82,с.24], визначає Верховна Рада України. Незважаючи на те, що поняття функцій військової служби та їх види в українському законодавстві не формалізовані, їх розгляд дозволяє усвідомити не лише основне призначення військової служби, але й виявити невирішені проблеми з метою ліквідації прогалин у правовому регулюванні її функціонування та реформування[244]. Можна констатувати, що функції військової служби є функціями держави, оскільки головною метою функціонування військової служби є практичне здійснення функцій держави, вирішення завдань щодо збройного захисту незалежності та територіальної цілісності України на підставі принципів, встановлених в Конституції та законах України. Тобто військова служба являє собою своєрідний механізм досягнення цілей, здійснення функцій та виконання завдань держави; це діяльність військовослужбовців щодо практичного виконання ними своїх службових обов'язків і компетенції того чи іншого військового формування.

Функції військової служби тісно пов'язані з завданнями. Якщо завдання відповідають на питання "що робити?", то функції - "як робити?". Функції являють собою засіб реалізації, виконання завдань [147, т. 1. c. 199]. Аналіз функцій дає змогу оцінити роль і призначення військової служби в державно-соціальному механізмі, визначити її ефективність, значимість. Ефективність діяльності Воєнної організації, яка включає в себе органи державної влади та військові формування, значною мірою залежить від чіткого розмежування повноважень і функцій між її основними військовими формуваннями та належної кваліфікації функцій щодо захисту національних інтересів у воєнній сфері [175].

Функції військової служби зумовлюються об'єктивними закономірностями. Зміст кожної функції визначено метою, яка стоїть перед державою в цілому і перед військовою службою зокрема; сферою діяльності та завданнями, що виконуються; особливостями військово-службових повноважень. Вони сприяють досягненню відповідних цілей правового регулювання військово-службових відносин і виконанню військовою службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення.

В результаті здійснення аналізу наукової та спеціальної літератури[55] можна виділити загальні як для цивільної державної, так і для військової служби такі  основні функції: правозастосовча; правотворча; правозахисна; регулююча; організуюча; примусу.

В залежності від спрямованості функції військової служби можна поділити на внутрішні і зовнішні. В.В. Говоруха здійснює класифікацію функцій військової служби відповідно до зовнішніх та внутрішніх загроз національним інтересам держави [51]. На нашу думку з таким підходом до здійснення класифікації функцій військової служби не можна погодитися. В зарубіжних країнах в залежності від напрямів загроз державі класифікація здійснюється щодо завдань військової служби. Так, у Великобританії в залежності від напряму загроз існують відповідні оборонні цілі, а кожна оборонна ціль має низку військових завдань [280].

Внутрішні функції уособлюють управлінські зв'язки між суб'єктами і об'єктами управління всередині того чи іншого військового формування, а також між центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм військовими формуваннями. Зовнішні ж функції характеризують процес впливу військових органів на суспільні процеси в державі та їхню міжнародну діяльність по відновленню або підтриманню миру і правопорядку в регіоні та у світі.

За критеріями змісту, характеру та об'єму впливу функції військової служби можна розподілити на: основні, загальні, специфічні, спеціальні і додаткові. Основні функції - це ті, заради яких політична влада і запроваджує військову службу, тобто які пов'язані з обороною держави, а також відображають суть і зміст управлінської діяльності у військовій сфері на всіх рівнях. До них можна віднести: керівництво; організацію; координацію; планування; контроль; регулювання; інформаційне забезпечення.

Існують й інші класифікації основних функцій, які поділяються на: стримування та запобігання воєнним конфліктам;  підготовку до відбиття можливої агресії; відбиття збройної агресії [129] тощо.

Загальні функції забезпечують повсякденну діяльність військових формувань. Серед загальних функцій військової служби можна виділити наступні: здійснення  кадрової політики у військовій сфері[160,с.40]; комплектування військових формувань військово-навченим персоналом з урахуванням здібностей, професійних, особистих і моральних якостей; організація проходження військової служби; підготовка населення і території держави до оборони[300] тощо.

Специфічні функції військової служби - це функції, що притаманні лише військовій службі і жодному іншому виду державної служби. Можна виділити таку специфічну функцію, як: участь у забезпеченні міжнародної безпеки і миру, що здійснюється через залучення військових підрозділів до здійснення міжнародних миротворчих операцій та боротьби з тероризмом; протидія діяльності спецслужб іноземних держав в Україні тощо [256].

Спеціальні функції військової служби відображають особливості об'єкта управління. Вони реалізуються, як правило, в окремих сферах і детерміновані в основному потребами цих об'єктів. До них можна віднести наступні функції: проведення різних досліджень; вивчення громадської думки щодо ефективності діяльності військової служби тощо. Крім цих функцій, є й такі, які притаманні лише для кожного з них, в залежності від того, які завдання ними виконуються[251; 252]. Так можна назвати таку спеціальну, не властиву військовій службі функцію, як забезпечення охорони державної таємниці в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях [214].

Додаткові функції військової служби призначені для обслуговування військових органів (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально-технічне та фінансове забезпечення тощо). 

З урахуванням висловлених вище міркувань щодо призначення, мети та функцій військової служби визначаються її завдання. Завдання військової служби  -  це складова мети функціонування держави. В завданнях проявляються сутність і зміст військової служби. Завдання втілюються в життя через реалізацію функцій. Завдання мають вихідне значення по відношенню до функцій, є їхніми передумовами [147, т.1. с.199]. Одними з основних завдань є охорона та захист інтересів суспільства, прав і свобод громадян, що проявляється у здійсненні оборони держави, її незалежності та забезпечення територіальної цілісності держави.

Із завданням забезпечення територіальної цілісності держави тісно пов'язане завдання, що полягає в забезпеченні ефективності функціонування військової служби на основі вдосконалення механізмів її функціонування, впровадження нових досягнень науки і техніки, методів управління[303].

В залежності від їх спрямування завдання військової служби можна поділити на зовнішні та внутрішні[201; 202]. Природне призначення військової служби полягає у виконанні завдань зовнішнього характеру, тобто усунення зовнішньонаправленої загрози[119], що показово для країн сталої демократії. Виконання завдань внутрішнього характеру в цих країнах покладено на такі воєнізовані формування, як: жандармерія, національна гвардія, карабінери тощо. Т. Н. Вінклер, досліджуючи питання воєнної реформи та демократичного контролю за сферою національної безпеки, зазначає, що всередині країни збройні сили повинні лише надавати допомогу поліції або внутрішнім силам безпеки і бути під суворим підпорядкуванням оперативного командування, а також під політичним контролем цивільної влади[80].