Естетична привабливість товару є одним з тих чинників, які впливають на рішення споживача надати перевагу одному виробу перед іншим. Особливо це стає помітним в тих випадках, коли асортимент товарів, що виконують однакову функцію, розташований близько один від одного. У цьому випадку, коли технічні характеристики різних продуктів, що пропонуються різними виробниками, є порівняно однаковими, зорова привабливість, звичайно із врахуванням ціни, буде визначати вибір споживача. Правова охорона промислових зразків виконує, таким чином, важливу функцію охорони однієї з розпізнавальних властивостей, завдяки яким виробники досягають успіху на ринку. При цьому, винагороджуючи розробника за працю, яка призвела до виготовлення промислового зразка, правова охорона є стимулом до вкладання коштів, що сприяють поліпшенню зовнішнього виду товарів. Саме сприятливі умови правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, в тому числі і промислових зразків, сприяють підвищенню виробництва. Зважаючи на вищевикладене є доцільним проведення історичного аналізу нормативно-правових актів щодо охорони прав на промислові зразки.

Історично поява правової охорони промислових зразків тісно пов'язана із зростанням індустріалізації і технології масового виробництва. У Сполученому Королівстві першим законом, що надавав правову охорону промисловим зразкам, був Закон 1787 року про нанесення рисунку і набивку лляних, бавовняних, міткалевих і муслінових тканин, який надавав правову охорону на період двох місяців "будь-якій особі, яка винайде, нанесе рисунок і набив тканину або буде змушена винайти, нанести рисунок і набивати тканину і стане власником будь-якого нового і оригінального зразка або зразків для набивання лляних, бавовняних, вовняних, міткалевих і муслінових тканин". Тим самим були визнані внесок і значення промислового зразка для розвитку текстильної промисловості.

Дію цього першого закону, що зачіпає невелику галузь промисловості, невдовзі було поширено Законом 1798 року про авторське право на твори скульптури, який надавав правову охорону новим моделям, копіям або відливкам "людських і тваринних фігур". Важливість галузей промисловості з виготовлення керамічних і фаянсових виробів, а також важлива роль промислових зразків у цих галузях промисловості були визнані завдяки додатковому поширенню правової охорони відповідно до Закону 1840 року на нові моделі, копії або відливки "будь-якого об'єкту, що предметом винаходу в скульптурі".

Відзначимо, що еволюція правової охорони промислових зразків у Франції була аналогічною Англії. Закон про охорону літературної і художньої власності 1793 року застосовувався в деяких випадках до правової охорони промислових зразків. Зокрема, розвиток текстильної промисловості невдовзі привів до прийняття в 1806 році спеціального закону, що відносився до промислових зразків. Закон від 18 березня 1806 року засновував спеціальну раду у Ліоні, що відповідала за одержання депозитів промислових зразків і за врегулювання спорів між промисловцями щодо зразків. Призначена спочатку для галузей промисловості в Ліоні, зокрема тих, що виробляли шовк, система депонування і врегулювання спеціальною радою була поширена на інші міста і через посередництво судового тлумачення на площинні і об`ємні зразки в усіх сферах промислової діяльності [1, с. 207].

Розглянувши початок правової охорони промислового дизайну в Англії та Франції, розглянемо законодавство яке безпосередньо діяло на території сучасної України.

Витоки охорони промислового зразка можна знайти в указі Олександра I "О поощрении учинивших изобретения и открытия к усовершенствованию земледелия, торговли и промыслов", якій був підписаний 7 серпня 1801 року. В указі згадуються, "винаходи, які відносяться до сфери художест", так само, як зазначені пізніше Олександром I у маніфесті ,Про привілеї на різні винаходи і відкриття в мистецтвах і ремеслах, (17 липня 1812 р) "винаходи в художествах" і в Положенні про привілеї від 22 листопада 1833 року "винаходи у мистецтвах", стали праобразом моделей і рисунків, охорона яких була введена 11 липня 1864р. [2, с.45].

Варто наголосити, що після 1917 року всі законодавчі акти Російської Імперії були скасовані, відтак виник правовий вакуум в області охорони результатів художньої творчості в промисловості.

Не зупиняючи увагу на історичні події 1918-1919 рр. в Україні, розглянемо факти які безпосередньо відносяться до теми нашого дослідження. 2-3 травня 1918 року в Україні гетьман П. Скоропадський сформував Раду Міністрів Української держави. До складу гетьманського Кабінету Міністрів увійшло 15 міністерств, у тому числі й Міністерство торгу і промисловості. Міністерства та часів Гетьманату поділялися на департаменти. Як свідчать архівні документи, у Міністерстві торгу і промисловості Української Держави справами винахідництва та охороною промислової власності займався Департамент фабрично-заводський, при якому діяв відділ винаходів "завідує справами по виданню патентів на винаходи, регіструє товарні знаки, фабричні рисунки і зразки" Для проведення експертизи, "котра має відношення до видачі патентів і реєстрації товарних знаків, фабричних рисунків і зразків" при відділі було утворено Експертний комітет.

