В напівоболонкових кулях головна частина кулі не має оболонки, а циліндрична частина покрита оболонкою. Такі патрони використовуються в мисливській нарізній зброї. В оболонкових та напівоболонкових кулях часто є заглиблені паски (канелюри) передбачені для кращого закріплення кулі в гільзі.

Безоболонкові кулі виготовляються суцільно із свинцю і використовуються в малокаліберній зброї та в мисливських рушницях. На поверхні свинцевих куль зазвичай є паски - заглиблення по окружності, які слугують для змащення.

Безоболонкова свинцева куля має більшу силу при вдарянні, оболонкова куля має більшу пробивну здатність. Напівоболонкова куля є компромісом [71].

В бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: тяжкі, бронебійні (із сталевою серцевиною), трасуючі, запальні, розривні (дистанційної та ударної дії). 

Куля має головну, ведучу та хвостову частини [118]. Кулі за формою  головної частини поділяються на кулі з конічним, плоским та напівсферичним кінчиком. Конічна куля пробивної дії, з плоским кінчиком - розривної дії [71]. Ведуча частина кулі має циліндричну форму. На ній залишаються сліди від полів нарізів при проходженні кулі по каналу ствола. Хвостова частина кулі може мати циліндричну або конічну форму.

Діаметр кулі до нарізної зброї має діаметр на 0,2 мм більший ніж діаметр

каналу ствола.

Снаряди до гладкоствольної мисливської зброї за формою бувають чотирьох типів: круглі, стрілові, турбінні та комбіновані. Проте, вченими пропонується й інша класифікація куль для гладкоствольної зброї за їх конструкцією, принципом дії і призначення. Так, Ю.О.Крапівкін поділяв всі кулі для гладкоствольної зброї на п'ять основних груп: прості кулі (тіла обертання) круглястої або циліндричної форми; турбінні, які завдяки похилим зовнішнім або внутрішнім аеродинамічним ребрам обертаються в польоті і навколо повздовжньої осі; стрілочні, політ яких стабілізується або завдяки зміщеному центру ваги, або наявним стабілізатором; турбострілочні, які поєднують конструктивні особливості двох попередніх; кулі особливої конструкції для рушниць із спеціальним свердлуванням "парадокс".

Стрілочні та турбострілочні кулі відрізняються від інших набагато більшою точністю, меншим розкидом на великих дистанціях стрільби, більшою пробивною здатністю та убійною силою, що зумовило підвищений попит на них і широке використання в практиці стрільби. [104, с.16-17]

Круглі кулі виготовляють діаметром від 12 до 18.3 мм, вагою від 10.3 до 36.5 грамів. Стрілові кулі складаються з тяжкої головної частини та легкого стабілізатора. Турбінні кулі є суцільнометалевими і мають нахильні лопаті, які слугують для надання кулі під час польоту обертального руху.

Шрот виготовляється заводським способом, але може бути і саморобною. Заводський шрот виготовляється із свинцю або із свинцю з домішками сурми чи інших металів. Номер шроту визначається її розміром. Шрот може мати діаметр від 1.5 мм до 5 мм. Самий малий шрот позначається №11, а самий великий №4\0. При збільшенні діаметру шроту на 0.25 мм номер зменшується на одну позицію. Таким чином, шрот діаметром 1.75 мм позначається №10,  2 мм - №9, 2.25 - №8 і т.д. Шрот, яка має діаметр від 5.25 мм до 10 мм називається картеччю.

Саморобний шрот має, як правило неправильну форму, відрізняється за вагою, не має гладкої поверхні, що впливає на його балістичну характеристику.

Для зміни балістичної характеристики польоту дробового снаряду в спорядженні мисливських патронів можуть також використовуватися поліетиленові пижі з концентраторами чи інакше кажучи контейнери (поліетиленові стаканчики, в які поміщується шрот) - для збільшення купчастості стрільби,  картонні вертикальні вставки та суміш шроту різних номерів - для зменшення купчастості розсипу дробі.

