Встановлення істини в кримінальному судочинстві здійснюється шляхом доказування, що являє собою діяльність по збиранню, перевірці й оцінки доказів, а також обгрунтування висновків по кримінальній справі. Не є виключенням і процес доказування в кримінальних справах про злочини неповнолітніх, який всеж має певну специфіку під час збирання доказів. Вона обумовлена, насамперед, необхідністю врахування індивідуально-психологічних особливостей підлітка при здійсненні слідчих і судових дій. При провадженні досудового розслідування в справах про злочини неповнолітніх у слідчого може виникнути потреба у використанні спеціальних психологічних познань. Особлива важливість вивчення психологічних властивостей обвинуваченого обумовлюється тим, що в будь-якому протиправному вчинку, як і в поведінці людей взагалі, знаходять своє відображення особливості їх психології. Для правильного розуміння механізму конкретних вчинків, їх правової та моральної оцінки, виховного впливу на людину, необхідно мати уявлення про її потреби і мотиви, властивості емоційно-вольової сфери, риси характеру, якості інтелектуальної діяльності, інтереси, навички та про інші сторони психічного складу людини [130, с. 3]. По-перше, цими знаннями повинен  безпосередньо володіти слідчий, який здійснює провадження в кримінальній справі про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли вісімнадцяти років. Вони допоможуть йому налагодити  психологічний контакт з неповнолітнім обвинуваченим, встановити з ним довірчі відносини, приймати процесуальні рішення по справі, враховуючи індивідуально-психологічних особливостей підлітка. Узагальнення матеріалів цієї категорії кримінальних справ показало, що слідчі не зовсім повно використовують джерела інформації про психологічні особливості особистості злочинця. За думкою вчених до найбільш розповсюджених засобів встановлення психологічних властивостей обвинуваченого слід відносити: вивчення особливостей його життя; кримінальної ситуації, аналіз якої дозволяє висувати гіпотези  про мотиви протиправних дій, їх внутрішню зумовленність; вивчення на підставі життєвого та професійного досвіду слідчого (шляхом нагляду за обвинуваченим) емоційних, інтелектуальних та інших особливостей обвинуваченого, які впливають на його поведінку в конфліктних ситуаціях [130, с 8]. По-друге, слідчий може скористатися допомогою особи, яка має спеціальні знання у сфері дитячої та юнацької психології. При розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх можливості зазначених осіб можуть бути використані в двох формах: залучення спеціаліста в галузі дитячої   психології   незацікавленого   в  результатах  справи  до  проведення  слідчих дій і проведення експертизи.1

Спеціаліст зобов'язаний: брати участь у проведенні слідчої дії, використовувати свої спеціальні знання і навики для сприяння слідчому у виявлені, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії (ч. 2 ст. 128 КПК України). Згідно ч. 2 ст. 438 КПК України, в разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього. Звернемося до аналізу наведеного положення закону.

Законодавець не випадково зробив акцент на можливості використання спеціальних знань саме при пред¢явленні обвинувачення та допиті неповнолітнього, за допомогою якого одержується і перевіряється значна частина інформації, необхідної для встановлення істини та правильного вирішення кримінальної справи [259]. З одного боку, ці дії пов'язані між собою. Стаття 143 КПК України визначає, що слідчий забов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення. З іншого боку, саме при провадженні цих процесуальних дій, які являють собою процес спілкування неповнолітнього обвинуваченого і слідчого, останньому необхідна допомога спеціаліста у сфері дитячої психології. Як зазначають психологи, у стресовій ситуації, якою є провадження по справі, у підлітків загострюється тенденція примітивних способів психологічного захисту, що проявляється в таких формах: реакція опозиції (бравада, демонстративний характер дій, висловлювань, який не є внутрішньо вмотивованим); реакція відмови (непідкорення вимогам); реакція ізоляції (прагнення уникнути негативних контактів); фрустрація у формі агресії чи уникнення від спілкування [238, с.

111-112; 282, с. 27]. Така поведінка проявляється у самообмові, приховуванні співучасників, взятті всієї вини на себе, ненадання інформації, яка може покращити положення обвинуваченого і, як наслідок, ускладнює процес встановлення істини по справі. Тому знання спеціаліста необхідні слідчому для встановлення контакту з підлітком; для формулювання питань неповнолітньому, які можуть дати найбільший ефект при спілкуванні з ним; для з'ясування оптимального для психіки підлітка часу проведення процесуальної дії; для визначення моменту, коли потрібна перерва для його відпочинку і надання слідчому рекомендації з приводу порядку подальшого проведення цієї процесуальної дії; для зберігання і підтримання в неповнолітнього емоційної рівноваги тощо. Крім того вважається, що саме з моменту пред'явлення обвинувачення починається перебіг кримінальної відповідальності [239, с. 13]. У подальшому неповнолітній правопорушник може зазнати державного засудження, а також обмежень майнового чи іншого характеру, які передбачені кримінальним законом. Тому саме на етапі, коли підлітку стає відомо, що слідчим зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчинення ним суспільно небезпечного діяння, йому необхідна допомога психолога.