Зауважимо, що особи, які бажали отримати охоронний документ на винахід, товарний знак чи фабричний зразок, повинні були написати заяву за встановленим зразком. До заяви потрібно було додати квиток Державної скарбниці про сплату "на депозит відділу винаходів за привілею" 30 карбованців, два примірники опису винаходу та два малюнки.

Незважаючи на буремні роки, пересічні громадяни були налаштовані на мирне життя і пристосовувались до тих побутових реалій, в які потрапили в результаті подій 1914-1918 рр. Ця тенденція спостерігається і у справах щодо оформлення свідоцтв на фабричні зразки - сурогати чаю, тютюнові вироби, махорку, ваксу [3, с. 14].

Нормативно-правові акти і законопроекти які з'явились за 1917-1919 рр. мали на меті тимчасово адаптувати до реалій часу законодавство Російської імперії. На думку історика А.М. Ферчук немає підстав для ствердження, що в цей період в Україні були закладені основи національного законодавства з охорони промислової власності.

Потребує оцінки з точки зору сучасних підходів до проблем також законодавство колишнього СРСР щодо промислових зразків, яке пройшло тривалий і досить складний шлях свого розвитку, який увінчався певними результатами. Не можна стверджувати, що зазначені результати були лише негативні, навпаки - на здобутках законодавства про промислові зразки колишнього СРСР, досягнення правової науки у цій сфері формується правова система охорони промислових зразків сучасної України. Саме це обумовлюється необхідністю короткого аналізу розвитку законодавства про промислові зразки колишнього СРСР [4, с. 19].

Відмітимо, що першим нормативним актом Радянської держави, у якому згадувалося про охорону промислових зразків, була Загальна інструкція комітету по справах винахідників до Декрету 1919 р. ,Положення про винаходи,. Стаття 17 цієї інструкції встановлювала, що моделі як найпростіші винаходи, що відрізняються головним чином зовнішньою формою, а також пропозиції, відмітні ознаки яких не можуть бути визначені в особливій формулі, реєструються Комітетом явочним порядком, тобто без експертизи представлених описів, малюнків і зразків. Однак у Правилах про заявки на винаходи й удосконалення було визначено, що ,моделі не реєструються, якщо вони свідомо для Комітету не нові,. Відповідно до зазначеної інструкції відмовлення у визнанні пропозиції винаходом не позбавляв права реєструвати пропозиція як модель. Заявникам видавалися свідоцтва на моделі [5]. Цікаво зазначити, що жодного свідоцтва по цьому декреті видано не було.

Продовжуючи огляд законодавства, звернемо увагу, що з переходом до НЕПу постановою ВЦВК від 22 травня 1922 р. "Про основні приватні і майнові права, які визнаються РРФСР, охороняються її законом і захищаються судами" було передбачено надання громадянам майнових прав на винаходи, промислові моделі і малюнки в межах встановлених особливим законом [6, с. 65-66].

Вивчивши Звід Законів СРСР № 9 від 1924 року пропонуємо до розгляду таку хронологію законодавства.

У 1923 р. був опублікований для обговорення проект закону про промислові зразки (власне кажучи, перший законодавчий акт Радянської держави про охорону промислових зразків), а 12 вересня 1924 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову ,Про промислові зразки (малюнки і моделі),. За законодавством 1924 р. як промислові зразки охоронялися:

-        нові за видом чи формою художньо-промислові малюнки, призначені для відтворення у відповідних виробах;

-        нові за видом, за формою, по пристрою чи розташуванню частин моделі, призначені для промисловості, кустарного виробництва, торгівлі, ремесла, домашнього побуту і взагалі для всякої роботи [7].

Безперечно, що такої нормативної вимоги щодо промислових зразків звичайно було замало, та й економічний стан країни не спонукав до більш ефективної їх охорони. У країні майже не працювала промисловість. Товару було мала, їх форма не грала жодної ролі. Проте формування нової економічної політики поставило на порядок денний і питанні про необхідність правової охорони промислових зразків.

Цікавим є той факт, що комітет зі справ винаходів і відкриттів (далі Комітет) не реєстрував як промислові зразки такі об'єкти, як стаціонарне спорудження, будинок, плавильну піч, а також типографські шрифти й інші об'єкти, призначені для добутків печатки.

Таким чином, зазначена постанова не розмежовувала два різних об'єкта інтелектуальної власності - корисні моделі і промислові зразки, що не сприяло підвищенню ефективності правової охорони цих об'єктів.

Цікаво, що за період дії законодавства по промислових зразках з 1924 по 1936 рік у Радянському Союзі було зареєстровано близько 6400 промислових зразків, але Постановою № 60/946 ЦВК і СНК СРСР від 27 травня 1936 р. скасовувалася постанова 1924 р. про промислові зразки [8, с.35]. Раніше видані свідоцтва утратили свою силу.

Наведене дає підстави стверджувати, що у двадцяті роки XX сторіччя досить стабільно зберігалась ідея спільності конструктивної і технічної засад для промислових зразків і винаходів. Разом з тим в межах такої єдності проглядається і розуміння промислових зразків як об'єкта в якому поєднані елементи техніки і мистецтва, що безперечно, було кроком вперед у вдосконаленні правової бази в сфері охорони промислових зразків.