Розглянутий нами зміст поняття "інформація" дає змогу перейти до висвітлення його складового елемента - інформаційної сфери. Особливістю розвитку сучасного суспільства є збільшення ролі інформаційної сфери в житті людини, а відповідно й інформаційної діяльності. Так, згідно із ст. 12 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., "інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави" [148]. Основні напрямки інформаційної діяльності: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. Основні види інформаційної діяльності: одержання, використання, поширення та зберігання інформації. На сьогодні в національному законодавстві не легалізовано поняття "інформаційна сфера". Вважаємо, що нині як на побутовому, так і на науковому рівні інформаційна сфера розглядається як така, що формується та розвивається під час інформаційної діяльності.

На сьогодні інформаційна сфера розглядається і як відносно самостійна сфера, і як допоміжна стосовно інших видів діяльності. В останньому випадку йдеться про те, що інформаційна сфера обслуговує практично усі аспекти  суспільного життя (економіку, політику, управління, науку, культуру, побут, сім'ю), тобто займає підлегле положення.

Як у першому, так і в другому випадку мається на увазі вузьке тлумачення поняття "інформаційна сфера". Існуюча політика держави в інформаційній сфері спрямована як на її розвиток безпосередньо, так і на підвищення з її допомогою ефективності розвитку державності, безпеки, оборони, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи, соціальної сфери, галузей екології та використання природних ресурсів, науки, освіти і культури, міжнародного співробітництва. Багато уваги приділяється підвищенню ефективності державного управління як одній з пріоритетних функцій держави. Це підтверджується Концепцією Національної програми інформатизації [149], в якій інформатизація розглядається як важливий засіб розвитку України, та Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави" від 18 вересня 2002 р. [143]

Варто підкреслити, що відповідна державна політика проводиться і щодо підтримки розвитку даної сфери, а саме: ЗМІ, науково-технічної інформації, видавничої справи та реклами, статистики, бібліотечної та архівної справи, інформатики та обчислювальної техніки тощо. У такому вигляді ця політика легалізована та легітимізована у законах України: "Про Національну програму інформатизації" [155], "Про Концепцію Національної програми інформатизації" [149], "Про інформацію" [148] тощо.

У нових умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства інформація та новітні інформаційно-комунікаційні технології стають його  головною рушійною силою. Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про Національну програму інформатизації" "інформаційний продукт (продукція) - це документована інформація, яка підготовлена та призначена для задоволення потреб користувачів" [155].

В умовах інформаційного суспільства починає змінюватися не тільки рівень автоматизації виробництва, а й саме виробництво - продукт його стає більш ємним, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості. Виробництво інформаційного, а не матеріального продукту визначає інформаційне суспільство. Знання стає головним стратегічним ресурсом такого суспільства, інформація проникає в усі сфери суспільства та держави. Йдеться про те, що коригується поняття "інформаційна сфера". Ці процеси дуже активно відбуваються у інформаційно розвинутих державах світу, зокрема у країнах Європейського Союзу.

На сьогодні інформаційна сфера стає системоутворюючим чинником життя суспільства і держави, активно впливає на стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки країни, а у багатьох країнах і "вбирає" їх. У проекті Концепції інформаційної безпеки України, що був розроблений фахівцями Українського центру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова дається таке визначення: "інформаційна безпека (ІБ) - стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, за якого не допускається (або зводиться до мінімуму) заподіяння шкоди особі, суспільству, державі через: неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації; несанкціоноване поширення та використання інформації; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки функціонування інформаційних технологій" [13, с. 10].

Погоджуючись в основному з цим визначенням, вважаємо, що завдання забезпечення інформаційної безпеки України повинно визначатися як пріоритетне та вирішуватися превентивно стосовно інших завдань забезпечення національної безпеки. Результативність його розв'язання детермінує політичну, економічну, військову та інші складові національної безпеки України.

Система державного управління повинна мати гнучку, мобільну й ефективну систему ІБ, здатну швидко реагувати на погрози, що виникають, і нові умови діяльності. Для цього, насамперед, необхідна організація постійного спостереження за ситуацією в сферах, де можуть виникнути загрози ІБ, і перманентна перевірка можливостей існуючих систем забезпечення ІБ щодо відображення реальних і потенційних загроз. Необхідне узгодження розроблюваної нормативної правової бази розвитку інформаційного середовища і забезпечення ІБ, у першу чергу, в аспектах інтегрування України в міжнародні телекомунікаційні мережі, створення технічних засобів забезпечення ІБ, закупівель закордонних спеціалізованих програмно-технічних і телекомунікаційних засобів і їхнього використання в стратегічно важливих областях.

