При відсутності ознак психічного розладу у неповнолітнього необхідне експертне досліження таких особливостей його психіки, які входять в компетенцію психолога, який повинен з¢ясувати чи страждає підліток розумовою відсталістю. При негативній відповіді на це питання особа, яка не досягла вісімнадцяти років, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах з урахуванням її неповноліття. При позитивній відповіді експерт-психолог повинен з¢ясувати чи міг неповнолітній в момент вчинення злочину усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) та керувати ними. Якщо буде встановлено, що підліток під час вчинення злочину, маючи розумову відсталість, не пов¢язану з психічним захворюванням, не усвідомлював значення своїх дій (бездіяльності) і не міг керувати ними, то, як пропонувалося вищє, до нього доцільно застосовувати примусові заходи виховного характеру. Напроти, якщо експерт-психолог у результаті дослідження з¢ясує, що неповнолітній, маючи розумову відсталість, не пов¢язану з психічним розладом, у момент вчинення суспільно небезпечного діяння повністю усвідомлював свої дії (бездіяльність) і міг керувати ними, то він підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Слід зазначити, що на сьогодняшній день можливості судово-психологічної експертизи дозволяють встановити психологічні особливості людини й після спливання тривалого часу [110, с. 85-88], тобто, за її допомогою експерт може встановити характер розвитку психіки неповнолітнього в будь-який період його життя, якщо для проведення експертизи є відповідні матеріали. Це дозволить, у разі необхідності, слідчому, прокурору або судді простежити весь процес формування особистості підлітка, виявити психічні аномалії, якщо вони існували й врахувати їх при призначенні неповнолітньому заходу впливу. 

            Юридичною підставою призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи є постанова слідчого, судді. В постанові окрім даних, зазначених у ст. 130 КПК України, необхідно вказати підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається проведення цієї слідчої дії, питання, на які експерт повинен дати відповідь, об¢єкти, які мають бути досліджені, а також перелічуються матеріали, що пред¢являються експертові для ознайомлення (ч. 2 ст. 196 КПК України). Джерелом, з якого експерт отримує інформацію для проведення цієї слідчої дії, є матеріали кримінальної справи (відомості отримані від неповнолітнього, його законних представників; медична документація; залучені до справи відео і аудіозаписи слідчих дій за участю неповнолітнього, його особисті записи, щоденники тощо). Якщо слідчому потрібно роз¢яснення висновку експерта, то він, ознайомившись з ним має право допитати експерта. Про це складається протокол (ст. 201 КПК України).1

            Клопотатися про призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи неповнолітнього обвинувачного (підсудного) може сам підліток, його захисник, законний представник, потерпілий та його представники. На мою думку, експертизу найбільш доцільно призначати після того, як зібрані матеріали, що характеризують особистість неповнолітнього правопорушника та ретельно вивчені усі обставини справи. В зв¢язку з тим, що проведення наведеної слідчої дії не потребує спеціальної апаратури, приладів, речовин тощо, необхідно створити атмосферу, яка б позитивно впливала на підлітка під час проведення експертизи. Тому проводити її необхідно в спеціально обладнаних приміщеннях.

            Заслуговує також на увагу пропозиція окремих юристів щодо створення психолого-діагностичних центрів, метою діяльності яких стане соціально-психологічна діагностика особистості неповнолітніх, вчинивших протиправне діяння [253, с. 8]. Ці центри могли б існувати в системі соціальної служби по справах неповнолітніх. Їх завданням під час провадження по справах неповнолітніх повинно стати: діагностика особистості підлітка, який вчинив суспільно небезпечне діяння; рекомендації органам, які здійснюють провадження по справі щодо заходів, які можуть дати найбільший ефект у перевихованні неповнолітнього; відстеження його поведінки після відбування покарання, закінчення дії примусових заходів виховного характеру, а також за підлітками, які звільнені від кримінальної відповідальності чи покарання або щодо них закрита кримінальна справа з нереабілітуючих підстав тощо. При нормативному врегулюванні діяльності спеціалізованих психолого-діагностичних центрів слід мати на увазі, що знаходження неповнолітнього правопорушника в зазначеній установі може тривати довго та суттєво зачіпляти його прва і свободи. Тому процедура поміщення підлітка в психолого-діагностичні центри повинна бути ретельно регламентована й, за нашою думкою, відповідне рішення повинен приймати тільки суд. Окрім того, при створенні наведених установ на Україні буде корисним досвід США, Англії та Франції, де вже тривалий час існують центри по нагляду за неповнолітніми правопорушниками. Підчас перебування підлітка в цьому центрі здійснюється комплексне обстеження його особистості, з¢ясовуються причини й умови вчинення правопорушення, а також надаються рекомендації компетентним державним органам про найбільш доцільні й ефективні заходи перевиховання, які необхідно застосовувати до неповнолітнього [189, с. 21; 306, с. 176-187].