Гільзи до бойових, спортивних, мисливських та спеціальних патронів виготовляються із металу, поліетилену та паперу. Вони представляють собою стаканчики пляшкової, конічної чи циліндричної форми.

В нарізній зброї, в залежності від моделі, можуть використовуватися гільзи циліндричної та пляшкової форми. В мисливській гладкоствольній зброї використовуються гільзи тільки циліндричної форми.

В гільзі пляшкової форми розрізняють корпус (в ньому розміщується пороховий заряд), дульце (вузька частина корпусу, в якій закріплюється куля) та скат (ділянка переходу циліндричної частини до дульця) [113]. Пляшкова гільза дає змогу при меншому каліброві кулі споряджувати патрон більшою кількістю пороху [117].

Кулі закріплюються в гільзі декількома способами: кернуванням, затисканням, способом тугої посадки [114]. Кожний із цих способів може бути встановлений за слідами, які залишились на кулі та гільзі.

Потовщення основи гільзи має назву шляпки. Частина шляпки, яка виходить за межі корпусу гільзи, називається фланцем. Але існують шляпки гільз, де замість виступаючої частини шляпки зроблена кільцева проточка. Обидва ці елементи слугують для полегшення видалення гільзи із зброї. В середині шляпки є капсульний отвір, в якому закріплюється капсуль.

Капсуль являє собою металічний ковпачок (латунний чи мідний), який заповнений ініціюючою речовиною, основним елементом якої є гримуча ртуть чи тринітрорезерцинат свинцю. Внаслідок удару бойка по ініціюючій речовині утворюється полум'я, яке в свою чергу запалює пороховий заряд.       

Продукти згорання пороху та ініціюючої речовини є також об'єктами дослідження при експертизі боєприпасів та вогнепальних пошкоджень.

Гільзи до нарізної зброї металеві, а для мисливських гладкоствольних рушниць - металеві (латунні), паперові (папкові) та поліетиленові [110]. 

Поліетиленові та папкові гільзи є комбінованими: корпус гільзи - із паперу чи поліетилену, а шляпка металева.

В залежності від розміщення ініціюючої речовини, патрони поділяються на центробійні та кільцевого запалення. В патронах центрального бою капсуль розташований в центрі донця гільзи. В середині капсуля знаходиться ініціююча речовина. В патронах кільцевого запалення роль капсуля виконує донце гільзи, по площині якого зсередини нанесена ініціююча речовина. В центробійних патронах бойок вдаряє в центр капсуля, а в патронах кільцевого запалення - в бокову частину донця гільзи.

Пижі в мисливських патронах використовуються для відділення метального заряду від порохового та для зменшення явища "обтюрації".    

Обтюрація - це прорив порохових газів під час пострілу (виштовхування снаряду) між  пижами та стінкою гільзи, що в свою чергу впливає на силу виштовхування снаряду [204, с.45.]. З цією метою пижі, які є, як правило, повстяними змащуються сальною речовиною. Пижі  мають бути дещо більшого діаметру ніж гільзи, а діаметр картонних прокладок дорівнює діаметру гільзи.

Металеві гільзи для гладкоствольної мисливської зброї споряджаються в домашніх умовах. Зверху дробового заряду поміщується картонна прокладка, яка потім заливається парафіном з метою запобігання висипання дробу та проникнення вологи в середину патрону. Аналогічним чином можуть споряджатися і папкові та поліетиленові гільзи.

В якості метального заряду в патронах використовуються механічні (димні порохи) та колоїдні (бездимні порохи) суміші. Основна маса патронів до сучасної ручної вогнепальної зброї споряджається бездимним порохом, але зустрічається також спорядження патронів димним порохом.

Компонентами димного пороху є калійна селітра, сірка та вугілля. Димний порох має чорний колір і нагадує маленькі порошинки (зернята) різноманітної конфігурації. При згоранні димного пороху залишаються незгорілі порошини, а в каналі ствола залишається  велика кількість кіптяви.

