Поступ України до Європейського співтовариства передбачає зайняття міцних позицій у всіх сферах, і насамперед, в інформаційній. Аналіз сучасних світових процесів дає змогу впевнено стверджувати, що значення інформації в суспільних відносинах стрімко зростає. Внаслідок цього інформатизація визначилася як домінуюча галузь та рушійна сила, завданням якої є впровадження сучасних інформаційних технологій в усі сфери суспільної діяльності.

З моменту проголошення державної незалежності України створюється національна система регулювання суспільних інформаційних відносин і процесу інформатизації з урахуванням темпів їхнього проникнення в різні, насамперед пріоритетні, сфери суспільного життя.

В процесі впорядкування і врегулювання цих відносин на державному рівні виникає потреба визначення порядку функціонування, обігу та захисту інформації. У свою чергу, це зумовило необхідність виділення і фіксації в державному управлінні окремого напрямку функціонування інформації, а саме інформаційного забезпечення органів виконавчої влади.

У період економічних перетворень нашого суспільства особливого значення набувають питання класифікації інформації, що надходить і виходить від органів виконавчої влади. Інформація має бути опорою, здатною привнести в систему органів виконавчої влади нові знання, досвід, форми і методи, нові технологічні розробки прийняття і реалізації управлінських рішень. Тобто йдеться про соціальну інформацію у всьому багатстві даних, фактів, подій, міркувань, суджень, особливо тієї частини, що пов'язана зі змістом управлінських процесів, які відбуваються в органах виконавчої влади. У даному випадку йдеться про особливу управлінську інформацію, а також соціальну інформацію, що трансформована через потреби працівників органів виконавчої влади.

Правильність прийнятих працівниками органів державної виконавчої влади рішень, ефективність їхньої реалізації перебувають у прямій залежності від якості інформації, яку вони використовують, її вірогідності, повноти, оперативності і форми подання. Тобто від комплексного інформаційного забезпечення органів виконавчої влади, яке ґрунтується на застосуванні перспективних інформаційних технологій, засобів зв'язку і телекомунікації. Не тільки стратегічні питання поліпшення економічного становища України, а й сучасні проблеми реформування, які стоять перед органами виконавчої влади, неможливо успішно розв'язати без їх чіткого інформаційного забезпечення та відповідного адміністративно-правового регулювання.

Існуючі проблеми  потребують нагального проведення досліджень з метою вирішення як теоретичних, так і практичних питань щодо визначення поняття, структури, функцій інформації, інформаційної сфери, інформаційного простору та інформаційного забезпечення з огляду на їх приналежність до сфери інформаційного забезпечення функціонування органів виконавчої влади.

Розглядаючи етимологічний зміст слова "інформація", необхідно вказати, що в перекладі з латинської мови воно означає "роз'яснення, виклад, відомості про предмети, явища і процеси навколишнього світу".

Інформація - це загальний нескінченний єдиний процес фундаментальних відносин, зв'язків, взаємодій, руху, маси, антимаси, мікро- та макроструктур Всесвіту [14, с. 11]. Вона є невід'ємною складовою і систем соціальної природи. Це означає, що вона пронизує всі атрибути, властивості і системи державного управління, є базою для побудови їх оптимального функціонування.

З погляду загальносистемного уявлення про сутність поняття, "інформація" має два аспекти:

1) гносеологічний аспект - інформація розглядається як повідомлення, якісне значення його змісту (семантичний аспект значеннєвого змісту інформації). Отже можна говорити про те, що інформація - це сукупність даних про дійсність, побудована на основі мислення і висновків людей або розв'язання завдань засобами з "інтелектуальними" можливостями. Або інформація - це документальні чи публічні зведення незалежно від форми їхнього представлення;

2) онтологічний аспект - інформація розглядається як кількісне значення міри пропускної спроможності каналу зв'язку (визначеності й упорядкованості (інтенсивності) потоку повідомлення в мережах передачі даних, що зветься "трафік") і упорядкування повідомлень (організаційний аспект процесу кодування/декодування і передачі/прийому інформації). Інформація в даному аспекті розглядається як упорядкована система, котру можна описати математично. При цьому під упорядкованою системою мається на увазі будь-яка алгоритмізована система з об'єктивно заданим алгоритмом, що може бути пізнаний [29, с. 24].

Законодавче визначення поняття "інформація" міститься у Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. де ст. 1 визначено, що "інформація - це документовані або привселюдно оголошені відомості про події або явища, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищі" [148].

Аналізуючи різні сфери суспільного життя, можна зробити висновок, що його суб'єкти постійно перебувають у певному інформаційному середовищі, в якому накопичується, видозмінюється й удосконалюється базова інформація, тобто інформація, що її отримує суб'єкт у процесі повсякденного спілкування. Вона поповнюється і в результаті реалізації прийнятих ним рішень їх оцінкою. Крім того, перебування у певному середовищі супроводжується особливим впливом поточної інформації. Вона може бути регулярною, що надходить систематично у певні моменти часу. Як правило, регулярна поточна інформація живить стандартні періодично повторювані процеси прийняття повсякденних рішень.

