• як закономірний процес реформування системи ОВС України - 37,4 %;
• як спроба збалансувати бюджетну політику держави та органів місцевого самоврядування - 26,2 %;
• як черговий експеримент у галузі охорони громадського порядку - 29 % (Додаток Б).

Крім особливостей правоохоронної діяльності в Україні, необхідно враховувати також особливості функціонування в нашій державі органів місцевого самоврядування.

Сучасна доктрина місцевого самоврядування виходить з того, що органи місцевого самоврядування наділяються правом здійснювати повноваження у сфері охорони громадського порядку. Такий вид діяльності тісно пов’язується з функціонуванням правоохоронних органів виконавчої влади, суду, прокуратури, різноманітних державних служб, інспекцій, що здійснюють функції нагляду та контролю за дотриманням законності та правопорядку.

Право територіальних громад впливати на стан громадського порядку на своїй території підтверджується результатами опитування. 69,7 % респондентів вважають таке право безперечним (Додаток А).

В Конституції України місцевому самоврядуванню присвячено XI розділ де визначено право за жителями села, селищ та міст самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах чинного законодавства. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. У відповідності до статті 92 Конституції України засади місцевого самоврядування визначаються виключно законами України [1].

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року регламентує права територіальних громад - жителів, об´єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільного об´єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Адміністративно-територіальними одиницями виступають область, район, місто, район у місті, селище, село [77].

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об´єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [77].

Одним із напрямів політики нашої держави в цій сфері є становлення системи місцевого самоврядування в умовах адміністративної реформи в Україні, яка була започаткована ще у 1998 році [4], але в силу різних причин не досягнула належного результату.

Процес реформування системи місцевого самоврядування в Україні розпочався з Указу Президента України “Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні” від 30 серпня 2001 року, в якому зазначено, що “особливо важливим фактором становлення громадянського суспільства в нашій державі є розвиток місцевого самоврядування” [78].

З метою державної підтримки місцевого самоврядування Кабінет Міністрів України окреслив дії як органів місцевого самоврядування різного рівня, так і органів виконавчої влади, громадських організацій та об’єднань державного та недержавного спрямування, які займаються проблемами органів місцевого самоврядування, у формі видання розпоряджень “Про заходи щодо виконання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні” [79] та “Про заходи щодо реалізації Концепції державної регіональної політики” [80]. Цими розпорядженнями створена можливість більш ефективної роботи в напрямку реформування органів місцевого самоврядування.

Оскільки Україна одним із найважливіших напрямів свого розвитку поставила завдання на входження до європейського співтовариства, то актуальність приведення структури органів місцевого самоврядування до міжнародних стандартів не викликає сумнівів. Зрозуміло, що існуючі місцеві органи влади не відповідають європейським стандартам, на які орієнтується наша держава.

З метою приведення системи місцевого самоврядування до міжнародних стандартів 15 липня 1997 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування” [81]. Ратифікований документ встановлює концепцію, сферу компетенції місцевого самоврядування, закріплює основні права та правовий захист місцевого самоврядування.

В преамбулі Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року сказано, що місцеве самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму. Зокрема, Європейська Хартія місцевого самоврядування закріпила право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення (Ст. 3 Концепції місцевого самоврядування). Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи [82].

На виконання цих положень розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. схвалено Концепцію Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування “Європейська хартія місцевого самоврядування” [83]

Ще раніше, 7 червня 2001 року, прийнято Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” [84], а 7 грудня 2002 року, на двадцятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД, “Модельний закон про загальні принципи і порядок надання органам місцевого самоврядування окремих державних повноважень” [85].

Крім цього, 7 лютого 2002 року було прийнято Закон України “Про Генеральну схему планування території України” [86], 8 вересня 2005 року Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” [87], а 21 липня 2006 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року” [88]. Ця нормативно-правова база лежить в основі сучасного процесу реформування системи органів місцевого самоврядування в Україні.

