Вивчення постанов слідчих та суддів про призначення судово-психологічної експертизи свідчить, що мають місце випадки, коли перед експертами ставляться саме такі питання. Більш того, трапляється, що у висновках зустрічаються судження експертів з правових питань. На мій погляд, якщо експерт-психолог  у своєму висновку торкнеться їх, наприклад, окреслить які, на його думку, мотиви вплинули на дії неповнолітнього в момент  вчинення  злочину, то слідчий, прокурор або суддя мають повне право прийняти до уваги висновок або ні. У цьому випадку встановлення мотивів злочину є прерогативою зазначених осіб. Відповідно, якщо експерт-психолог встановить, що рівень розумового розвитку підлітка не відповідає його календарному віку, то юридичне значення буде мати не ця обставина, а вирішення  питання про здатність неповнолітнім обвинуваченим усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До того ж, слід зазначити, що ст. 442 КПК України надає можливість представникам служб та міліції у справах неповнолітніх під час судового засідання висловлювати думку з приводу найбільш доцільної форми перевиховання підсудного, що також є своєрідною формою впливу на внутрішнє переконання судді. Тому, є незрозумілим, чому такого права повинен лишатися експерт-психолог, який найбільш повно може розібратися у всіх тонкощах психіки підлітка?

Виявлення індивідуально-психологічних особливостей особи, яка не досягла вісімнадцяти років і вчинила суспільно небезпечне діяння, в процесі проведення судово-психологічної експертизи може допомогти слідчому та судді вирішити питання про здатність неповнолітнього обвинуваченого правильно сприймати обставини, які мають значення і давати правильні показання . Враховуючи те, що неповнолітні часто схильні до фантазування, конформізму, прибільшення своєї ролі у вчиненому злочині або не можуть в силу певних особливостей  чітко і повно  висловити свою думку, слідчому (судді) необхідна допомога експерта-психолога, який може виявити суб'єктивні особливості сприйняття, запам'ятовування, обробки, зберігання та відтворення інформації неповнолітнім обвинуваченим. Експерт може відповісти на питання: чи міг неповнолітній обвинувачений правильно сприймати важливі для справи обставини; чи може давати правильні показання по справі; чи має неповнолітній схильність до фантазування; чи є у нього ознаки підвищеного навіювання тощо [128, c. 85]. Як правильно вважають вчені, ця експертиза не є експертизою достовірності  показань [61; 28, c. 120-121; 62, c. 124]. Висновок експерта не може розглядатися як достовірний, доки він не одержав оцінки суду, разом з іншими доказами, зібраними по справі. На думку автора, такий вид судово-психологічної експертизи може призначатися для вирішення тактичних завдань під час розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми в групі. Висновок експерта може допомогти слідчому та судді виявити роль кожного з учасників злочину, підлітків з якими легше налагодити психологічний контакт. Це буде сприяти скорому та якісному розслідуванню справи. У 70-80 роках ХХ століття судова практика знає багато випадків, коли експертиза злочинної групи, характеристики її членів із зазначенням елементів лідерства та підкорення, були з¢ясовані експертами-психологами, що знайшло своє обгрунтування у вироках [110, с. 99]. Крім того, такий висновок-характеристика може бути використаний слідчим і для правильного вибору тактики проведення слідчих дій за участю неповнолітніх, наприклад, допиту. 

б) за допомогою судово-психологічної експертизи можна вирішувати і такі завдання, як встановлення  наявності чи відсутності  у неповнолітнього в момент вчинення злочину стану фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання, що виникло раптово). Підставою призначення цього виду судово психологічної експертизи є потреба встановлення у неповнолітнього правопорушника такого стану в певній гостроконфліктній ситуації, при якому він повинен обов'язково діяти і відчуває майже непереборну потребу в цьому, але не знаходить відповідних способів дії [130, c. 10].

в) Одним із різновидів  судово-психологічної експертизи є експертиза встановлення здатності обвинуваченого (підсудного), який  страждає розумовою відсталістю, не пов'язаною з психічним захворюванням, повністю усвідомлювати  значення своїх дій та міри, в якій він керував  ними. Підставою проведення цієї слідчої дії є необхідність з¢ясування впливу розумової відсталості неповнолітнього обвинуваченого (підсудного), не пов¢язаної з психічним захворюванням, на його свідомість і дії в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння. Слідчий (суд) може призначити цю експертизу, якщо помітить поверховість суджень неповнолітнього, необдуманість вчинків, неадекватну моральну оцінку вчиненого, неспроможність достатньо повно передбачити наслідки для себе, своїх близьких, оточуючих [143, с.58].

