У випадку попадання в людину, пошкодження наносить реактивна частина ракети (на відстані 150-200м від місця запуску) чи палаюча зірчатка (на відстані більше 200 м) [11, с.218]. Реактивна частина ракети спричинює тяжкі пошкодження (рвані рани, переломи кісток, численні пошкодження внутрішніх органів). Зірчатка може спричинити сильні  опіки, забої, рани. Під час розслідування таких випадків можливе встановлення місця запуску ракети, що є актуальним в сучасності, оскільки неконтрольована підпільна торгівля різноманітними піротехнічними засобами і використання цих засобів під час святкових заходів може спричинити як фізичну так і майнову шкоду.

В теперішній час в будівельних цілях використовується будівельно-монтажні пістолети. Конструктивні особливості ускладнюють використання пістолета не за призначенням, але експертна практика свідчить, що пістолети СМП-3М піддаються розблокуванню та використовуються в якості вогнепальної зброї [129, с.243].

Авторам вдалося встановити такі висновки: 1) вбивча сила снаряду, що вистріляний із СМП-3М має певні закономірності, хоча кожен постріл характеризується більшою індивідуальністю, ніж постріл здійснений із стандартної вогнепальної зброї; 2) снаряд, що випущений із розблокованого будівельно-монтажного пістолета за допомогою будівельних патронів має високу уражуючу здатність на дистанції навіть понад 40-50 м.; 3) при встановленні вбивчості снаряду необхідно враховувати вид використовуваного стволу та патрону, величину камери згоряння та дистанцію пострілу; 4) експлуатація пістолета в межах 50 000 пострілів не спричинює суттєвого впливу на уражуючу здатність снаряду.

Що ж стосується стартових револьверів, то вони так само як і стартові пістолети не є вогнепальною зброєю, але оскільки деякі моделі стартових револьверів дають змогу здійснити їх переробку в бойову вогнепальну зброю, необхідне їх кваліфіковане експертне дослідження, за результатами якого можна вирішувати питання про притягнення до кримінальної відповідальності [234, с.36]. 

Пневматична зброя є специфічним об'єктом криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування. Гранична швидкість польоту куль при стрільбі із пневматичних пістолетів становить менше 100 м/с, а із пневматичних гвинтівок - понад 140 м/с [232, с.34]. Як показали дослідження І.Макарова та Б.Касаткіна, при незмащеному стволі з дистанції до 3 метрів пострілами з них можна спричинити смертельні чи небезпечні для життя людини ушкодження. [140, с. 178-188].

Об'єктами криміналістичного дослідження можуть бути також зразки зброї, що представлені на відкритих експозиціях. Експериментальна стрільба з пістолетів, що перебувають в експозиції та фондах музеїв, показує, що із зброї з просвердленими стволами можуть здійснюватися постріли навіть без їх ремонту, а прийоми які використовуються для приведення зброї в стан непридатності для стрільби не є достатньо ефективними і можуть бути легко усунені [23, с.105].

Дослідження стріляних куль та гільз є достатньо розробленими та не представляють особливих складнощів у експертів. Але існують випадки коли внаслідок непрофесійних дій слідчого, складних обставин справи чи виявлення

нових обставин, на експертизу надходять кулі та гільзи, які значно втратили свої ідентифікаційні властивості внаслідок впливу навколишнього середовища (корозії). В. Бергер зазначає, що існують ефективні способи видалення продуктів корозії з куль та гільз і є можливість використання таких методів для дослідження інших подібних об'єктів [14, с.428.].