Водночас поточна інформація може мати й разовий характер. Слід зауважити, що в багатьох дослідженнях про інформацію, у системах планування та управління, як правило, головна увага приділяється поточній регулярній інформації, причому лише тій, яка фіксується у документах. Недокументована поточна інформація (телефонні розмови, особисті контакти, наради тощо), а також уся базова інформація, по суті, залишається поза увагою фахівців з інформаційних систем управління.

Варто зазначити, що в інформаційних системах управління базова і поточна недокументована інформація повинна відігравати першорядну роль при прийнятті рішень. Базова інформація формується й інтегрується з трьох головних джерел. По-перше, вона надходить із суспільних макросистем (держава, партійні та інші громадські організації, засоби масової комунікації, система освіти тощо) у вигляді масивів знань, світоглядних настанов, юридичних норм, державних директив. По-друге, вона надходить з малих груп, з якими індивід безпосередньо пов'язаний різноманітними лініями зв'язку (сім'я, трудовий колектив, референтна група, школа, громадська робота, коло друзів тощо), шляхом втілення приватних норм поведінки, певних інтересів, а також поповнення знань. По-третє, психофізіологічні чинники й особливості самого індивіда зумовлюють його темперамент, сприйнятливість, структуру емоцій. Таким чином, у тимчасовому аспекті базова інформація індивіда, так би мовити, синтезує загальнолюдський і колективний історичний досвід, індивідуальний досвід і спадкову генетичну інформацію.

У свою чергу поточна інформація актуалізує постановку конкретних соціально-економічних завдань. При цьому активізується та мобілізується й базова інформація. За загальним правилом виділяють два головних типи поточної інформації: об'єктну і суб'єктну [16, с. 26-27]. Об'єктна інформація надходить регулярно або у разовому порядку від об'єкта спостереження (в широкому розумінні, включаючи не тільки безпосередньо контрольований об'єкт, а й зовнішнє середовище).

Суб'єктна інформація орієнтована на визначення або зміну будь-яких характеристик самого індивіда, його мотивів, настанов, дій.

Переважаючі у філософсько-методологічних дослідженнях концепції інформації [16] концентруються навколо двох головних підходів, що дістали назви атрибутивної і функціональної концепцій інформації [181]. У разі видового підходу до вивчення інформації інформаційні процеси розглядаються як різновид відбивних процесів, що властиві тільки самокерованим (функціонально-кібернетичним) системам, причому сама інформація інтерпретується як відображення, що використовується в управлінні. Логічно постає питання, якої ж концепції інформації доцільно дотримуватися під час аналізу сутності процесів управління?

Завданню осмислення природи управління більше відповідає видова концепція, оскільки вона з самого початку розроблювалась у тісному співвідношенні з вивченням процесів управління. Загальновизнано, що функціональна точка зору на інформацію найбільше пов'язана з традиційним розумінням цього поняття. Інформація в рамках функціональної концепції виступає як багатогранне явище, що має три головні якісно відмінні види визначень, або три аспекти: синтаксичний, семантичний і прагматичний.

Синтаксична сторона інформації характеризує внутрішні особливості образу, що використовується в управлінні, його структуру, складність, організованість.

Інформація цікава не сама по собі, а як "представник" будь-якого об'єкта або явища. Співвідношення інформації з вихідним об'єктом становить суть семантичного визначення інформації.

У свою чергу, прагматичний аспект інформації характеризує її спроможність впливати на процеси управління в системі з огляду на її корисність або шкідливість. Якщо виходити з видової (функціональної) концепції інформації, то вищезазначені види її визначень є фундаментом розуміння інформації як специфічного явища.

Зазначимо, що протягом останніх років поняття інформації безупинно розвивається, його зміст збагачується і поглиблюється, відбувається становлення загальнонаукового і категоріального статусу поняття інформації [1; 70; 175; 182]. З поглибленням інформаційного підходу під час вивчення різноманітних об'єктів і явищ дедалі ширше застосовується поняття "метаінформація", що виражає ідею різнорівневості інформаційних феноменів, той факт, що всередині самої інформації варто вирізняти своєрідну ієрархію, причому одночасно в ряді аспектів.

Однак зміст метаінформації дослідники трактують поки що неоднозначно. Найчастіше її вважають інформацією про інформацію [44, с. 39], тобто інформацією вищих порядків, похідною від вихідної інформації, свого роду "надбудовою".  Прогрес у різнобічному дослідженні інформації та управлінні нею і розвиток інформаційного підходу до пізнання дійсності стають останнім часом дедалі більше взаємозалежними.

Найбільш багатогранно і яскраво виявляється інформаційний підхід у науках про людину, про її пізнавальну і практичну діяльність, про суспільство та його розвиток. Закономірно, що саме у сфері соціальних процесів з особливою силою відчувається органічна єдність інформації та управління. Проблема наукового управління процесами суспільного розвитку посідає значне місце в нормативно-правових актах останнього періоду, прийнятих законодавчою та виконавчою владою. Одним із важливих інструментів дослідження і практичного розв'язання проблеми наукового управління суспільством виступає поняття соціальної інформації, що поєднує у собі всі різновиди інформації в суспільстві [16, с. 30].