            Законодавець чітко визначив, що кримінальній відповідальності підлягає фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, передбаченому КК України (п.1 ст.18 КК України). Однак не всі підлітки розвиваються однаково равномірно. Поряд з нормальним розвитком особистості, можуть мати місце процеси акселерації чи ретардації, які визначають прискорений або уповільнений фізичний чи психічний розвиток особистості, тобто відхилення від норми в одну чи іншу сторону [128, с.92]. Медичне поняття "розумова відсталість" має узагальнююче значення, яке включає до себе різні форми психічної патології (наприклад, олігофренічні форми, пов¢язані з впливом різних біологічних (генетичних, органічних, інтоксікаційних, обмінних тощо) шкідливостей [143, с. 152], а також впливом таких негативних факторів як:

• соціальна і педагогічна занедбаність, яка може бути обумовленою неправильним вихованням в сім¢ї, емоційним нехтуванням, недостатнім управлінням процесом психологічного розвитку у школі тощо;
• наявність сенсорного дефекту (слабкий зір, часткова глухота тощо), який своєчасно не виявлений і, таким чином, учбовий та виховний процес не організований з урахуванням фізичного недоліку дитини;
• перенесення дитиною в ранньому віці тривалого чи тяжкого соматичного захворювання, яке може викликати порушення нормального психічного розвитку, особливо у так звані сензитивні періоди, коли в психіці дитини відбуваються кординальні зміни [248, с. 133].

На мій погляд, слід підтримати думку тих вчених, які вважають, що цей вид судово-психологічної експертизи необхідно проводити у межах комплексної судової психолого-психіатричної експертизи [143; 232; 304]. Ця пропозиція обумвлена тим, що, по-перше, судово-психологічну експертизу можна проводити лише після того, як буде встановлено, що підліток не страждає психічним захворюванням. Її об¢єктом є "психологічна діяльність психічно здорових осіб, визнаних експертизою осудними" [98]. По-друге, на практиці часто дуже складно розмежувати причини розумової відсталості, навіть при стаціонарному дослідженні. Це викликано тим, що ознаки педагогічної занедбаності, дефект сенсорних систем поєднуються з органічними дефектами психіки [143, с. 153]. Тільки при провадженні цього виду експертизи є можливість досліджувати результати взаємодії психопатологічного і психологічного (вікового, емоційного, особистістного) факторів. Тому лише у тісній взаємодії експертів психологів і психіатрів можна виявити наявність розумової відсталості у неповнолітнього обвинуваченого (підсудного), з¢ясувати її причини, а також встановити, чи міг підліток повністю усвідомлювати свої дії і в якій мірі міг ними керувати. Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза неповнолітнього обвинуваченого - один з найбільш складних видів досліджень, оскільки при цьому необхідно застосування спеціальних знань не тільки в загальній, медичній чи соціальній психології, але і в таких дисциплинах як психологія  і патопсихологія дітей [250, с. 29]. 1

До обов¢язків експерта-психіатра входить діагностика форми і виду розумової відсталості, виявлення структури і дінамики інтелектуального дефекту, відповідаючого медичним критеріям, оцінка ступеню його тяжкості. Відповідно, до обов¢язків експерта-психолога слід віднести встановлення змістовних особливостей і ступеню зрілості психічних (інтелектуальних і особистістних) структур неповнолітнього, встановлення рівня функціональної організації і потенційної можливості їх дінамики, діагностика періоду і фази вікового розвитку неповнолітнього обвинуваченого (при відсутності психічної патології).

            У залежності від рівня психічного розвитку неповнолітнього, можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в момент вчинення суспільно небезпечного діяння настають різні наслідки. Якщо експерт-психіатр встановить, що неповнолітній в момент вчинення злочину страждав психічним захворюванням і не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, то особа визнається неосудною і до нього судом застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст. 93 КК України). Ці заходи застосовуються лише до соіб, які є суспільно небезпечними (ч. 2 ст. 416 КПК України). Суспільну небезпечність особи визначає суд, з урахуванням особистості неповнолітнього, характеру вчиненого ним злочину тощо.

            Якщо   експерт-психіатр   встановить,   що   неповнолітній   страждає психічним захворюванням, однак, під час вчинення злочину повністю усвідомлював свої дії (бездіяльність) та міг керувати ними підліток визнається осудним і підлягає кримінальній відповідальності. Наявність у особи, яка не досягла вісімнадцяти років, психічного захворювання може бути враховано судом при призначенні покарання як обставина, яка пом¢якшує покарання.

            Якщо цей експерт встановить, що неповнолітній має психічний розлад і був не здатен під час вчинення суспільно небезпечного діяння повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, то суд повинен визнати підлітка обмежено осудним. Це може враховуватися ним при призначенні покарання, а також бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК України).