Проте, на думку В.С. Куйбіди, сучасний стан муніципальної реформи в Україні характеризується неготовністю до неї управлінської еліти, в тому числі і місцевої, відсутністю ідеології державного будівництва, втратою традицій української муніципальної школи, поширенням утриманських настроїв, сформованих тривалим періодом придушення місцевої ініціативи державною владою, що носила тоталітарний характер. Розвиваючи місцеве самоврядування, держава повинна надати йому самостійність для розкриття потенціалу людини і місцевих громад. Інакше кажучи, місцеве самоврядування без державної підтримки сформуватися не може, але водночас воно потребує і надійного захисту від неї ж [89, с. 16].

Сьогодні зростає роль громадянського суспільства, яке має певні повноваження поряд із державою. На відміну від держави, її представницьких органів громадянське суспільство реалізовує свої права через органи місцевого самоврядування. Обов’язки держави щодо забезпечення прав громадян в сфері охорони громадського порядку та права громадянського суспільства на самостійне управління цією галуззю повинно реалізовуватись органами внутрішніх справ, зокрема місцевою міліцією. Адміністративно-правова природа органів місцевої міліції характеризується та обумовлюється як процедурою утворення, так і формами взаємодії з органами місцевого самоврядування та МВС. Отже, ОММ є специфічним органом публічної влади, який утворюється на підстав рішення органів місцевого самоврядування. 

Правова держава ніколи не обмежується юридичною фіксацією прав громадян. Проголошуючи права і свободи, держава повинна гарантувати їх здійснення [90, с. 170].

Україна як держава надала право самоврядування місцевим громадам. Вони, через представницькі органи, впливають на процеси управління та організації охорони правопорядку на своїй території у визначених законом формах. Наприклад, ухвалою Львівської міської ради № 157 від 21.09.2006 року створено комісію депутатської діяльності та законності, яка:

• готує пропозиції щодо створення, відповідно до закону, міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішує питання про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання.
• співпрацює з органами суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ, адвокатури, митними органами.
• заслуховує повідомлення керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, вносить пропозиції ради про порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною [91].

Відповідно до положень пункту 3 статті 4 Європейської хартії самоврядування “муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тією чи іншою функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії” [82].

Отже, фактично, держава може делегувати, а місцеві громади брати на себе відповідальність за функціонування органів місцевої міліції. Це дасть відповідну характеристику місцевій владі, визначить ступінь довіри до неї, створить можливість використання місцевим населенням наявних важелів впливу.

Існуюче адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевої міліції не вирішує проблем фінансування органів внутрішніх справ за рахунок коштів місцевих бюджетів. Ціла низка питань потребує негайного регулювання. Це – проблеми розподілу бюджетних ресурсів, проблеми наповнення місцевих бюджетів через вдосконалення податкового законодавства, проблеми цільового використання наявних коштів органами місцевого самоврядування тощо.

На даний час органи місцевого самоврядування лише сприяють ОВС у виконанні функції охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, шляхом фінансування частини затрат у цьому напрямі.

Так, при формуванні міського бюджету м. Львова на 2008 рік передбачено кошти для зміцнення матеріально-технічної бази Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області. Для покращення матеріально-технічного забезпечення полку патрульної служби міліції при ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з організації профілактики, попередження та боротьби із злочинністю, відповідно до нормативів оснащення правоохоронних органів, виділено з міського бюджету міста Львова 2 млн. 500 тис. гривень, з них: для придбання службового автотранспорту - 1 млн. 631 тис. 750 грн. (патрульні автомобілі марки „Нива-Шевроле” - 7 одиниць; патрульні автомобілі марки „ВАЗ-21099” - 30 одиниць; мікроавтобус марки „Газель”). Для придбання засобів радіозв´язку та спецтехніки - 213 тис. 950 грн., з них: (радіостанції “Кенвуд ТК-2260” - 60 штук; автомобільні радіостанції „ІСОМ Р-110” - 37 штук; проблискові маячки СГУ - 37 штук) [92].