   Не зрозумілим є те, чому в законі прямо не передбачена обов¢язкова участь спеціаліста у проведені і інших слідчих дій, в яких неповнолітній правопорушник також відчуває суттєву емоційну напругу. Наприклад, очна ставка, експертиза, освідування, одержання зразків для експертного дослідження тощо. Слідчий має право провести очну ставку між двома раніше допитуваними особами, в показаннях яких є суперечності (ст. 172 КПК України). У випадку вчинення суспільно небезпечного діяння неповнолітнім разом з дорослим не виключена можливість проведення цієї слідчої дії безпосередньо між ними. Присутність на очній ставці слідчого, який за думкою підлітка повинен викрити його у вчиненні злочину, а з другого - дорослого, під негативним впливом якого міг бути вчинений злочин, може привести до того, що підліток замкнеться або буде себе безпідставно обмовляти чи, навпаки, виправдовуватись шляхом неправдивих показань. Тому доцільно передбачити в законі обов¢язковість використання знань педагога (психолога) і при проведенні цієї слідчої дії. Вважаю, що при проведенні очної ставки, за участю неповнолітнього, яка включає в себе елементи допиту, потрібно передбачити в законі обов'язкову  участь захисника. Це положення стане суттєвою гарантією додержання прав і свобод особи, яка не досягла вісімнадцяти років, під час провадження в справі.

Аналіз ч. 2 ст. 438 КПК України дозволяє дійти висновку про те, що за думкою законодавця участь педагога чи лікаря при пред'явленні обвинувачення чи допиті неповнолітнього обвинуваченого можлива, коли підліток не досяг шістнадцяти років або якщо його визнано розумово відсталим, за умовою, що це визнає за необхідне слідчий чи прокурор. Незрозумілим є те, чому це положення законодавець не розповсюджує на підлітків, які досягли шістнадцяти років. Адже неповнолітній, якому виповнилося п'ятнадцять років, майже нічим не відрізняється від шістнадцятирічного. Виділивши в законі категорію кримінальних справ про злочини неповнолітніх і передбачивши певні особливості провадження по ним, законодавець повинен виходити з того, що до всіх осіб, які не досягли вісімнадцяти років, в силу їх вікових та психологічних особливостей необхідне однакове особливе ставлення. Надана законом можливість слідчому та прокурору залучати спеціаліста у вказаних вище випадках на свій розсуд, призводить до того, що вони зовсім не використовують допомогу педагога при проведені процесуальних дій за участю осіб, які досягли шістнадцяти років. Вивчення матеріалів кримінальних справ свідчить про те, що при пред'явленні обвинувачення і допиті підлітка, який не досяг цього віку, педагоги приймали участь лише в 5% кримінальних справ. З цього можна зробити висновок, що положення, яке закріплено в ч.2 ст.438 КПК України, не знаходить своєї реалізації на практиці.

Поняття "педагог" має широке значення. Не кожен педагог здатний допомогти слідчому розібратися в психології осіб, які не досягли вісімнадцяти років. Для цього необхідні знання вікових та психологічних особливостей неповнолітнього. Тому більш точно було б говорити про педагога, який має спеціальні знання та досвід у сфері дитячої та юнацької психології. Функції педагога (іноді більш успішно) може виконувати спеціаліст у сфері дитячої психології, тому що дитяча психологія належить до категорії педагогічних наук [131, c. 22].

Провадити слідчі дії, в яких приймає участь неповнолітній обвинувачений, на мій погляд, повинен лише слідчий або прокурор. КПК Росії передбачає, що допитувати підозрюваного, обвинуваченого неповнолітнього може особа, яка провадить дізнання. Ці суб'єкти кримінального процесу часто не мають вищої юридичної освіти. Тому проводити слідчі дії, особливо допит неповнолітнього обвинуваченого, повинні висококваліфіковані юристи, якими є слідчі та прокурори. З урахуванням вищесказаного, за думкою автора, ст.438 КПК України доцільно викласти в такій редакції:

 Стаття 438. "Пред'явлення обвинувачення і проведення слідчих дій за участю неповнолітнього, який вчинив суспільно небезпечне діяння

Пред'явлення обвинувачення, допит та очна ставка за участю неповнолітнього, який вчинив суспільно небезпечне діяння, провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142, 143, 172 і 173 цього кодексу, в присутності захисника.

При пред'явленні обвинувачення, допиті або проведені очної ставки за участю неповнолітнього, який не досяг шістнадцяти років або є розумово відсталим, участь педагога (психолога), який є спеціалістом у сфері дитячої та юнацької психології, або лікаря обов'язкова, а при проведенні інших слідчих дій-за розсудом слідчого.

У разі, коли неповнолітній досяг шістнадцяти років,  при пред'явленні йому обвинувачення та проведенні слідчих дій за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням неповнолітнього, захисника чи законного представника можуть бути присутні педагог (психолог), який є спеціалістом у сфері дитячої та юнацької психології, або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

Перед початком процесуальної дії слідчий, прокурор роз'яснює педагогу (психологу), який є спеціалістом у сфері дитячої та юнацької психології, лікарю, батькам чи іншим законним представникам неповнолітнього їх право, знайомиться з протоколами процесуальних дій, викладати свої зауваження, з дозволу слідчого або прокурора задавати обвинуваченому запитання.

            Порядок, встановлений частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, поширюється і на проведення процесуальних дій за участю неповнолітнього підозрюваного, підсудного."