Основу бездимних порохів складає піроксилін (нітроцелюлоза) чи нітрогліцерин. Бездимний порох за формою буває кульковий, кубічний, циліндричний та трубковидний, дрібно- та крупнозернистий і може бути чорного, жовтого чи зеленого кольору. Бездимний порох залишає також меншу кількість кіптяви в каналі ствола після пострілу.

До спеціальних патронів належать холості, газові патрони, патрони, які використовуються спеціальними підрозділами поліції, патрони, споряджені ракетами. Специфіка патронів даного виду полягає в особливій   ролі та особливості будови снаряду.  

Як       зазначають В.Большаков, І.Фрідман та А.Ягодін, об'єктами криміналістичного дослідження може бути також "несмертельна зброя", оскільки мають місце випадки її застосування в злочинних цілях [24, с.81].

"Несмертельною зброєю" автори вважають пристрої, що за конструкцією принципово подібні стандартним зразкам вогнепальної, електромагнітної, бойової хімічної та світлової, холодної та метальної зброї, цільовим призначенням якої є тимчасове виведення людини із стану, придатного для активного нападу чи оборони. При цьому суттєва шкода здоров'ю не спричиняється. До зразків такої зброї належать газові пістолети та аерозольні розпилювачі для розбризкування сльозоточивих та нервово-паралітичних газів, пневматичні, газобалонні та електромагнітні пістолети та катапульти для метання снарядів з транквілізаторами та снарядів з шоковою несмертельною дією, світлові пістолети, електрошкові кийки, кийки та різного роду гаки та дротики для шокового ударно-больової несмертельної дії [24, с.81].

Як повідомляють автори, більшість зразків "несмертельної зброї" має характерні прикмети, які відрізняють її від бойової і питання про її  ідентифікацію не викликає труднощів. В той самий час використовується така зброя при вчиненні злочинів частіше, ніж вогнепальна, оскільки відсутні тяжкі наслідки у потерпілих і залишається значно менше слідів, що ускладнює розслідування.

Аналіз викладених тез підтверджує широке застосування "несмертельної зброї" при вчиненні злочинів, але автори припускаються декількох суттєвих помилок. По-перше, відділення газового пістолета чи револьвера від вогнепальної зброї, і в свою чергу, поєднання з аерозольними пристроями, є нелогічним та штучним. Як викладалося в даній роботі, таке відділення є безпідставним і необґрунтованим, оскільки аналіз існуючих критеріїв належності зброї до вогнепальної  є застарілим. По-друге, вести мову про "несмертельність" такої зброї можна лише за умови її застосування згідно з інструкцією, що в умовах вчинюваного злочину не враховується і навряд чи дотримується. Наприклад, при здійсненні пострілу з такої "несмертельної зброї" (револьверу, спорядженого газовими патронами чи із пневматичного пістолету) із відстані ближчої передбаченої інструкцією як мінімальна, можливе спричинення тілесних ушкоджень середньої та великої тяжкості. Якщо ж постріл з такої зброї здійснити впритул в життєво важливі і незахищені органи, настання смерті більше ніж ймовірне.

Отже,  використовувати поняття "несмертельна зброя" не можна стосовно так званих "газових" пістолетів, револьверів та пневматичної зброї. Неможливо поєднувати в одну групу дослідження вогнепальну газову, пневматичну, газову та електрошокову зброю. Кожен із цих видів зброї є  самостійним об'єктом криміналістичного дослідження і повинен займати відповідне місце в класифікації зброї.

Серед об'єктів криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх застосування є сигнальні ракети (реактивні сигнальні патрони). 30-мм і 40-мм реактивні освітлювальні патрони збільшеної дальності складаються із пускової трубки, запалювального пристрою, ракети та додаткових деталей (пижі, кришка, ковпачок тощо) [11, с.216].