Поняття "інформація", "інформаційна безпека", "інформаційні технології" тісно пов'язані з поняттям "інформаційне суспільство", а саме з сучасним його трактуванням. Сьогодні існує неоднозначність у визначені цього поняття. У 1993 р. сутність інформаційного суспільства була розкрита Комісією ЄС: "Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку" [198]. На думку Європейської Комісії, інформаційним суспільством слід вважати [197]:

{посилання-36}-        суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції та породжується вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій;

{посилання-37}-        суспільство знання, тобто суспільство, в якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, здобуте завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею;

{посилання-38}-        глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не буде мати ні часових, ні просторових, ні політичних меж; яке, з одного боку, сприятиме взаємопроникненню культур, а з другого - відкриватиме кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації.

Вважається, що в майбутньому існуватиме декілька типів інформаційного суспільства, як колись існували декілька моделей індустріального суспільства. Ключовими ознаками для визначення типу суспільства будуть такі: ступінь забезпечення рівних прав доступу громадян до основного ресурсу - інформації, ступінь участі у житті суспільства та самореалізації людей із обмеженими фізичними можливостями.

Найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення інформаційного суспільства, запропоноване Арістовою І.В.: "громадянське суспільство з розвинутим інформаційним виробництвом і високим рівнем інформаційно-правової культури, в якому ефективність діяльності людей забезпечується розмаїттям послуг на основі інтелектуальних інформаційних технологій та технологій зв'язку" [16, с. 45].

Отже головними характеристиками інформаційного суспільства є: інформаційна економіка, індустрія ІП, сучасні інтелектуальні інформаційні технології та технології зв'язку, значний потенціал науки, потреба фізичних та юридичних осіб в інформації, високий рівень інформаційно-правової культури всіх суб'єктів інформаційних відносин, матеріально-технічне забезпечення різноманітних послуг.

Головною проблемою інформатизації України стає забезпечення інформаційних технологій, систем та інформаційних середовищ сучасними засобами інформатизації, основу яких становлять програмно-апаратні засоби обчислювальної техніки та зв'язку.

Україна має певний науково-технічний потенціал у галузі створення засобів інформатизації. Його основу складають 10 науково-дослідних інститутів Національної академії наук України, 18 науково-дослідних і конструкторсько-технологічних організацій і підприємств Міністерства промислової політики України та Міністерства транспорту і зв'язку України. Україна має фундаментальні досягнення в галузі інформатизації. У світі добре відомі здобутки українських вчених у створенні нетрадиційних архітектур обчислювальних машин і в системному аналізі, моделюванні, створенні штучного інтелекту. Україна досягла певного рівня концентрації наукових виробництв: понад 70% стратегічних матеріалів для електронної промисловості в Європі було вироблено на українських підприємствах, що зумовлює позитивні можливості у справі інформатизації [149].

Здійснені Арістовою І.В. комплексні дослідження розвитку інформаційного суспільства в Україні дали змогу виявити його головні тенденції [16]:

{посилання-39}1)  {посилання-40}у 90-ті рр. в Україні утворився комерційний інформаційний сектор економіки, структура і зайнятість у якому ще недостатньо досліджені;

{посилання-41}2)  {посилання-42}поширюється процес інформатизації комерційного сектора економіки. Інформатизація в бізнесі відбувається за модернізаційною схемою;

{посилання-43}3)  {посилання-44}в Україні наявні головні рушійні сили розвитку інформаційного суспільства, що відзначені експертами Європейського Союзу:

{посилання-45}-   комп'ютеризація освіти - хоча її вплив сьогодні не такий вже й великий, проте в зв'язку з конкуренцією, зростанням комп'ютерної грамотності батьків і вимог самих учнів, а також розвитком послуг мережі вона збільшуватиме соціальну роль інформаційних і телекомунікаційних технологій;

{посилання-46}-   реклама і пропаганда привабливого сучасного способу життя: електронне листування, торгівля і банківські операції, резервування подорожей, домашні читання школярів і курсові роботи студентів та інші послуги Інтернету доступні тільки тим, у кого є персональний комп'ютер;

{посилання-47}-   велика кількість електронних ігор розрахована на дітей - потенційних проповідників можливостей інформаційних і телекомунікаційних технологій;

{посилання-48}-   комфорт і зручність у будинку, офісі, в машині завжди були і залишаються важливими рушійними силами соціальних змін.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій, конвергенція інформаційних систем, комунікацій різних видів та інформаційної індустрії призводять до необхідності перегляду уявлення про інформаційне середовище та його місце в суспільстві. Багато країн приймають нові закони, реформують діяльність державних органів, відповідальних за формування і проведення інформаційної і телекомунікаційної політики.

Найважливішим фактором інформатизації повинна стати відповідна державна політика, пріоритетні напрями якої закладені у Національній програмі інформатизації, а також ефективний механізм її реалізації.