Накази центральних органів виконавчої влади. Серед джерел правового регулювання публічної служби важливу роль відведено нормативним наказам центральних органів виконавчої влади. Відповідно до своєї компетенції зазначені органи повноважні видавати нормативні накази з питань публічної служби. Аналіз чинного законодавства про публічну службу свідчить про те, що кількість відомчих нормативно-правових актів, що стосуються публічної служби, невпинно зростає. Цей факт має як позитивне (оперативне вирішення важливих питань), так і певною мірою негативне значення, оскільки у деяких випадках нормативне регулювання окремих питань публічної служби підзаконними нормативними актами має на меті заповнити прогалину законодавчого регулювання цього питання. Це стосується насамперед державної служби.

Серед нормативно-правових актів у першу чергу слід виокремити накази Головного управління державної служби України (надалі - Головдержслужби) як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, наділеним повноваженнями видавати накази у сфері державної служби, зокрема: "Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця" [141], "Про ведення обліку державних органів, установ і організацій, керівні працівники та спеціалісти яких віднесені до категорій державних службовців, та реєстру посад державних службовців" [111], "Про внесення змін до Порядку оформлення документів для розгляду питання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі" [120], "Про затвердження

Положення про конкурсний відбір талановитої молоді для навчання за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців освітньої галузі "Державне управління" та професійними програмами функціональної спеціалізації "Державна служба"" [145], "Про затвердження Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців" [142] та ін.

У межах своїх повноважень інші центральні органи виконавчої влади видають накази щодо питань публічної служби відповідно до предмета ведення: наказ Міністерства охорони здоров' я України "Про затвердження форми і Порядку видачі медичної довідки про стан здоров'я претендентів на посади керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих держадміністрацій" [155], наказ МВС України "Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ" [143] тощо.

Отже, функціонування публічної служби регулюється великою кількістю законодавчих актів, що є несистематизо- ваними і розпорошеними. Це створює значні ускладнення для їх застосування, а також безліч правових колізій. З огляду на існуючий масив нормативних актів у галузі публічної служби пропонуємо розпочати законотворчий процес з ухвалення Основ законодавства про публічну службу, якими б визначалися правові, організаційні, економічні та соціальні засади публічної служби, з подальшим прийняттям Кодексу публічної служби, який би шляхом об'єднання та систематизації норм права врегулював суспільні відносини та створив узгоджену нормативно-правову базу в цій сфері.