М. Годунов, Т.Г. Морщакова, С.П. Сереброва, Г.В. Юркова при визначенні поняття строку слушно зосереджують увагу на тому, що строки є різновидом кримінально-процесуальних  гарантій.

 Так, М. Годунов зазначає, що строки у кримінальному судочинстві - це час, встановлений законом для здійснення визначеної (або певної) судової дії, або час, протягом якого зберігається та чи інша процесуальна гарантія [43, с. 7].

С.П. Сереброва, даючи визначення процесуальних строків, зазначає, що це встановлені кримінально-процесуальним законом проміжки часу, призначені для здійснення (чи нездійснення) певних процесуальних дій, які представляють собою процесуальні гарантії [339, с. 169]. 

У такому ж плані, але трохи докладніше висловлюється Т.Г. Морщакова, яка  вважає, що встановлені  в  кримінально-процесуальному  законодавстві  строки  є складовою частиною в системі діючих процесуальних гарантій і служать разом з іншими процесуальними засобами досягненню завдань кримінального судочинства у кожній справі [211, с. 121].

 У свою чергу, Г.В. Юркова підкреслює, що чітка законодавча регламентація кримінально-процесуальних строків - це важлива гарантія прав і законних інтересів учасників процесу, що полягає в обмеженні часу для виконання тих чи інших процесуальних дій [379, с. 36-37].

Незважаючи на те, що різні автори дають, як правило, дещо відмінні один від одного визначення, кожне з них, як вірно зазначає І.В. Маслов, вказує на наступні властивості кримінально-процесуальних строків: 1) кримінально-процесуальний строк є встановлений кримінально-процесуальним законом, підзаконним нормативним актом або рішенням уповноваженої на те посадової особи період (проміжок, відрізок) часу, що має у своїй основі властивості філософської категорії часу: безперервність, порядок подій, що змінюють одна одну, плин від минулого через сьогодення до майбутнього та ін.; 2) через свій формалізований припис закону, характер його тривалості, порядок обчислення, продовження, зупинення, поновлення, кримінально-процесуальний строк здобуває ряд властивостей, які не притаманні часу; 3) в період часу, що складає процесуальний строк, суб'єкти кримінально-процесуальних відносин мають право або зобов'язані вчинити певні процесуальні дії або утриматися від їх вчинення і, таким чином, процесуальні строки по своїй суті є різновидом кримінально-процесуальних гарантій [186, с. 19].

 Таким чином, під строком у кримінальному процесі слід розуміти встановлений і врегульований кримінально-процесуальним законом на основі положень Конституції України та міжнародно-правових документів1, а також, підзаконним нормативно-правовим актом або рішенням уповноваженої на те посадової особи (органу) обов'язковий для виконання визначений момент або період (відрізок) часу, необхідний для вчинення чи утримання від вчинення суб'єктами кримінально-процесуальних правовідносин певних процесуальних дій або прийняття й оформлення процесуальних рішень, з перебігом якого починається й завершується провадження в конкретній стадії судочинства, виникають, змінюються або припиняються права і обов'язки та настає процесуальна відповідальність суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності.

У зв'язку з цим, пропонуємо доповнити чинний КПК (ст. 32) та його проект (ст. 6) відповідним пунктом, у якому б зазначалося поняття строку.   

Не можна недооцінювати значення строків у кримінальному процесі1. Будь-який строк, незалежно від способу його встановлення, призначення та тривалості, має велике значення. Перш за все, строки є найважливішим засобом, що слугує для стійкості права взагалі і впорядкуванню суспільних відносин, без якого практично неможливо уявити жодного нормативного акту, якою б юридичною силою він не був наділений. Встановлення в законі порядку обчислення, продовження і поновлення строків обумовлюється необхідністю досягнення завдань кримінального судочинства та забезпечення законних інтересів і прав суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Як слушно зазначав О.М. Ларін, "строками досудового розслідування і судового розгляду визначається продуктивність праці слідчих та суддів, а отже, і витрати матеріальних засобів на здійснення судочинства" [162, с. 26]. 

Встановлення в законі процесуальних строків полягає в тому, щоб швидкість судочинства не була надмірною й не перетворювалась би в невиправдану поспішність, щоб часові межі кримінально-процесуальної діяльності дозволяли б всім її учасникам реалізувати свої повноваження, а органам, які безпосередньо провадять кримінальний процес, вирішити покладені на них завдання. Видатний австрійський письменник Франц Кафка у своєму знаменитому романі-притчі "Процес" писав: "З одного боку, швидке закінчення процесу відповідає загальним інтересам, але, з другого боку, розслідування має бути докладним у щонайменших подробицях, проте не забирати надто багато часу з огляду на пов'язані з ним величезні зусилля" [128, с. 30-31].

 Економія часу в кримінальному судочинстві є неприпустимою, якщо вона протирічить завданню охорони прав людини і прийняттю законних та обґрунтованих рішень. Це погоджується і з вимогою суворого дотримання процесуальних строків, які надані суб'єктам кримінального процесу для реалізації їхніх прав. Відомий російський процесуаліст В.П. Даневський з цього приводу писав: "Інтереси правосуддя й особи не повинні бути принесені в жертву швидкості провадження, особливо у справах серйозних" [63, с. 83].

Процесуальні строки є необхідним організаційним заходом, що забезпечує оперативність та ефективність розслідування злочинів, а також судового розгляду кримінальних справ. Організуюче значення встановлених законом строків визначається тим, що вони забезпечують достатній час та обумовлюють необхідні темпи вирішення завдань, які стоять перед органами та посадовими особами, що безпосередньо провадять кримінальне судочинство. Без наявності встановлених кримінально-процесуальним законом строків, без їх належного дотримання при здійсненні кримінального судочинства виникатимуть безліч  порушень прав та законних інтересів особи, які усунути і поновити дуже складно, а іноді, неможливо.