Сліди пострілу є одним із найважливіших об'єктів криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування. На основі результатів трасологічних, фізико-технічних та хімічних досліджень слідів пострілу в каналі ствола зброї, на боєприпасах чи на ураженому пострілом об'єкті встановлюються важливі обставини використання вогнепальної зброї. До слідів пострілу відносяться будь-які різноманітні зміни зброї, боєприпасів та предметів оточуючої обстановки, які сталися в результаті пострілу. В першу чергу це складні за своїм складом продукти пострілу, які відкладаються в каналі ствола зброї, на боєприпасах, оточуючих предметах та злочинцеві. Вони складаються з речовин, які утворилися внаслідок згоряння порохового заряду та ініціюючої речовини капсуля. В складі продуктів пострілу можуть бути також частинки матеріалу ствола зброї та боєприпасів (гільз, пижів, прокладок).

Сліди пострілу у вигляді пробоїн, вм'ятин, тріщин утворюються при ураженні об'єкта снарядом чи додатковими елементами патрона (пижами, прокладками).

Механізм утворення слідів на кулях та гільзах обумовлений конструкцією,  станом зброї і патронів, а також приналежністю патронів до даного виду зброї.

Сліди різних деталей зброї, що залишаються на стріляних гільзах після пострілу, містять великий об'єм ідентифікаційної інформації. Існує декілька класифікацій слідів на стріляних гільзах, які засновуються на механізмі утворення слідів. Найбільш розповсюдженою є класифікація Б.Комаринця, яка передбачає поділ слідів та такі, що утворюються в процесі: заряджання; пострілу; видалення стріляної гільзи із зброї [96]. В.Просвірін пропонував поділ слідів на пірогенні та непірогенні [182]. До перших він відносить сліди, безпосередньою причиною утворення яких є тільки постріл (сліди бойка та передньої чашки затвора). Непірогенні - це такі сліди, утворення яких можливе без здійснення пострілу (сліди відбивача, загинів магазину тощо).

Таким чином для гільз відстріляних із автоматичної зброї характерні сліди, які можуть утворюватися від: бойка; переднього зрізу чашки затвора (патронного упора);  зачіпа викидача; правого загину магазину; вікна затвору [243, с.16-19]; виступу відбивача, граней пазу для відбивача, ребра вікна кожух-затвору, сигнального штифта заднього зрізу забійника [21, с.112.].

При заряджанні зброї на гільзі утворюються сліди від загинів магазину, нижньої поверхні затвору, переднього зрізу затвору та зачіпа викидача. Під час пострілу утворюються сліди від бойка, патронного упору, стінок патронника тощо. При екстрагуванні гільзи на ній утворюються сліди від зуба викидача, патронника, відбивача.

На снарядах (куля, дріб) залишаються сліди каналу ствола зброї, які в значній мірі залежать від його конструкції.

На снарядах вистріляних із нарізної зброї, утворюється ряд слідів від контакту з поверхнею стінок каналу ствола: сліди полів та дна нарізів, сліди країв газовідвідних отворів [81, с. 114.].

Діаметр ведучої частини кулі до нарізної вогнепальної зброї перевищує діаметр (калібр)  каналу ствола по полям в 1,02 - 1,04 рази  (на 0,2-0,3 мм), що забезпечує надійну обтюрацію [81, с. 96]. Під тиском газів снаряд, що рухається по стволу, ковзає по його стінках і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів і сліди граней нарізів. Основну слідову інформацію містять первинні сліди, утворення яких відбувається під час врізання кулі в поля нарізів та наступного руху по стволу до початку обертання.

В.Бергер дослідив, що стабільність утворення слідів на кулях зумовлює форма поперечного перерізу куль, а сама слідова картина залежить від ваги порохового заряду, типу та ваги кулі, положення кулі відносно осі каналу ствола, порохового нагару та металізації, змащення, корозії мікрорельєфу каналу ствола [9, с.6-19 ].

Як зазначає В.Шарунов, в практиці здійснення судово-балістичних експертиз інколи зустрічаються випадки дослідження патронів-замінювачів, тобто патронів не призначених для даного виду зброї чи саморобних, при цьому слідові картина на стріляних кулях та гільзах значно відрізняється від стандартних патронів [252, с.78]. Е.Тихонов в результаті досліджень встановив, що у випадку заміни штатного патрону на патрон з меншим калібром, кінетична енергія вистріляного снаряду зменшується в 1,5-2 рази, а використання патрону більшого калібру ніж передбачений конструкцією певної зброї, не вносить суттєвих змін в кінетичну енергію [230, с.93].

В гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на дробі та спеціальних кулях. У дробовому заряді не всі дробинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а тільки окремими гранями. При виході із гільзи снаряд зустрічається спочатку із снарядним входом в канал ствола, а потім і з усією поверхнею каналу ствола. На дробі вистріляній із гладкоствольної зброї, відображається в основному два види слідів: статичні - від взаємодії дробин між собою та динамічні - від внутрішньої поверхні ствола. По мірі руху снаряду по каналу ствола на всьому шляху периферійні дробини зустрічають опір численних нерівностей поверхні ствола, які врізаючись в м'який свинець, шар за шаром знімають його, збільшуючи площу контакту і в результаті на дробинах утворюються сліди впливу поверхні каналу ствола [56, с. 262].

До слідів, які мають важливу криміналістичну інформацію також необхідно відносити запах диму, пошкодження від пострілу на перешкоді.

При зіткненні з перепоною снаряд може утворити: об'ємний слід тиску, пробоїну або ненаскрізний отвір. Взаємодія снаряду з перешкодою є складним процесом, в основі якого знаходиться удар під час якого відбувається їх взаємна пружно-пластична деформація. В залежності від змін, що виникають, сліди рикошету снаряду на перешкоді можуть бути поверхневими, об'ємними чи внутрішніми [76, с.20]. Процес взаємодії снаряду з перешкодою можна поділити на три види: поверхнева, проміжна та внутрішня. При поверхневій взаємодії снаряду з перешкодою утворюються сліди рикошету, які представляють собою нашарування матеріалу снаряду на перешкоду. Проміжна взаємодія характеризується деформацією перешкоди та деформацією снаряду і утворює сліди у вигляді канавки, кратера тощо. Внутрішня взаємодія може спостерігатися при значному заглибленні снаряду в перешкоду і слід рикошету представляє собою канал, що проходить під поверхнею перешкоди [76, с.20].

Навколо пробоїни утворюються сліди кіптяви, зона незгорілих порошинок (при близькому пострілі), на стінках кульового каналу можуть бути сліди металізації, а на еластичних тканинах по краю отвору - обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряда [21, с.116].

Певної уваги заслуговують також сліди стріляних гільз на оточуючих предметах. Вони дуже рідко фіксуються при огляді місця події, хоча виявити їх можна досить часто [15, с.302.]. В.Бергер дослідив, що коли постріли здійснюються в приміщенні, на стінах, стелі, предметах оточуючої обстановки можуть бути виявлені досить характерні сліди, залишені викинутою із зброї гільзою. На штукатурці ці сліди мають вигляд дугоподібних подряпин, круглих, овальних чи на півмісячних вм'ятин, інколи з відшаруванням частинок білил.

Як відомо, об'єкти судово-балістичних досліджень можна класифікувати за такими групами:

1 - вогнепальна зброя заводського чи саморобного виготовлення;

2 - боєприпаси як об'єкти, що реалізують дію вогнепальної зброї (унітарні патрони до стрілецької зброї, патрони до мисливських гладкоствольних рушниць заводського і саморобного виготовлення та компоненти їх спорядження - кулі, дріб, картеч, гільзи, капсулі, пижі, прокладки, порох);

3 - стріляні снаряди (кулі, дріб, картеч), стріляні гільзи, контейнери для дробі, пижі, прокладки як наслідки пострілу;

4 - сліди дії вогнепальної зброї - ушкодження одягу, предметів обстановки місця події (пробоїни, сліди рикошету). [224, с.43]

На експертне дослідження надходять боєприпаси саморобного виготовлення та предмети, фактично використані чи призначені для застосування в якості боєприпасів при здійсненні пострілу. Класифікація цих об'єктів є ускладненою.